«На 352 км Одеської траси, я завжди зупиняюся поправити вінок і покласти свіжі квіти… На цьому місці у страшному ДТП горіли машини і чекали допомоги ще живі люди… Коли я підбіг до палаючого Мерседесу, то там була молода дівчина. Вибратися сама не могла – заклинило двері, ремінь пристебнутий, а вогонь з моторного відсіку палив їй руки. Відразу звільнити її не виходило – ремінь не хотів виходити із заблокованого замка. і тільки чоловік років шістдесяти підповз і кинув мені ніж. Перерізавши ремінь, я витягнув дівчину. Машина вибухнула а ми звалилися на асфальт… Я про це писав тільки в поясненнях внутрішньої безпеки. Преса писала те ж саме, але зі слів очевидців, я інтерв’ю намагався не давати – дівчинка померла в Шарінской районній лікарні через два дні від травм і опіків …
… через півроку Наказом Міністра МВС мені присвоїли позачергове звання «За мужність проявлену при порятунку людей»
… І коли після Шустерлайф Луценко запитав, типу, а за що я отримав звання, я відповів, що за порятунок дівчини з палаючої машини і йому, як міністру, це добре відомо. На що той посміхнувся і сказав дотеп: «та знаю, знаю… а куди ти її три рази рятував?!» і з посмішкою почав робити рухи тілом і розмахувати трьома пальцями. Я чітко зрозумів, що це чистої води провокація, але от у цей момент мене не могли втримати ні його озброєна охорона, ні нардепи, що оточували його. Читаючи інтерв’ю замкома Беркута по свіжих подій, я знову і знову повертаюся в ті події… і рівень морального каліцтва деяких типу лідерів…»
Джерело: transkarpatia.net
