З’їзд «Самопомочі» продемонстрував дивне небажання Андрія Садового вкладати всі свої сили у виборчу кампанію на місцевих виборах. Схоже, це пов’язано з боязню Садового зробити необачний крок, що порушить всю струнку стратегію його президентської кампанії.
А поки основні політичні гравці розгойдують ситуацію в країні заради отримання електоральних дивідендів на майбутніх місцевих виборах, схоже, в Україні з’явилася партія, що вирішила свідомо позбавити себе від надмірного представництва в місцевих органах влади. Так, на З’їзді, який пройшов в «Українському домі» у Києві наприкінці минулого тижня, лідер «Самопомочі» Андрій Садовий безпосередньо заявив про неготовність своєї партії боротися за депутатські мандати в цілому ряді українських регіонів. Аргументував він це таким чином: «Ми йдемо тільки в ті ради, де зуміли знайти професійних і відповідальних українців, які готові служити Україні». Красиво, пафосно, але не зовсім чесно…
Фокус полягає не в проблемі знайти людей – в політсилу Садового наполегливо стукають представники місцевих «еліт» ледве чи ні з усіх областей країни – а в тому, що він, схоже, не готовий «торгувати» своїм обличчям заради досить спірного задоволення мати свої фракції в кожній обласній та районній раді України. Як показали недавні події з голосуванням за зміни до Конституції, навіть досить міцна і, на перший погляд, монолітна фракція «Самопомочі» в парламенті почала сипатися. Після цього голосування Садовому довелося гасити пожежу в неструнких рядах власної політсили. У результаті довелося пожертвувати п’ятьма депутатами, яких показово вигнали з фракції. До слова, за інформацією «Четвертої влади», голосувати повинні були шість депутатів. Так, за кілька днів до голосування на Банкову крім «зрадників» Ганни Гопко, Остапа Єднака, Віктора Кривенка, Павла Кішкаря та Вікторії Пташник приїхала Тетяна Острикова. Але, незважаючи на тиск і «аргументи» Острикова в залі натиснула «проти» …
Як би там не було, у випадку якщо Садовій прийняв би рішення висувати «Самопоміч» у всі місцеві органи влади, він ризикував би отримати такі «пожежі» по всій країні: складно утримати попутників від голосування за ті ж грошові та земельні питання. А виганяти з фракцій різних рівнів недбайливих депутатів натовпами автоматично означає небезпеку нарватися на звинувачення в неякісному формуванні списків та продукування «тітушок».
А також не слід виключати й можливість поразки (ред.).
Мабуть, тому Садовий і відмовився від участі у виборах в облради відразу семи українських областей: Чернігівської, Черкаської, Сумської, Кіровоградської, Одеської, Миколаївської та сусідньої з Львівщиною Рівненської…
Пояснення цій грі в піддавки одне: Садовій націлений на одне-єдине крісло, і це крісло – президентське. Тому, головне завдання, виписане йому його радниками, полягає в максимальному недопущенні скандалів в регіонах. На тлі тієї ж президентської «Солідарності», в яку біжать всі кому не лінь, Садовий в регіонах свідомо займає опозиційну нішу, з якої йому буде набагато легше рости в електоральному плані.
Власне з небажанням нариватися на зайві конфлікти, пов’язані з заявою Садового про те, що «Самопоміч» не має наміру виходити з парламентської коаліції і буде триматися в ній до останнього. Поки що, на загальнодержавному рівні Садовому простіше сидіти на двох стільцях: бути опозицією у владі, нещадно критикуючи виконавчу владу у вигляді президента і прем’єр-міністра. Звичайно, сидіти в такій позі вічно неможливо, і ближче до президентських виборів «Самопоміч» вибере зручний момент для переходу в чисту опозицію, звідки Садовий зможе впевнено починати активну частину президентської кампанії.
Але до президентських виборів буцімто залишається ще три з половиною роки, а значить, головне завдання Садового – не зробити фальстарт і максимально посилити партійні позиції до наступних місцевих, а, може статися, і до позачергових парламентських виборів. Нагадаємо, що у разі ухвалення нової Конституції, наступні місцеві вибори пройдуть через два роки. За цей час Садовий постарається зібрати команду з надійніших людей.
Поки ж, якщо судити за опублікованими «Самопоміччю» відверто куцими списками кандидатів у депутати різних рівнів, звертає на себе увагу тенденція: основний кістяк складають персонажі, або безпосередньо пов’язані з центральним керівництвом партії, або, що є помічниками народних депутатів від «Самопомочі». Тобто ті люди, яким Садовій може довіряти. Чи дасть такий прагматичний підхід результат, стане зрозуміло ще не скоро. Але немає ніяких сумнівів, що у Андрія Івановича ніхто поспішати і ризикувати сьогочасними успіхами заради головної стратегічної задачі не збирається …
За матеріалами IV власть
