Депутат від партії «Свобода» Ігор Кривецький – людина, маловідома широкому загалу. Він не стояв на трибуні Майдану, не ходив на ефіри та не виголошував промови з трибуни. Зате про нього пишуть як про кримінального авторитета на прізвисько «Пупс».
Минулого тижня один з членів уряду, що представляє силовий блок, справді підтвердив у колі 20 журналістів, що така людина в 1990–их роках у Львові значилася на оперативному обліку як один із членів злочинного угрупування. Але жодних обвинувачень проти «Пупса» висунуто не було – і вироків проти нього не виносилося.
Зараз Кривецький – одна з найвпливовіших осіб України. Він входить до вузького кола, що займаються призначеннями в новій владі. Кривецький присутній поряд з Тягнибоком, коли лідери «Батьківщини», УДАРу та «Свободи» збираються за одним столом, аби розподілити черговий пакет посад.
Саме він називає прізвища, які будуть заповнювати квоту націоналістичної партії. Кажуть, що нахабством Кривецького була вражена навіть Юлія Тимошенко, яка була свідком його ультимативної розмови на нараді в Олександра Турчинова.
Сам Олег Тягнибок підтвердив «Українській правді», що «Кривецький відповідає за пропозиції кадрових призначень в уряді на рівні заступників міністрів». «Він – заступник голови партії та керівник економічної ради «Свободи», – пояснює Тягнибок.
Кривецький погодився дати інтерв’ю «Українській правді» у парламенті. Навіть у кулуарах його супроводжує охоронець, хоча остерігатися тут немає чого – доступ до приміщень можливий лише після проходження перевірки на металодетекторі.
У ході розмови Кривецький заявляє, що є основним спонсором партії «Свобода», але відмовляється назвати бізнес, який дозволив йому здійснювати такі видатки.
Ця розмова відбулася ще до інциденту за участі депутата Мірошниченка, тому слова Кривецького, що не можна призначати людей на посади під тиском сили, сьогодні лунають зовсім інакше, ніж це було на початку тижня.
– Питання стосується вашого впливу на кадрові призначення в «Свободі». Чому люди, які присутні на нарадах за участю вищого керівництва держави, нам розповідають, що Кривецький постійно вносить кадрові пропозиції Тягнибоку, а Тягнибок все це бере до виконання?
– Насправді це не відповідає дійсності. Тому що кадрові призначення відбуваються таким чином. Їх визначає політвиконком. Я завжди питаю наших побратимів з партії, чи несуть вони відповідальність за кожну кандидатуру, яку ми призначаємо. І як член політвиконкому, я просто далі несу ту інформацію до вух інших, які мають призначати. Тому, можливо, складається таке враження, що це мої кандидатури. Якщо промоніторити будь–яку кандидатуру, то до мене вона не має ніякого відношення.
Я ходжу на всі засідання як заступник голови партії разом з головою партії. Так само як Кличко ходить зі своїм заступником.
– Віталієм Ковальчуком?
– Так. І ходить Яценюк…
– З Миколою Мартиненком?
– І з Мартиненком, і з Андрієм Іванчуком (голова комітету економічної політики Верховної Ради – УП). Тут нічого такого немає. Ми розмовляємо, у нас є особисті відносини, з Яценюком ми давно особисто знайомі.
– В якій пропорції «Свобода» сьогодні представлена у владі? Третина, половина?
– Ні, набагато менше. У нас два міністри.
– Міністр оборони Тенюх так само приписаний до «Свободи».
– Я вам скажу, як був призначений Тенюх. Була кандидатура від афганців, але цей чоловік сам зрозумів, яка небезпека, він сам відмовився. І стояв поруч Тенюх, який говорить: «Так, я готовий взяти на себе відповідальність». І було прийнято рішення, що міністром стане Тенюх, тому що терміново треба було приймати рішення. Ми не просили і не вимагали цього. Єдине, що ми говорили – що це має бути патріотично налаштована людина.
«Свободі» дали два міністерства, на які ніхто не претендував (екології та аграрної політики – УП). Ми погодились. Для нас важливо контролювати деяку ситуацію, відповідати за неї. Ми розуміємо, що зараз нас спеціально будуть кусати ті, хто хоче показати, що влада неспроможна.
– Чому місію представляти кандидатури доручили вам, а не іншим депутатам зі «Свободи», які принаймні більш відомі в політичних колах?
– Я особисто знаю зараз багатьох з «Батьківщини» та з УДАРу, ми прожили три місяці, і я був основний фінансист Майдану з боку «Свободи», ми здружилися з Турчиновим, з Яценюком, з іншими… Тому я приношу до них ту кандидатуру, яка погоджена політвиконкомом, і говорю: «От з нашої сторони є така». Я – перемовник, і це визначено політвиконкомом.
– Що мається на увазі, коли ви кажете, що ви були основним фінансистом від «Свободи»?
– Я думаю, що 90% з того, що «Свобода» фінансувала під час Майдану – це забезпечував я. Моя сцена стоїть до цього часу безкоштовно. Ви знаєте про те, що сцена, яка стоїть на Майдані, це – «Свободи», яку я купив?
– Скільки вона коштувала?
– Ну яка різниця?
– Але після Майдану люди вимагають від політиків максимальної прозорості.
– Секундочку, я ж не забираю гроші, це мої особисті…
– Можливо, колись ви будете займатися корупцією, щоб «відбити» ці гроші, тому варто знати суму витрат.
– Я хочу сказати, що якщо я буду займатися корупцією, то ви це побачите. На сьогоднішній день вже настільки все прозоро…
– Якщо ми зараз читачам розказуємо, що людина покрила 90% видатків «Свободи» на Майдан, а потім ця людина відповідає за кадрові призначення, то це виглядає як продаж посад з метою купити інвестиції.
– Цим можна маніпулювати. Я якраз не вимагаю в Майдану повернути мені гроші, я не хочу цього.
– А за рахунок чого ви ці кошти акумулювали, щоб потім їх витрачати?
– Ви побачите, коли буде оприлюднена [декларація] на слідуючий рік. Я багато чого продавав.
– Ми ж зараз розмовляємо, навіщо чекати декларації? За рахунок чого ви заробили кошти, які потім витратили на Майдан?
– Чесно вам скажу, згадувати і розказувати, коли я загружений питаннями того, що відбувається в країні – оці питання коштів зараз на задньому плані.
– За рахунок чого ви отримали свої гроші? Це ж таке просте питання.
– У мене відкритий бізнес.
– Який?
– Готелі, ресторани, нерухомість. Я багато задекларував. Ви не знаєте, як в нашій країні займалися бізнесом? Навіть якщо ви мали квартиру, яка коштувала колись 3 тисячі доларів, а через 10 років 100 тисяч, ви вже отримали якийсь ресурс для того, щоб займатися бізнесом. І так далі – кредити, ще різні справи.
– Є проекти, якими ви пишаєтеся і скажете: «За рахунок цього проекту я відбувся як бізнесмен»?
– Є багато різних проектів, якими я пишаюся. Прийде час, і я вам їх презентую, тому що вони ще не завершені. Я пишаюся тим, що всі свої кошти я вкладаю в країну і не боюся навіть при різних владах. Мені постійно ставили питання: «Для чого тобі це? Ти розумієш, що це є момент, який буде, навпаки, тягнути тебе до прийняття якихось рішень?». Я кажу: «Воно не буде мене тягнути. Я буду вільний. Якщо буде тиск на бізнес, я відмовлюся від того бізнесу».
– Яким чином ви стали партнером з так званими газовими бізнесменами – наприклад, з Фірташем?
– А я не партнер Фірташа. Я, не приховуючи, купив частину в торговому центрі «Арена Сіті», де Фірташ має 95%. Купив не у Фірташа, а зовсім в іншої людини, яка мала 5%. Це все одно, що в домі ви купили квартиру. Це є 700 квадратних метрів. Так, вони оформлені на мою маму. Насправді це робив я. Ну, я маю право оформлювати. Якби я приховував і казав, що це мама сама купила або ще щось, це була б неправда. Таким чином мене прив’язали до Фірташа. Ну, так можна будь-кого прив’язати, хто в торговому центрі має магазинчик, до структури, яка побудувала.
– А в кого ви придбали?
– Я вже не пам’ятаю. Це в жінки, яка не має ніякого відношення до Фірташа. Можна переглянути, це давно було, років п’ять–сім назад.
– Люди вийшли на Майдан, в тому числі, через соціальну несправедливість. Вам приписують власність, розкішні автомобілі, «Бентлі», маєтки…
– Чому приписують? Я декларував те, що в мене було. Я вже продав. Ну, всі ми молоді, нам хочеться їздити на гарних автомобілях. Я не бачу в тому нічого поганого, і я пройшов такий шлях. Принаймні я розтаможував ті автомобілі, не купував їх невідомо де, воно було правильно придбано. Це було куплено з других рук, це зовсім інші ціни. Звичайно ж, ті автомобілі «Бентлі» могли бути й дешевші, ніж новий «Мерседес».
Ви знаєте, що якщо потрібно роздути якусь інформацію, то вона роздувається. Тим більше, що вони були оформлені на мене. Я навіть не оформлював ні на сусідів, ні просто на знайомих.
ВЧИТИСЯ НА СТАЦІОНАРІ ТА ПЕРЕБУВАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ КОЛАХ – ЦЕ БУЛО «НЕ ПО ПОНЯТІЯХ»
– Розкажіть про ваші стосунки з кримінальними колами Львова.
– Абсолютно. Як можна мене приписати до кримінального кола Львова, якщо мене навіть не було за штраф притягнуто, я не проходив по жодній справі, навіть як свідок.
– За нашою інформацією, ви були на оперативному обліку в 1990–х роках.
– Це неправда. Ну, якщо хтось, можливо, мене без мене поставив на облік. В 1990-х роках я вчився на стаціонарі. Ви бачили, щоб хтось був на стаціонарі і перебував у кримінальних колах? Тоді це навіть було «не по понятіях». Звідки такі розмови? Можливо, тому, що я займався спортом, можливо, тому, що не можна було мені диктувати, що робити, в час, коли керував криміналітет? Ми ніколи не погоджувалися з правилами, які нам нав’язували.
– Що ви знаєте про людину на прізвисько «Морда»?
– Морда? Хто такий Морда?
– Вас приписують до угрупування «Морди» – зокрема, на шпальтах газети «Експрес».
– Газета «Експрес» писала багато чого – що «руки по лікті в крові» і так далі. Я готовий з тими, хто мені це приписував, сісти і пройти детектор брехні. Я – чистий. Приведіть людину, яка скаже, що я вимагав щось у когось за своє життя. Я з усіма дружу з 90-х років. І на мене не було наїздів у зв’язку з тим, що я в цьому житті багато чого пережив. Я навчався в інтернаті, я міг постояти за себе. Але якщо ми можемо постояти за себе, то ми кримінальні авторитети?
– Тоді чому ви не захищаєте свою честь в законному порядку, коли вас називають авторитетом на прізвисько «Пупс»?
– Ті, хто про це пише, роблять дуже хитро. Кажуть, що мене так «називають» – але невідомо, хто називає. За те, що написала «Експрес», я подав до суд. Це жовта преса. Мені насправді не хочеться тратити сили для того, щоб боротися з брехливими журналістами. Думаю, що настане час, коли у нас кожен буде відповідати за своє слово. Я сподіваюся, що цей час настане.
– Ви прийшли на це інтерв’ю в супроводі охоронця. Навіщо він вам у парламенті, де всі проходять контроль на безпеку?
– У мене нема охоронця в парламенті, це – мій помічник.
– Помічник з радіостанцією у вусі?
– Ну, можливо, так йому простіше зв’язуватися з іншими помічниками? Ви питаєте «навіщо мені те, навіщо мені це». «Навіщо ви їсте?» Я їм для того, щоб жити.
– Якщо у вас є охоронець в парламенті, значить, ви боїтеся за своє життя навіть у парламенті. Що вас змушує боятися за своє життя?
– Це неправда. Я ходжу по вулиці спокійно, чого мені боятися за своє життя? Це не охоронець, це мій помічник.
– Як прізвище цього помічника?
– Остап Семерак.
– Він повний тезка міністра Кабінету міністрів?
– Так, щоб можна було поміняти, якщо що (сміється).
РЕВОЛЮЦІЮ НА МАЙДАНІ ЗРОБИЛА «СВОБОДА»
– А що ви думаєте взагалі про політичні процеси в Україні? Як ви вважаєте, що нас чекає в найближчому майбутньому?
– Якщо у нас буде правдива влада, якщо ми зможемо об’єднати суспільство, більше патріотичних сил будуть займатися тим, щоб поміняти правила гри, зробити їх прозорими – ми маємо всі шанси стати країною номер один. Ви знаєте, що зараз у світі проблема буде одна – їжі й води. Для нас потрібно тільки бути сильними, щоб захистити це добро, яке в нас є.
Але, на жаль, це не робиться за місяць чи за два. Тому нинішні призначення, які ми повинні робити швидко, вони не завжди правильні. Я сподіваюся, що за декілька місяців, ми вже будемо проходити правильну люстрацію і міняти багатьох людей.
– Ви не відчуваєте ризиків для «Свободи» в тому, що «Правий сектор» може з’їсти рейтинг вашої партії?
– Я не відчуваю таких ризиків, бо знаю, що робить «Свобода». Що таке «Правий сектор», я поки не можу зрозуміти. Я знаю там декількох – нормальні люди, але також знаю багато чого незрозумілого.
– Наприклад, що для вас незрозуміло?
– Для мене незрозуміло, наприклад, Саша Бєлий. Я не розумію, чи вони в «Правому секторі», чи ні, коли іде залякування людей, захід на посаду через тиск. Ми чуємо ці приклади в областях: «Ми з «Правого сектору», ти губернатор? До побачення, поки не буде з нами погоджено». Що це значить – «з нами погоджено»? Це має бути погоджено з людьми! Ні з «Правим сектором», ні з лівим, ні зі «Свободою».
Я впевнений – ті, хто себе називає в різних місцях «Правим сектором», навіть не знають, хто керує в Києві. Є два чи три «Правих секторів», і вони між собою конфліктують.
– Ярош заявив, що він буде балотуватися на посаду президента. Ви не боїтеся, що він буде з’їдати рейтинг Тягнибока?
– Як ви думаєте, для чого це зроблено? Я би хотів Яроша спитати. Я би з радістю з ним зустрівся і запитав, навіщо він це робить.
– Може, він хоче мати політичне майбутнє, мати кар’єру, як Тягнибок.
– Тягнибок 20 років ішов правильними кроками. У нас загинуло на Майдані найбільше людей, і ми не кричимо. Реально, якщо розібратися, революцію зробили в більшості ми. Я знаю, у нас щодня було від 2 до 5 тисяч людей на Майдані, які не отримували зарплату за це. Наші сотні, 20 сотень «Свободи», були безкоштовно.
– Це 2 тисячі людей?
– Так, і це мінімально. Деколи, коли був спад активності, залишалося півтори. Ми жили тим всім, ми не бігали з камерами. Тому я не переживаю, що хтось може в нас щось забрати (рейтинг – УП). Ні, у нас забрати цього неможливо. Можна обдурити, але це на короткий термін. Зараз може бути ейфорія, хтось спеціально надуває рейтинги.
– Що ви маєте на увазі, коли кажете, що від «Свободи» було 5 тисяч осіб на Майдані? Ви цих людей звозили, через осередки збирали?
– Звичайно, збирали. З кожної області забезпечували кількість людей, наших членів партії, ми міняли їх – тиждень були одні, потім вони їхали, тиждень були інші. Якщо ви проаналізуєте, як насправді відбувалася революція, то побачите, що об’єднання Майданів зробили ми, привели людей з Європейської площі на Майдан. Ми сказали, що потрібно створювати раду Майдану і запрошувати всіх. Ми єдині, хто не займалися виборами, на відміну від наших союзників.
– Якби Тягнибок відмовився від президентських виборів, вам би повірили.
– Ну, на сьогоднішній день це таке питання. У нас є деякі домовленості з союзниками. Якщо вони їх виконають, ми тоді, звичайно, можливо, й не підемо.
– Про що йде мова? Це правда, що є домовленість: спікер для Тягнибока при президенті Тимошенко?
– Я вам не готовий зараз сказати, тому що йдуть розмови. Ми дуже правильні – і стараємося, щоб потиск руки був більше, ніж підпис на папері.
– Це підкилимні домовленості!
– Це не підкилимні. Ви розумієте, що є домовленості, які мають бути засекречені, навіть для того, щоб хтось не використовував їх із зовнішніх структур і з інших країн. Ви бачите, що зараз відбувається. Зараз у нас п’ята колона дуже сильно набирає обертів. У нас дестабілізація в кожному районі. Для чого це зроблено? Щоб розпорошити сили.
Я вам хочу сказати, що коли був Майдан, то Тягнибок особисто сказав своїм партнерам: «Я не претендую на посаду президента. І якщо така ситуація, розберіться між собою, я готовий підтримати будь-кого з вас». І ми єдині, які не займалися виборами, а займалися революцією.
– На Майдані багато людей були невдоволені «Свободою»…
– Давайте розберемо, чому люди були невдоволені «Свободою». Тому що «Свобода» не рекламувала те, що вона робить!
– Ні, можливо, тому, що вона не сповідувала радикалізм, який визрів у людях?
– А що значить «не сповідувала радикалізм»? Що зроблено без «Свободи»? Грушевського?
– Грушевського собі приписує Ярош.
– Яким чином? Перша людина, яка була арештована на Грушевського – це був «свободівець». Просто ми не кричали, що це – ми, і були разом з народом України. Можна на себе вішати медалі, а можна працювати.
– А хто перший кинув «коктейль Молотова» на Грушевського?
– Мені важко сказати. От хто перший кинув «коктейль Молотова» – це, можливо, і були взагалі якісь структури заслані. Ми не планували…
– А якби не було Грушевського, Янукович пішов би з посади?
– Грушевського нічого не зробило з Януковичем. Я вважаю, що Януковича налякав другий фронт, коли ми почали захоплювати адміністрації. А Грушевського для Януковича було смішно, він його навіть не відчував. Там виникла братовбивча ситуація, створена цією владою. Тому казати: «От ми такі молодці» я не можу. «Молодці» – це коли ми виграли війну без жодної жертви.
– А ви кажете, що в «Свободи» було найбільше втрат. Це скільки?
– На сьогоднішній день 18 наших партійців. Це для нас біда. Якщо розібратися, покажіть мене депутатів, у яких розбиті голови у Верховній Раді, крім наших. А у нас відсотків 50 депутатів були в перших рядах – і були поранені.
– Все одно соціологія показує, що в Тягнибока рейтинг зараз близько 4–5%, тоді як партія набирала 10%. Тобто скорочення майже в два рази.
– Давайте так. Якщо ви проаналізуєте, що зроблено і що пропіарено – це дві великі різниці. Подивіться, що ми зробили, починаючи з парламенту – «регіони» почали тікати тільки тому, що зайшла «Свобода». І якщо всі вітаються «Слава Україні», треба завдячувати «Свободі».
– Згадайте, коли Тягнибок з людьми радився, чи вести переговори з Януковичем, кілька разів намагався людей переконати, а люди цього не сприймали.
– А я вам скажу. Сам Тягнибок декілька разів говорив, що потрібно вести людей на Банкову, а союзники казали, що не потрібно. Я це знаю, бо я був присутній. І був серйозний тиск американців, інших послів, які казали: «Ми вас дуже просимо, не робіть цього, не йдіть, не провокуйте, вони хочуть цього від вас. Ми вам говоримо, що ми включимо всі сили для того, щоб мирним шляхом врегулювати ситуацію».
– А ваша позиція особисто яка була?
– Я мав більш радикальну позицію. Тому що як «свободівець» замучився кожен день стояти, хотілось діяти. Але діяти правильно, розуміючи, що коли ми взяли приміщення КМДА, ми не поміняли керівництво в місті. Так само, зайшовши на Банкову, ми б не поміняли керівництво держави.
– До речі, про КМДА. «Свободі» закидають те, що було створено фактично кімнату тортур у підвалі КМДА, де були знущання над арештованими.
– Слухайте, ми зараз можемо закидати… «Свобода» нікому нічого не закидає, правда? Я був багато разів у КМДА, але в підвали не спускався. Я думаю, що кімната тортур – це перебільшення.
– Чи є якісь дії, які «Свобода» вважає помилковими після приходу до влади?
– Одна помилка – що прихід до влади відбувається дуже швидко, і ми не можемо промоніторити людей, які зараз призначаються, навіть з нашими союзниками.
Сергій Лещенко, УП
