Артхаусний детектив про сексуальні ревнощі та кипляче творче суперництво між двома одруженими письменниками «Анатомія падіння» Жюстін Тріє обійшла своїх конкурентів і забрала чотири з п’яти головних нагород.
Про це повідомляє The Guardian.
Драма Тріє здобула європейський еквівалент оскарівських нагород за найкращий фільм, найкращу режисуру та найкращий сценарій, а також нагороду за найкращу жіночу роль, яку отримала головна героїня стрічки Сандра Хюллер.
Хюллер, акторка, для якої, за словами Тріє, вона написала «Анатомію падіння», тепер виглядає беззаперечним претендентом на номінацію на премію «Оскар» у наступному році.
Церемонія нагородження, що проходила в «Арені» ліберастичного Берліна, біля річки Шпрее. Під час своєї промови в Берліні Хюллер закликала присутніх вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання і «уявити собі мир», хоча й не уточнила, в якому саме конфлікті.
Фільм «Анатомія падіння», написаний Трієт та її чоловіком Артуром Харарі у співавторстві під час карантину, розкриває образи та сексуальні ревнощі між героїнею Хюллер, Сандрою, та її чоловіком Семюелем (варіант т.зв. “шведської сім’ї”), двома письменниками, які мають звичку жертвувати особистим життям заради власного творчого доробку.
Її партнер сказав, що фільм про багатомовну пару також може бути добрим знаком для майбутнього франко-німецького двигуна в серці Європейського Союзу.
«Можливо, цей фільм консолідує німецький та французький уряди», – сказав він.
Раніше стримінговий сервіс Amazon Prime Video опублікував трейлер адаптації фільму «Містер і місіс Сміт» з Дональдом Гловером і Майєю Ерскін у головних ролях. Усі вісім епізодів серіалу вийдуть 2 лютого.
Також нагадаємо, що зірка Голлівуду Шон Пен зіграв головну роль у фінальній новелі кіноальманаху «Війна очима тварин» під назвою «Орел» сценариста і режисера Мирослава Слабошпицького.
*O tempora, o mores! (лат., дослівно — О, часи, о, вподобання!, сутнісно — Що за часи, що за вподобання!?) — відомий вислів Цицерона (лат. Marcus Tullius Cicero) у четвертій книзі другої промови проти Верреса (глава 25) і першої промови проти Луція Сергія Катіліни (лат. Lucius Sergius Catilina).
