Геніальний український філософ і відомий фахівець в західній, зокрема американській політиці, Сергій Чаплигін на своїй сторінці поділився філософськими баченням
Щодо консервативного прочитання демократії…
Аристотель говорить – існує принципово три типи правління, але які, відповідно, можуть бути розглянуті як позитивно, так і негативно.
За фактом існує або правління одного, або правління декількох, або правління багатьох – і в їх різних поєднаннях.
Ці три моделі створюють певну матрицю, – свого роду «топологію політичних систем», яка не змінилася й досі.
За допомогою цієї матриці і треба аналізувати будь-яку політичну систему.
Це і є, по-суті, загальний закон політичної філософії.
Але далі Аристотель говорить нам, що існує гарне правління одного, гарне правління декількох і гарне правління багатьох.
Але й також існує погане (спотворене) правління одного, правління декількох і правління багатьох.
Правильними Аристотель вважає три системи правління:
1. Монархія – влада однієї людини, яка дійсно керується суспільним благом.
2. Аристократія – втілення гідності, мужності, жертовності небагатьох осіб, які взяли на себе владні повноваження.
3. Політія – сукупність відповідальних та розумово повноцінних, людей доброї волі, які здатні кваліфіковано приймати закони і правити самі собою.
Комбінації між ними – лише позитивні.
Спотвореною ж формою правління, за Аристотелем, є:
1. Тиранія – влада «ідіота», який діє лише заради власних інтересів.
2. Олігархія – влада декількох, як антитеза чеснот аристократії.
3. Демократія – правління розумово неповноцінних мас, як пародія на політію.
При цьому, гіршою за демократію є олігархія, а гірше олігархії – тиранія. Ці форми правління, відповідно, пов’язані між собою: тирани часто спираються саме на «демократію», так само до «демократії» часто апелюють і олігархи.
В підсумку, що ми маємо?
Шість потенційних формул, через змішування трьох основних.
Основні – править один, декілька або всі. Змішування – благе правління, коли правлять на благо всіх, і збиткове, коли правлять собі в кишеню (або під впливом пристрастей).
Коли править один, це монархія, коли правлять деякі (або кращі) – аристократія, коли правлять багато – політія.
Відповідно, коли правлять погані, (під впливом пристрастей або собі в кишеню), то монархія вироджується в тиранію, аристократія – в олігархію, політія – в охлократію (владу натовпу).
Так насправді називалося демократія аж до 1830-х років, коли Токвіль переоцінив цей термін з негативного на позитивний).
Актуальним на сьогодні було б звернути увагу на «політію», яка як і «демократія», є також владою багатьох.
Але не довільного набору мешканців, а лише громадян, серед яких присутня культурна єдність, спільні історичні та релігійні засади.
P.S. Екскурс до історії.
За часів Аристотеля до виконання громадянських обов’язків готували.
Виховання і підготовка ефебів (кандидатів на громадянина, обоє батьків яких були громадянами) розглядалися як важлива державна справа та перебували під пильним наглядом і контролем Народного зібрання . Про значимість цієї виховної роботи говорить не тільки факт відбору софроністів (спеціальних вчителів для ефебів) з числа найбільш шанованих громадян Афін, а й їх висока оплата: софроністу була покладена на утримання 1 драхма в день, як і члену найважливішого органу афінської демократії – Ради 500.
Після року занять вчителі звітували про свою діяльність в Народних зборах, а ефеб складав іспит на те чому його навчили. Тільки після цього ставав повноправним громадянином.
Громадянська повноправність включала в себе сукупність певних прав і обов’язків. Найбільш істотними правами громадян були право на свободу та особисту незалежність від будь-якої іншої людини, право на земельну ділянку на полісній території та економічну допомогу від держави у випадку матеріальних труднощів, право на носіння зброї і службу в ополченні, право на участь в справах держави (тобто участь в Народних зборах), виборних органах, право на шанування і захист вітчизняних богів, на участь в громадських святах, право на захист і заступництво афінських законів.
Продовженням цих прав було формування обов’язків громадянина: громадянин був зобов’язаний берегти своє майно і працювати на земельній ділянці, приходити на допомогу полісу всіма своїми засобами в надзвичайних обставинах, захищати рідний поліс від ворогів зі зброєю в руках, підкорятися законам і обраній владі, брати активну участь у громадському житті, почитати богів.
