У квітні 2020 року в Україні офіційно зареєстровано 1053 нові випадки ВІЛ-інфекції* та 1254 випадки туберкульозу, інформує Центр громадського здоров’я МОЗ.
ВІЛ-інфекція
У квітні 2020 року в Україні офіційно зареєстровано 1053 нові випадки ВІЛ-інфекції, у 309 пацієнтів діагностовано СНІД, а 157 людей померли від СНІДу.
Шляхи інфікування ВІЛ в Україні у квітні 2020 року:
- гетеросексуальний — 623;
- гомосексуальний — 24;
- парентеральний — 398;
- вертикальний — 146**;
- невідомий — 2.
* Без урахування даних АР Крим із 2014 р. і частин територій Донецької та Луганської областей із 2015 року.
** Більшість із них (близько 98%) після 18 місяців не матиме ВІЛ-інфекції.
Туберкульоз
У квітні 2020 року в Україні зареєстровано 1254 випадки туберкульозу:
- 1043 нові випадки захворювання;
- 211 пацієнтів із рецидивом;
- 18 пацієнтів, які відновили лікування після перерви;
- 84 пацієнти, які розпочали повторне лікування після невдалого;
- 37 інших випадків;
- 0 випадків з невідомою історією попереднього лікування.
Загалом у квітні 2020 року від туберкульозу лікувалися 17 849 людей.
Щороку в нашій країні помирає від туберкульозу понад 3700 людей, кожного дня – близько десяти пацієнтів. І хоча в останні роки є певне покращення, лише у 2018 р. зареєстровано 21 314 нових випадків туберкульозу. При цьому, за даними ВООЗ, близько 23% випадків захворювань в Україні не виявляють. Основною проблемою залишається резистентний туберкульоз (нечутливий до традиційних ліків), який вимагає більш тривалого й дорогого лікування і дає нижчі шанси на успішний результат.
Зростання випадків повторного лікування свідчать про його неефективність. Ріст кількості хворих, які померли від туберкульозу до року спостереження, свідчать про пізню діагностику. Зменшення охоплення населення профілактичними оглядами є причиною поганого виявлення хворих та недотримання необхідних заходів щодо планового обстеження населення.
Однією з причин поширення епідемії туберкульозу в Україні є необізнаність, непоінформованість громадян щодо шляхів його уникнення, важливості своєчасного лікування та профілактики у повсякденному житті.
Основними заходами, здатними попередити поширення туберкульозу, є: організація раннього виявлення хворих на туберкульоз, імунізація дитячого населення, ізоляція бактеріовиділювачів у спеціалізовані протитуберкульозні стаціонари і їх ефективне лікування, проведення протиепідемічних заходів в епідемічних вогнищах туберкульозу за місцем проживання або роботи хворого.
