Нагадаємо, що тиждень перед цим також горіла машина ще одного так званого «люстратора і борця з корупцією» депутата облради і голови Координаційної ради свободівця Віктора Неміша.
Але, можна сказати, що машина депутата після «чотирьох коктейлів Молотова» в порівнянні з авто «Хіміка» таки постраждала мало…
За словами самого «Хіміка»: того дня, близько четвертої години ранку, в нього спрацював домофон, по якому сусідка повідомила, що горить його автомобіль.
«Коли я спустився, вже працювали пожежники. Машина вигоріла повністю. Фактично, ремонту вона не підлягає», – прокоментував потерпілий.
Автомобіль, який зі слів потерпілого на справді належить не йому, а товаришу, Михайло Бойчук оцінює в 6 тис. доларів.
Звісно, як і Неміш, «Хімік» пов’язує підпал власного авто з своєю політичною діяльністю.
«Я думаю що підпал пов’язаний з тим, що починається «контрреволюція». Ті люди, які заховалися в момент революції, сьогодні починають роботи те, що хочуть», – пояснив «Хімік» журналістам.
Тривалий час під час зимових подій в Івано-Франківську Михайло Бойчук, він же «Хімік», не одноразово виступав від імені «Правого сектору», а згодом, коли Андрій Подільський, як керівник цієї структури в області, спростував його причетність до цієї організації (читай «ЗЛ» №18(47) від 22.05.14 р.), «Хімік» почав себе асоціювати уже з «Самообороною Майдану»…
Як би там не було, але саме з Віктором Немішем та «Хіміком» пов’язують той безлад, що вже три місяці коїться в Івано-Франківську по вулиці Сахарова під стінами обласних управлінь СБУ та МВС. Так останнє й досі не може отримати свого керівника, а очільнику першого просто не дають виконувати його професійні обов’язки…
Подейкують, що крім вище згаданих двох управлінь від «політичної діяльності» цих «борців з корупцією» потерпають також прокуратура, ОДА, численні РДА області та директори ряду стратегічних промислових об’єктів?..
Отож, й не дивно, що на Прикарпатті розпочалася «контрреволюція», як назвав підпали їхніх з Немішем автомобілів «Хімік».
Михайло Бойчук звернувся з відповідною заявою з приводу підпалу авто до правоохоронних органів. Він також мав намір його обгорілі залишки привезти під стіни обох обласних управлінь (СБУ та МВС) по згаданій вулиці Сахарова, про що свідчать фото, але в останній момент передумав…
Мабуть, на його рішення так вплинуло те, що того дня під Слов’янськом у гелікоптері, справді воюючи за волю України, загинуло шестеро прикарпатських «беркутівців» – тих самих хлопців, яких ще зимою дехто виводив з обласного управління т.зв. «коридором ганьби»… А отже, товариші загиблих на такий вчинок «революціонера, який може потрясати автоматом у руках тільки на теренах Прикарпаття, а не на Донбасі», могли б, так би мовити, «неадекватно зреагувати». І, головне, що їх би у такому випадку зрозуміли пересічні громадяни, котрі вже давно втомилися від безладу, що по вині декотрих коїться в області…
Дмитро Несміш
