24 лютого 2022 року РФ розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. В той день о 4:55 російський диктатор Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення розпочати повномасштабну війну проти України.
За 500 днів повномасштабного вторгнення Росія не змогла досягти в Україні жодної запланованої цілі.
Ми повністю змінили тактику
Варто говорити про те, що за ці 500 днів ми повністю змінили тактику і стратегію ведення бойових дій. ЗСУ повністю відійшли від радянської школи тактики ведення бойових дій і перейшли на планувння та проведення операцій за стандартами НАТО.
Йдеться про те, що ЗСУ, на відміну від росіян, використовують тактику НАТО – “тактику жаб’ячих стрибків”, яка себе чудово показала на Харківщині та на правому березі Дніпра. Спочатку потужними ракетними ударами ЗСУ знищили тилову логістику окупантів, знекровили їх контингент на лінії бойового зіткнення і лише потім крок за кроком перейшли до безпосередньо деокупації певної території – населеного пункту чи району.
Така тактика дозволяє уникнути чисельних жертв серед особового складу Сил оборони України. Натомість, тактика росіян полягає у так званих “м”ясних штурмах”, не рахуючись із величезними втратами серед особового складу.
Переоснащення
Також слід відзначити успішний характер переоснащення ЗСУ.
Йдеться не лише про постачання зброї радянського виробництва, яка зберігалась на складах країн колишнього соцтабору, а насамперед про високотехнологічне озброєння, надане країнами Північноатлантичного альянсу.
Якщо виходити з інформації, яку раніше озвучував Головком ЗСУ Валерій Залужний в інтерв’ю виданню The Economist, Україні потрібні “300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць”, то виходить, що загалом запити нашої країни виконані країнами НАТО приблизно на 98%. Тут Єнс Столтенберг має всі підстави стверджувати, що Альянс виконав обіцянки. З цього випливає, що представлених 230 танків та 1550 одиниць бронетехніки достатньо для створення умов для успішного контрнаступу ЗСУ.
До речі, про НАТО. Фахівці зазначають, що Збройні Сили України перейшли і значною мірою відповідають натівським стандартам. Це і перехід на західні калібри, і створення ешелонованої системи ППО, інтегрованої в загальну систему протиповітряної та протиракетної оборони, й отримання сучасної бронетехніки різних типів.
Виробництво снарядів
До позитиву також слід віднести відновлення виробництва снарядів, що суттєво впливає на боєздатність ЗСУ. Причому варто наголосити, що йдеться не лише про розконсервацію заводів у країнах колишнього Варшавського договору, а саме про виробництво боєприпасів, налагоджене Укроборонпромом. Нагадаю, міністр оборони Олексій Рєзніков заявив, що “Укроборонпром” налагодив виробництво дефіцитних боєприпасів радянських калібрів 152 та 122 мм. Проблема полягає в тому, що Україна наразі має на озброєнні значно більше радянських артилерійських систем, ніж західних. Засоби ураження західних зразків поки що не становить навіть половини від усього парку Збройних сил України.
Утім, на тлі збільшення виробництва снарядів країнами НАТО та відкриття нових підприємств в країнах колишнього радянського табору питання про кількість в засобах ураження для щільності артилерійського вогню буде змінюватися не на користь РФ.
Тобто матеріально-технічне забезпечення ЗСУ поліпшилося суттєво.
Деокупація
Досить великим позитивом у черзі досягнень є й те, що впродовж цих 500 днів зусиллями ЗСУ деокуповано близько 40% відсотків захоплених росіянами українських територій. Крім того, до 1 мільйона збільшено чисельність самих Збройних Сил.
Це може свідчити про створення нової якості структури, яка відповідає за мобілізаційні заходи і за збільшення не тільки кількості, але й якості особового складу.
За різними оцінками, вже приблизно 70 тисяч українських солдатів пройшли навчання на полігонах країн НАТО як з опанування високоточних видів зброї, так і, відповідно, бойове злагодження. А загальна сума іноземної оборонної допомоги для України рахується десятками мільярдів доларів.
Варто зауважити, що військово-технічна співпраця розширюється вже навіть до рівня переоснащення ВМС. До того ж не відкидається можливість модернізації і вітчизняних Військово-повітряних сил.
Отже, якщо підсумувати, то за цей час збільшено чисельність українських Збройних Сил, поліпшено їхнє матеріально-технічне забезпечення, проведено заходи з навчання, війська перейшли на стандарти НАТО як в моменті оснащення, так і проведення бойових операцій.
Разом з тим, на відміну від росіян, середня командна ланка ЗСУ стала більш мобільною в ухваленні рішень тактичного характеру на своєму рівні. Можемо говорити, що поступово і тактична, і оперативна ініціативи переходять на наш бік.
