6 листопада, за інформацією прес-служби ГУ міграційної служби Львівської області найстарший єпископ-емерит (пенсіонер – ред.) Української греко-католицької церкви владика Андрій Сапеляк отримав паспорт громадянина України у Личаківському відділі Головного управління ДМС України у Львівській області.
Паспорт вручила начальник Личаківського відділу міграційної служби Львівщини Іванна Іваночко.
Владика Сапеляк народився в Україні, але більшість життя провів за кордоном, в Італії і Аргентині, розбудовуючи церкву і об’єднуючи навколо себе українців, які у різні роки подались у світи в пошуках кращої долі. В Україні владика Андрій проживає уже понад 15 років.
Сам владика коментує цю подію так: «Я це зробив тільки з любові до України. Тішуся, що можу жити і вмирати в Україні. Коли я був поза Україною, я завжди працював для українців. В Аргентині я служив 36 років і там був українським єпископом. Я так жив Україною, працював для України, що хотів їхати в саме її серце. Мені сказали, що я страчу пенсію. А це була гарна пенсія. Я сказав: «Дякую за пенсію, але я їду до України». І я 15 рік вже є тут. Це моє абсолютно свідоме тверде рішення».
Довідка:
Владика Андрій Сапеляк народився 13 грудня 1919 року в с. Ришкова Воля Ярославського повіту. Був старшим із 5 дітей в українській селянській родині Михайла Сапеляка та Агафії Ярош. Після закінчення Перемишльської гімназії вступив до згромадження Отців Салезіян. Вищу освіту здобув у Салезіянському університеті в Італії (Турин) на факультеті канонічного права.
1951 року організував у Франції Українську малу семінарію і був її першим ректором.
1961 року о. Андрій став першим єпископом українських вірних у Аргентині, де він служив 36 років. Згодом його іменовано Апостольським адміністратором Української католицької єпархії в Аргентині.
1997 року Владика Андрій повернувся в Україну. На 80-у році життя з пасторальною місією жив у місті Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.
Владика Андрій Сапеляк відомий як діяч Вселенської Церкви: член комісії Східних Церков на II Ватиканському Соборі (1962 – 1966).
