Новий президент Польщі сподівається вивести тему війни в Україні на вищий рівень міжнародного обговорення. Він має непогані шанси здійснити замислене, якщо його не розхолодить обережність Банкової.
«Я планую обговорити з Меркель у Берліні можливість долучити Польщу та Сполучені Штати до переговорів стосовно України,» – каже Анджей Дуда у численних інтерв”ю, наданих в останні дні. До Берліну польський президент прибуде в п’ятницю. Німецька столиця – другий, знаковий міжнародний візит нового лідера після інавгурації, яка відбулася три тижні тому.
Першою столицею, яку відвідав новий президент Польші, був Таллін. Стратегія вгадується легко: Естонія має сьогодні подібні виклики, аналогічні загрози, схожу геополітичну ситуацію, а також – здобула репутацію держави, здатної до послідовного спротиву Москві. «Треба домагатися перегляду позицій НАТО, з огдяду на кардинальні зміни ситуації біля східних кордонів блоку, – заявив Анджей Дуда у Таллінні. – Польша мусить стати не буфером, а повноцінним флангом Північно-Атлантичного Альянсу».
Отже, Варшава проголосила курс на формування дієвої антикремлівської коаліції. На розмішення більшої кількості баз НАТО в Східній та Центральній Європі. На скликання повноцінної міжнародної мирної конференції щодо війни в Україні. У цій ініціативі Естонія, а також, імовірно, Латвія з Литвою, можливо, інші країни «нової» Європи виглядають природними союзниками Варшави.
А Україна? Навіть незручно, що думку про «недорівень» мінських угод та нормандського формату висловив не український президент, а польський. «У документах Євросоюзу не передбачено жодного мандату для двох окремих країн-членів стосовно мирного врегулювання війни поряд із зовнішнім кордоном ЄС, – кажуть у МЗСі Польщі. – Наша держава, а також інші сусіди України, Сполучені Штати й офіс зовнішньої політики ЄС мусять увійти до складу переговорників.»
Нічого нового – за суттю йдеться про вдосконалений Женевський формат, що міг би стати переговорною платформою щодо війни в Україні. Був він використаний лише раз, у квітні минулого року, на зустрічі в Женеві, у якій взяли участь представники України, США, ЄС та Росії. Такий склад учасників перемовин був би, з очевидністю, для України найвигіднішим. Але ж ні! У відповідь на пропозицію президента Польщі долучитися до переговорів, Порошенко чомусь поспішно завідмовлявся: «Нічого не треба, все влаштовує».
Дивно, чому влаштовують домовленості, які не працюють за жодним критерієм? «Ми чекаємо повного припинення вогню та виводу зброї калібром понад 100 мм, вільного доступу до всіх територій для спостерігачів ОБСЄ, організації гуманітарної допомоги, звільнення полонених», – перераховує сподівання своєї країни речник французького МЗСу по поверненні Франсуа Олланда з Берліну, з зустрічі із Порошенком та з Меркель. Ну чекайте…
Місяцями, з боку Москви, по лінії мінських угод нічого не відбувається. Зрозуміло, що за тих самих умов і не відбудеться. Коли система не працює, її міняють. Мінські домовленості та нормандський формат – це гарантована стагнація та заморожування конфлікту. Кому це вигідно? Залишається лише здогадуватися.
Але! «З”їзд з теми» Порошенка, схоже, ніяк не знітив Анджея Дуду. Принаймні, поки що. Він та його команда на кілька голосів наполягають на тому, що НАТО і глобальна система безпеки потребують реформ, переговори щодо Україні вимагають іншого масштабу й рівня відповідальності переговірників… Щоправда, дати зустрічі двох президентів – польського та українського – ще нема. «Дуда поки що не приїхав до Києва, бо зацікавлений не в куртуазності, а в конкретиці», – сказав у інтерв’ю Експесо.ТВ колишній заступник голови Бюро Національної Безпеки Польщі Вітольд Ващиковський. Відвертість промовиста. Але не безперспективна для Києва.
Польща Анджея Дуди робить заявку на сильного, дієвого та амбіційного регіонального лідера. З союзниками, довготривалими стратегіями та продуманими багатоходівками. «Не зачаровуйтесь, – прокоментував Тиждень.ua польський політолог та журналіст Петро Кусьпись. – Це – елемент внутрішньополітичної боротьби між президентом та урядом Польщі напередодні осінніх парламентських виборів. « Хай так. Яким би не було позірним позиціонування в «перших друзях та адвокатах України» нового польського лідера, для Києва це – поле для маневру. Якби, звичайно, Банкова наважилася на сміливу зовнішньополітичну гру.
«Берлін та Париж хочуть уникнути жорсткішої конфронтації довкола України, водночас підтримуючи її прагнення до зближення з ЄС, – пише в передовиці про Україну часопис La Croix за 26 серпня. – Угода про вільну торгівлю має запрацювати з січня наступного року. Ми віддаємо перевагу ось таким м’яким методам. Вони можуть працювати з тим, що жоден масштабний конфлікт не запалає. Власне, все залежить у кінцевому підсумку від позиції Кремля. Конфлікт в Україні – це також війна нервів».
От і весь потенціал нормандського формату: чекати з моря погоди, тягти час, і тим, за фактом, віддавати ініціативу в руки Путіна. Анджей Дуда, – з внутрішньополітичних причин, або через якісь свої інші мотивації, – пропонує поламати схему й вийти на ризикованішу, але й перспективнішу гру. Хід – за Києвом.
