В Івано-Франківському міському суді черговий раз і три роки поспіль розглядається одна й та сама справа, яку сміливо можна назвати «справою «влади» проти останніх незалежних ЗМІ». Тих, які ще якимсь дивом вціліли у цій державі, яку справедливо зараховують до світових лідерів з корупції. А розпочалася вся ця судова тяганина ще наприкінці жовтня 2012 року.
Так вже склалося, що ще з кінця 2011 року тодішня голова фракції ВО «Свобода» у Львівській обласній раді та голова депутатської комісії з питань екології Ірина Сех, партія яку вона собою представляє, а також її чоловік стали фігурантами багатьох скандальних викриттів у львівських та загальнодержавних ЗМІ. Писали тоді про т.зв. «рейдерське захоплення Галсільлісу» з допомогою депутатів і партії, яких представляла пані Сех. Писали про перевірки податковою міліцією та іншими службами належного її чоловіку Андрієві Сех МПП «Топаз», що тоді займалося заготівлею та експортом лісосировини, з приводу несплати податків, «нестиковки» у цифрах закупленої та експортованої деревини, подальшого раптового банкрутства фірми, тощо.
Враховуючи, подружні вузи пані Ірина та пана Андрія, МПП «Топаз» тоді сміливо можна було назвати їхнім «родинним» підприємством.
Саме офіційно посилаючись на джерела і публікації з цього приводу, тоді ще, у червні 2012 року, спробувала в цьому розібратися й газета «Дзвони Нації». Адже попередні публікації в інших ЗМІ за тривалий час так ніким не були спростовані. Хоча далі в ЗМІ пішли ще більш гучніші і теж не спростовані скандали та пов’язані з ними чутки, де теж одним серед перших фігурувало ім’я Ірини Сех. Це і скандал довкола Олеського родовища сланцевого газу, який набув міжнародного масштабу, коли з іноземних інвесторів дехто вимагав багатомільйонний доларовий хабар за погодження на видобуток сланцю. Цьогорічний скандал з пані Іриною, коли, як тепер уже довів Суд, вона майже півроку незаконно суміщала посаду голови Львівської ОДА з мандатом народного депутата, не бажаючи чути жодних увіщувань з боку Уряду та Президента. За часу її губернаторства – скандали за «незаконне одержання» близькими до ВО «Свобода» підприємцями в оренду з правом подальшої приватизації багатьох гектарів лісових угідь під Львовом та у Карпатах, тощо.
Але мова тут зовсім не про це…
Отож, у позові Ірини Сех до газети «Дзвони Нації» йдеться, що у її №6 (25) за червень 2012 року, засновником якої є ГО «Поклик Нації», в статті «Дубові справи опозиції» зводиться «наклеп» на Ірину Ігорівну Сех.
Так Позивачка вважає, що: «Недостовірною наклепницькою інформацією є наступні поширені висловлювання автора: «…пані Сех «кришує» злочинний бізнес…, вона і сама як приватний підприємець бере участь у протиправних оборудках свого чоловіка».
Тут слід пояснити, що свою посадову політичну діяльність до середини вересня 2012 року Ірина Сех суміщала з підприємницькою. І припинила останню тільки 18.09.2012 р. – через чотири місяці, як була опублікована стаття у «Дзвонах Нації», та набагато пізніше за інші публікації в інших виданнях. Також у діловій документації фірми її чоловіка, виявленій перевіряючими органами, зазначеним був, як діловий партнер якийсь приватний підприємець «Сех І.І.». Чи не Ірина Ігорівна зазначена під цими ініціалами? Також діловими партнерами МПП «Топаз» були ще ряд підприємців-постачальників з цим самим прізвищем. І, певно, буде дивним припустити, що усі вони однофамільці, а не родичі?
Щодо формулювання «кришує» злочинний бізнес», то це є тільки «оціночним судженням». Адже, хто заперечить, що коли бізнес ухиляється від сплати податків, це не правопорушенняя і злочин супроти держави?
Чомусь же Львівський окружний адміністративний суд від 3 травня 2012 року по справі №2а-2411/12/1370, на вимогу Бродівської районної ДПІ, постановив стягнути з МПП «Топаз» до держбюджету 930 306,00 грн. І тоді був далеко не нинішній курс гривні…
А галас, який після усього цього здійняла Ірина Сех у місцевих ЗМІ, називаючи це «політичним переслідуванням її особи» і «спробою тогочасної «корумпованої влади» через її чоловіка тиснути на неї, як на політика», хіба не можна назвати словом «кришування»? Воно, до речі у статті взято у лапки, що означає, що у буквальному значенні його не можна тлумачити. І загалом, у словнику української мови це слово зазначене як сленгове, себто якогось одного конкретного значення й не може мати апріорі!
Далі Ірина Сех у позивній заяві обурюється на наступне: «…у пані Ірини склався непоганий сімейний підряд не тільки у бізнесі, а й у Львівській обласній раді, де родинний тандем голови найбільшої фракції Ірини Сех та її брата – голови Львівської облради (ЛОР- ред.) Олега Панькевича – дозволяє досить ефективно вирішувати як власні бізнесові, так і вузько партійні політичні питання».
Щодо «непоганого сімейного підряду у бізнесі», судячи з значної частини прізвищ «ділових партнерів» МПП «Топаз», мабуть, доводити, що він дійсно таки «непоганий», буде зайвим?
В самій цитаті з газетної статті позивачка Сех цитує фразу, де чітко прописано слово «дозволяє», що в даному контексті дає означення «змоги щось чинити» (потенції вчинку), але в жодному разі не несе в собі значення уже вчиненої дії, чи такої, що уже вчиняється…
А те, що, дійсно, саме у цей час, Ірина Сех очолювала найбільшу в ЛОР фракцію, фракцію ВО «Свободи», запереченню не підлягає, як і те, що її рідний брат, Олег Панькевич, у цей час був головою цієї облради, допоки у жовтні цього 2012 року вони також обоє від ВО «Свобода» не були обраними народними депутатами України.
Далі у позові пані Сех пише: «При цьому поширена Відповідачем (газетою «Дзвони Нації») негативна, недостовірна інформація стосується безпосередньо саме мене, як депутата Львівської обласної ради від ВО «Свобода», про що свідчать саме наступні згадування Відповідача: «… лідер фракції ВО «Свобода» у Львівській обласній раді, голова депутатської комісії з питань екології, голова Львівської обласної ВО «Свобода» Ірина Сех».
Тому виникає запитання до пані Ірини і суддів, які вели і ще ведуть цю справу, що тут «недостовірного»? Перераховані посади пані Сех? Так правдивість цієї інформації теж не може підлягати жодному сумніву.
І відразу постає інше запитання, що «негативного» у цьому бачить сама Позивачка? Бо, якщо пані Сех вбачала чи вбачає у своїх посадах «негатив»? Мабуть, тоді їй краще було б відмовитися від них? А далі, ставши нардепом, не очолювати такий самий комітет у ВР України – Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи?
Можливо, їй краще би було займатися бізнесом, а не пхатися у політику чи судитися з газетою?
І знову у позові Ірина Сех ще раз прискіпується до фраз «непоганий сімейний підряд» та «родинний тандем», які апріорі не можуть нести в собі негативний зміст у будь-якому контексті, а натомість тільки констатують незаперечні факти.
Так само, як і фраза про яку уже вище писалося «…дозволяє досить ефективно вирішувати як власні бізнесові, так і вузько партійні політичні питання». Чи, можливо, хтось заперечить, що вище описане їй цього не дозволяло? Інша справа чи вона насправді цим користала і зловживала?
Але у статті «Дубові справи опозиції» про це не йдеться, там лиш говориться, що у Ірини Сех тільки була така можливість. Але чи скористалася вона нею?..
Підсумовуючи, на нашу думку безглуздість, позову Ірини Сех до газети «Дзвони Нації», де вона обурюється: «…нібито я «кришую» злочинний бізнес», щодо нібито «протиправних оборудок мого чоловіка», в яких «бере участь», хочеться тільки сказати, що пані Ірині, якій у Львові приписують у власність чималу юридичну фірму з гуртом адвокатів, слід би було знати, що вона як депутат і посадовець згідно чинного законодавства не може уникати пристальної уваги до себе громадськості та ЗМІ. А щойно вище наведені фрази є лише «оціночним судженням», яке й дається їй у статті, опублікованій «Дзвонами Нації», і зробленим на основі попередніх публікацій в інших ЗМІ. І, нагадаємо, які так досі й не спростовані. Зауважимо, що цитати та посилання на ці першоджерела теж наведено у газеті «Дзвони Нації».
Загалом насторожує той факт, що свій позов до суду Ірина Ігорівна направила тільки у жовтні 2012 року, коли вона уже була «без п’яти хвилин» нардепом. Як насторожує і те, що засновником газети є ГО «Поклик Нації», яка з часу свого заснування на початку 2008 року є непримиренним критиком партії, яку саме і представляє Ірина Сех. Тому чи не є це насправді суто політична помста з боку ще поки впливової у Галичині партії ВО «Свобода»? Адже про не одноразові спроби з боку цієї політсили «душити» незалежну пресу не одноразово повідомляло багато ЗМІ.
На користь цього припущення вказують й інші факти.
Так перший судовий процес затягнувся з 2012 року аж до 2014 року. Спершу через неявку позивачки та її представників, потім через зміни її адвокатів та їх періодичну неявку до суду, а згодом і через зміну судді.
Цікавим є й факт того, що останні кільканадцять разів інтереси Ірини Сех у Івано-Франківському міському суді представляв адвокат, який є її однопартійцем та депутатом Івано-Франківської облради, Сергій Іванович Федорців…
… А після зміни судді і за кілька днів після проведеної у Івано-Франківську «народної люстрації» місцевим суддям, де, як не дивно, одним з головуючих у президії «люстраторів» сидів саме Сергій Федорців, новий суддя Хоростіль 5 березня 2014 року таки задовольнив позовну заяву Ірини Сех. А саме зобов’язав газету «Дзвони Нації» спростувати «недостовірну інформацію». На це Рішення Газетою негайно подана була апеляційна скарга. Проте, і справа у апеляційному суді Газетою була теж «з успіхом» програною.
До слова, адвокат, а за «сумісництвом» депутат, Федорців є головою Постійної комісії Івано -Франківської обласної ради з питань депутатської діяльності, етики, регламенту, самоврядування, захисту прав людини, законності та правопорядку!..
Отож, після рішення Апеляційного суду Газета подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яку Суд даної інстанції задовольнив, направивши її на перегляд в Суд першої інстанції. Паралельно з касаційною заявою Газетою «Дзвони Нації» було направлене і звернення в Івано-Франківське обласне управління СБУ, сканкопію відповіді якого подаємо тут же у газеті:
Після цієї відповіді жодного правочину по відношенню до «службової особи» пана Федорціва, який у робочий час на численних судових засіданнях впродовж тривалого часу (кілька років) представляв у судах приватні інтереси своєї клієнтки, ніким вжито не було. Тому він сьогодні й надалі представляє у Івано-Франківському міському суді інтереси своєї однопартійниці Ірини Сех проти газети «Дзвони Нації», як суді первинної інстанції, куди справу було направлено на перегляд…
Враховуючи все вище описане, що «пролюстровані» СБУ, Івано-Франківський міський суд, а також Івано-Франківська обласна рада в діяннях пана Федорціва у суді правопорушень, корупції чи зловживання службовим становищем не вбачають, газета «Дзвони Нації» в особі свого засновника ГО «Поклик Нації» є змушеною зі скаргами звернутися до Генеральної прокуратури України (до якої раніше, коли її очолював свободівець Олег Махніцький, із зрозумілих причин було безглуздо звертатися), а також до ряду міжнародних правозахисних інстанцій та організацій.
Продовження буде…
Голова ГО «Поклик Нації» Тарас Боднар
