Попри численні застереження Трампа Китай за тиждень надіслав до Ірану 16 авіабортів із сучасною військовою технікою та озброєнням для підтримки правлячого режиму. Отож, в повітрі знову запахло конфліктом імперій…
Масові чистки в армійській верхівці Китаю: шлях до персонального культу Сі Цзіньпіна
У Китаї відбуваються масштабні чистки у вищому військовому керівництві, які дедалі більше нагадують класичні сценарії авторитарної консолідації влади, відомі з історії ХХ століття. Події, що почали розгортатися в середині січня, можуть свідчити не лише про внутрішню боротьбу в Комуністичній партії Китаю, а й про формування повноцінної персональної диктатури Сі Цзіньпіна.
18 січня в інформаційному просторі з’явилися повідомлення про можливе озброєне протистояння в готелі Jingxi у західному Пекіні — місці, тісно пов’язаному з партійною та військовою елітою КНР. Згідно з цими повідомленнями, віце-голова Центральної військової комісії Чжан Юся нібито намагався організувати військовий переворот проти Сі Цзіньпіна. План, за неофіційною версією, було викрито, а між змовниками та президентською охороною сталася перестрілка, внаслідок якої загинули й були поранені кілька охоронців Сі.
Стверджується, що Чжан Юся разом із начальником Об’єднаного штабу Центральної військової комісії Лю Чженьлі планували мобілізацію військ під гаслом «порятунку партії та порятунку нації», однак були зраджені власним оточенням. Китайське Міністерство оборони офіційно підтвердило, що обидва генерали перебувають під слідством за «серйозні порушення дисципліни та закону».
Офіційно їм інкримінують корупцію та передачу секретної інформації щодо ядерної зброї американській розвідці. Водночас опозиційні кола говорять про спробу усунення Сі Цзіньпіна від влади. За непідтвердженими даними, разом із генералами були заарештовані члени їхніх сімей та близько 3000 військових.
У Китаї обвинувачення в корупції традиційно виконують роль універсального інструменту політичних чисток — так само, як у СРСР 1930-х років звинувачення у «шкідництві». А закиди у зв’язках із розвідкою США нагадують справи часів Єжова, Ягоди та Берії, коли радянських воєначальників звинувачували у співпраці з іноземними спецслужбами.
У цьому контексті події в Китаї дедалі більше нагадують «справу маршалів» у СРСР, коли були знищені такі командири Червоної армії, як Михайло Тухачевський і Василь Блюхер. Тоді Сталін здійснив масштабну зачистку армійського керівництва напередодні Другої світової війни.
Трактувати нинішні відставки та арешти в Китаї як ослаблення особистої влади Сі Цзіньпіна — помилково. Це так само хибно, як трактувати загадкову смерть Серго Орджонікідзе як ослаблення позицій Сталіна. Навпаки — подібні події зазвичай означають фінальний етап переходу до персонального вождизму.
Показово, що нещодавно за офіційною версією від серцевого нападу помер колишній прем’єр Держради КНР Лі Кецян — ключовий автор економічного курсу Сі Цзіньпіна та ініціатор ідеї створення критичної маси капітальних інвестицій у фундаментальну науку для подолання технологічного відставання від США. Ця смерть нагадує офіційну версію загибелі того ж Орджонікідзе — фактичного керівника радянської економіки напередодні Великого терору.
Історія знає два типи авторитарного управління: персональну диктатуру та «комісарську». У СРСР 1920-х років, після смерті Леніна, домінувала саме диктатура комісарів — як і у Франції на ранньому етапі революційної диктатури. Але діалектика історії така, що комісарська модель майже завжди поступається місцем вождистській.
У Радянському Союзі це вилилося в культ Сталіна. У Китаї сьогодні поступово формується культ Сі. І, що показово, для самого Сі порівняння зі Сталіним є радше компліментом, ніж образою.
Усіх вождів на початковому етапі формування культу особистості недооцінюють і часто висміюють — зокрема їхню зовнішність чи манеру поведінки. Суспільство традиційно переоцінює силу колективних інститутів, за що згодом жорстко розплачується. Під ударами тоталітарної кувалди атомізоване суспільство завжди перемагає слабкі колективістські структури, а «запобіжники демократії» згорають від перенапруги.
Будь-який культ особистості на старті здається неможливим, а на фінальній стадії — безальтернативним.
Чистки в армії в цьому сенсі є ключовим елементом процесу встановлення вождизму. Кожному вождю для утримання влади потрібна війна — бажано «вічна». Бо «вічна війна» означає «вічну владу». Вища військова еліта зазвичай готова витрачати кошти на армію, але не зацікавлена у нескінченному воюванні, що робить її потенційною внутрішньою опозицією.
Саме тому відбувається зачистка армії та заміна командування на тих, хто беззастережно виконає наказ — почати війну й «померти за Китай».
У цьому сенсі нинішні події в Китаї — це не криза режиму, а його логічна еволюція.
Увесь інсайд та актуальна інформація на нашому Телеграм-каналі, а також бонуси та швидкі новини
