У другій половині 2013 року в Україні почав функціонувати новий вид діяльності — оцінка з метою оподаткування.
Тепер всі операції з нерухомістю тепер повинні проходити обов‘язкову експертну оцінку.
Коштує вона набагато дорожче, тому що ринок монополізували структури, які, ймовірно, контролює родина одного з екс-міністрів.
Схема «пробивалася» півтора року. Щоб домогтися успіху, були створені ряд оціночних компаній, які об’єдналися в асоціацію.
Ці асоціації влада протиставила тим, які працювали на ринку довгі роки. Виникла видимість законності, і завдяки цьому Фонд держмайна і Кабмін запровадили нові правила оцінки для цілей оподаткування.
Цим видом діяльності стали займатися переважно компанії «нового покоління». В роботі вони активно використовували стандартне програмне забезпечення. Тоді ж виникли припущення, що у всьому цьому процесі не обійшлося без участі народного депутата Антона Яценка.
По-перше, сам процес монополізації ринку був зроблений дуже грамотно. По-друге, Яценка здавна асоціювали саме з зароблянням грошей через використання програмного забезпечення.
Доказів ні в кого не було, але оцінювачі «старої хвилі», не бажаючи світитися, через журналістів активно «розігрівали» версію, що саме нардеп має відношення до так званої оціночної афери.
Втім, певну роль в процесі Яценко таки зіграв. Зокрема, він через депутатські запити активно пресингував «оцінювачів-стариків». Іншими словами, обидві сторони були гідні один одного.
Нова схема вийшла — компанії «нової хвилі» монополізували ринок. Тепер всю оцінку з метою оподаткування в Україні проводить одна приватна структура: Український інститут управління якістю оціночної діяльності.
Всі інші суб‘єкти виконують функції посередників по збору коштів та інформації. Для звичайних людей реалізація схеми обернулася стрімким зростанням вартості оціночних послуг: з 300 грн до 1 тис грн за оцінку звичайної квартири та від 1 тис грн за оцінку іншого нерухомого майна.
Що сталося після Майдану — зрозуміти складно. Якщо Яценко таки мав відношення до приходу оцінювачів «нової хвилі», то його, швидше за все, спробували відтіснити від отримання доходів. Однак це лише одна з можливих версій. Могло статися все що завгодно. Версію самого нардепа можна прочитати нижче.
У підсумку 26 лютого Яценко зареєстрував законопроект, який пропонує зруйнувати дану схему. 31 березня він був доопрацьований і оновлений.
Суть акту зводиться до знищення колишньої схеми оцінки. Замість того, щоб замовляти оцінку по кожному об’єкту нерухомості в однієї з компаній «нової хвилі», депутат запропонував стягувати податки за певною шкалою.
Базою оподаткування пропонується зробити не ринкову вартість об‘єкта, а його загальну площу в прив’язці до мінімальної заробітної плати.
Документ неоднозначний.
З одного боку, це загрожує нанесенням шкоди бюджету, тому що вартість житла в елітних районах може бути занижена. Наприклад, Віктор Янукович заплатив би за Межигір‘я кілька тисяч гривень замість кількох мільйонів.
Запропонована Яценко формула розрахунку створить широкі можливості для ухилення від повноцінного оподаткування реального доходу, отриманого від відчуження нерухомого майна багатими громадянами.
З іншого боку, може з’явитися елемент соціальної несправедливості, тому що великі будинки в селах будуть обкладені податком як елітні котеджі. Зате населенню не доведеться витрачатися на окрему оцінку. Створюється враження, що новий законопроект Яценка — це якась помста.
Думка народного депутата Антона Яценка
— Як з‘явилася ідея цього законопроекту?
— Якщо ви продаєте нерухомість, а я її купую, ми повинні платити податки. А для цього нам потрібно висновок оцінювача. Умовно кажучи, заплативши 10 тис грн податків, ви повинні ще заплатити 1 тис грн за послугу. Ну навіщо це потрібно?
Щоб платити податки, я не повинен нікому нічого платити не повинен замовляти висновок. Тому виникла ідея порахувати податкові зобов’язання, виходячи з простої формули «гривня-метр». Чим більше у вас площа житла, тим більше ви платите податки, і навпаки.
Ви спокійно йдете до нотаріуса, і не треба нікому платити окремо. Питання ставок можна обговорювати, але я свідомо запропонував їх зменшити. Не заради продажу елітного житла, тому що воно зазвичай купується на юросіб. Це зроблено для того, щоб спростити і здешевити процедуру для громадян.
Є альтернативні законопроекти депутатів Міщенко і Карпунцова. Будь-який з них можна приймати в першому читанні і далі — спокійно допрацьовувати.
— Які зміни чекають на ринок оцінки? Є наміри змінювати схему, яка склалася півроку тому?
— Ось це і є законопроект…
Будь-який ринок — аудиторський, землевпорядників, оцінювачів та інших професій — є апріорі паразитичним, нехай не ображаються на мене колеги. Я ні в якому разі не заперечую добровільність оцінки — хто хоче, хай робить.
Однак хочу нагадати досвід, коли по автомобілям були оцінні висновки, а потім з’явився каталог Мінекономіки, в якому по марці машини видно, скільки потрібно заплатити в бюджет. Це зручно, дешево і не страждає бюджет.
Моя думка: цей ринок повинен піти. Так само, як і ринок оцінки для цілей приватизації, який сьогодні повністю кримінальний.
Ні одна сумнівна приватизація не обійшлася без участі оцінювачів, багато з яких видають себе за громадських діячів. Я не вважаю це ринком. Це штучне паразитичне утворення, яке рано чи пізно піде.
