Мер прикордонного міста Рава-Руська на Львівщині 35-річна Ірина Верещук, яка 17 лютого ц. р. через політичні переслідування з боку декотрих нинішніх горе-патріотів подала у відставку, але місцеві депутати її не прийняли, була обраною на посаду 2010 р. і стала тоді наймолодшим міським головою в Україні. Торік у жовтні балотувалася у Верховну
Раду в мажоритарному окрузі, але не пройшла.
«Неодноразово погрожували – і через «Фейсбук», і присилали цвяхи в конверті. Через те, що не мовчу. Виступала проти влади Януковича, свавілля «Свободи» в нашому Жовківському районі. Зараз не поклоняюся псевдопатріотам», – говорить в інтерв’ю виданню Gazeta.ua пані Ірина.
«Рішення не було емоційне. Зрозуміла, що мер самотужки не змінить систему. Скільки міські голови зверталися до верхів, щоб гроші з місцевих зборів лишалися на місцях. Ми могли б їх використати на ті ж дороги. У Раві-Руській це – найболючіша проблема. Гроші приходили 25 грудня, а лише проект виготовляється півроку. Якщо почну будувати, мене чекає кримінальна відповідальність. Бо не використаю кошти вчасно.
І ось новий бюджет. Замість децентралізації – побачили суперцентралізацію. Ніяких поступок місцевим органам. Ми просили, щоб із податку з фізичних осіб нам лишали -до 50 відсотків – замість 25. А їх забрали повністю.
Я розумію, що на Донбасі підприємства зупиняються. Але тут? Для чого закривають спиртовий завод – один із найбільших платників податків у районі? Людей відправили у відпустки. Потім покажуть його нерентабельність, приватизують. Там тільки металобрухту на мільйон. Говорила про це на телебаченні, очолювала протестні групи, їздила до міністра. І це ще одна причина, за що мені погрожували.
Другий – шпалопросочувальний завод. Невже зараз, коли стільки руйнувань, не потрібно шпал? Люди у п’ять змін готові працювати. А підприємство перейшло на триденний робочий тиждень.
Третє – лісгосп. Законодавець зупинив експорт кругляка і пиломатеріалів. Лісівники кажуть, для них це – смерть. Адже реальний покупець був за кордоном. Наші виробники не готові брати товар у таких обсягах.
А приїзд народного депутата Володимира Парасюка 15 лютого? – Він при громаді сказав, цитую: «Якщо я законодавчо не зможу задавити її, то задавлю, як це робилося на Майдані. Це все я вже підготував і подав у Генпрокуратуру. Якщо закон не допоможе, тоді ви мені допоможете».
Чорні технології застосовували ще перед виборами до парламенту. Ходили групи по п’ятеро людей селами і розказували: та немає в неї чоловіка, вона – агент ФСБ. А чим неймовірніша брехня, тим охочіше вірять.
У Парасюка – хворобливо агресивне ставлення до людей, які обіймають посади. Говорив президенту, щоб той ішов продавати свої шоколадки. Можна не підтримувати Порошенка, але не опускатися ж до такого. Потім – обізвав хамом міністра внутрішніх справ Авакова. Брав за грудки Володимира Литвина у Верховній Раді. Він бачить, що це подобається людям. Вони аплодують.
Керуючись лише чутками, Парасюк заявив, що я віддала своїм родичам землю, яка призначалася нібито під нову школу. Ця ділянка на вулиці Драгоманова ще попереднім мером була затверджена під житловий квартал. Але не так просто передати землю. Треба пройти шість слухань. Справа дійшла до кінця вже за моєї роботи, люди отримали ділянки. Там немає жодного мого родича.
Зараз готую позов. Стосуватиметься його заяви в офіційному коментарі на телеканалі «ЗіК», де звинуватив мене в цій оборудці. Нехай назве прізвище мого родича.
Натомість батько Парасюка торік восени отримав дві земельні ділянки в Крехівській сільській раді Жовківського району загальною площею майже півгектара. Він має на це право, але чому приховує? Нехай розкаже, як у такий короткий термін отримати землю.
Парасюк на цій зустрічі заявив, що ходив до Авакова і домовився за «своїх» людей на посади начальників райвідділів міліції у Яворівському та Жовківському районах. Я подала звернення у прокуратуру і СБУ, щоб дали його діям правову оцінку.
І він таки представив громаді цю «свою» людину на посаду начальника міліції у Жовківському районі. 31-річного Олександра Гостішева, родом з Дніпропетровська. Можливо, комусь звідти потрібні наші підприємства? Жовківським районом гуляє неперевірена інформація, що цей новопредставлений чоловік цікавився, скільки з митниці отримує начальник районної міліції.
Не сотвори собі ідола, написано в Письмі, а люди говорять: цей герой Майдану вигнав Януковича. Так казати – блюзнірство перед тими, хто загинув.
Колись, не дай, Боже, було щось сказати проти «Свободи». Я була ворогом, бо критикувала їх. І де сьогодні ця політична сила?
У нас симпатії ситуативні. Зараз війна – людям подобаються ті, хто ходить у формі.
Думала, міський голова здатен завоювати авторитет. Два спортивні майданчики зроблено, дитячі. Туди й моя дитина ходить. Купили автомобіль за 359 тисяч для прибирання вулиць, трактор, обладнали 300 смітників, 350 вікон у садочках поміняли, капітально відремонтували п’ять дахів, установили три нові котельні, на центральній алеї кладовища викладена бруківка. Це за чотири роки. Вигравали гранти, зверталися до фундацій. І все одно – я «нічого не зробила!?
Щодо «Свободи», то їхній кандидат програв мені на виборах міського голови. Але більшість у міській раді таки набрала «Свобода». Коли їхнього секретаря міськради Любомира Кашубу 2013 року спіймали на хабарі, вони почали відкрите протистояння.
За сесію зазвичай приймають приблизно 150 рішень. Мені доводилося скликати сесію по три-п’ять разів, бо депутати спеціально не приходили, зривали засідання. Кликала місцевих жителів на сесію, щоб на це подивилися. Знімала на відео і викладала в інтернет. Це інколи допомагало. Але падав і їхній, і мій рейтинг – бо був скандал.
«Свобода» – це сестра Партії регіонів: ті самі методи, ті самі інструменти. Тільки у вишиванках. Приводили 27-річного голову райдержадміністрації у Жовківському районі, віддавали тендери своїм фірмам».
Щодо сучасних людських проблем Верещук каже: «Жити стало важко. Пенсія – 40 доларів. Співробітники у міськраді кажуть: ми не можемо купити плащ, ідемо на секонд-хенд. Недавно глянула – у співробітниці з чобота целофан стирчить, бо взуття протікає, а ця людина пропрацювала 25 років!
Щодо нинішнього свого стану «безробітної», пані Ірина Коментує, що це у неї вперше в житті, але не боїться цього, бо працює над деякими міжнародними проектами і отримала запрошення з Польщі долучатися до проектів у Гданську та Томашів-Любельському. В подальшому знову планує балотуватися у Верховну Раду.
А тепер, зі слів Ірини Верещук, у відпустку приїхав з АТО її чоловік-підполковник ЗСУ: «За час, що чекала його, змінила своє ставлення до всього. Не раз просила Бога: якщо він вернеться живий, я вже не буду ставити свої професійні амбіції вище родини. Людина хоче жити і залишатися люблячою, бути матір’ю. Ніщо не приносить стільки щастя, як сім’я».
У свою чергу народний депутат Володимир Парасюк пояснив ЗМІ, що у своїх звинуваченнях на адресу Ірини Верещук керувався зверненнями людей та публікаціями у ЗМІ про міського голову Рави-Руської: «До мене звернулися сотні жителів міста. Вони не розуміють, як ділянку віддали під забудову фізичним особам. Вони опублікували відкритого листа в газеті «Відродження» за 25 вересня 2014 року і обурюються, що мер казала, ніби «школа в Раві-Руській не потрібна». Хоч усі школи тут – у старих приміщеннях. Також у місцевій пресі депутат-свободівець міської ради Рави-Руської Юрій Горечий описує ряд порушень, допущених при затвердженні плану цієї забудови.
Що ділянку віддали родичам Верещук, у листі від 4 лютого ц. р. написала і одна мешканка Рави-Руської.
А мій батько справді отримав землю. Заява на її виділення написана ним ще 2010-го. Він усе життя живе у селі Папірня і має право на це. Площа – 8 соток, ділянка розташована біля поля моєї бабці.
І я справді говорив з Арсеном Аваковим, що потрібні чесні люди на посади начальників відділів у районах – молоді з незаплямованою репутацією, що брали участь у бойових діях на Донбасі. Вони здатні налагодити роботу міліції.
А це – мій округ, на якому мене обрали люди, і я наведу тут лад! Усі житимуть за законом», – запевняє Парасюк.
