Верігіна не втекла з області і намагається далі контролювати процеси, хоча визнає, що частина області їй непідвладна.
Про те, що відбувається в області, кому вигідна дестабілізація в регіоні, Ірина Верігіна Розповіла «Українській правді» по телефону.
– Луганськ зараз під контролем бойовиків, тому відразу виникає питання, де ж перебуваєте ви?
– Я перебуваю в місті Сватове. Це та територія, яка контролюється українською армією.
Наші служби теж частково знаходяться в Сватове. Ті, які ми не змогли перевезти, знаходяться в Луганську, але не в самій будівлі облдержадміністрації, а в маленькому приміщенні, звідки люди працюють.
Ми в змозі забезпечувати отримання зарплат, соціальних допомог, пенсій, займаємося посівною кампанією.
Також допомагаємо українській армії: від блокпостів до побутових питань. Ми дуже задоволені, що на території, яка під контролем української армії, все спокійно.
Є інформація, що терористи готують теракти на території тих дев’яти районів, які ми контролюємо. Але штаб вчасно реагує, збирається постійно, працює 24 години на добу, і ми можемо якось відстежувати ситуацію у всій Луганській області.
І у нас працюють, слава Богу, всі вугільні об’єднання. Державні підприємства, шахти працюють. Наші генеральні директори на місці. Єдина проблема – це доставка вагонів і реалізація вугілля.
– Які райони ви точно контролюєте?
– Взагалі в Луганській області 18 районів. Під нашим управлінням – Кремінський район, Сватівський, Біловодський, Білокуракинський, Троїцький, Старобільський, Новопсковський, Марківський, Міловський і частково Новий Айдар.
– Наскільки вам легко управляти там?
– Досить складно, але поки нам це вдається.
– У Донецькій області зараз найпроблемніші міста – це Слов’янськ та Краматорськ. Які міста можуть стати такими гарячими точками в Луганській області?
– Дуже складна ситуація в Сєверодонецьку та Лисичанську. Ці два міста практично заміновані.
Дуже складна ситуація в луганському аеропорту. Молодці хлопці з української армії – щодня відбивають напади.
В Антрациті взагалі перевалочна база терористів. Вони туди постачають зброю, а звідти – на територію всієї Луганської області.
Як бачите, гарячих точок багато. Але я так думаю, що в Сєверодонецьку і в Луганському аеропорту найскладніша обстановка.
– А як йдуть справи з кордоном? Дуже багато суперечливої інформації з приводу кордону. Який ділянку кордону з Росією в Луганській області контролюють сепаратисти і бойовики?
– Він відкритий. Сепаратисти чи терористи вільно можуть проходити на територію України. Зараз процес закриття кордону пішов, але я б хотіла, щоб це було набагато швидше.
Не можна давати можливість завозити зброю в Україну, не можна давати можливість бойовикам і чеченцям проникати на територію Луганської області. Це принципово важливо.
Але крім звичайних пропускних пунктів, де проходять люди, є й інші можливості. У Луганській області кордон можна проходити прямо через поля, лісопосадки. Тому зараз необхідно зміцнювати всю протяжність кордону.
– Чи знаходитеся ви на зв’язку з нашими прикордонниками, і чи є у вас розуміння, коли кордон буде на замку?
– Звичайно, ми з ними співпрацюємо. Вони входять в штаб АТО. Я думаю, що найближчим часом кордон буде закрито. Принаймні, це завдання ставить Порошенко.
Головне – змусити людей, у яких в руках зброя, цю зброю здати. Це не сотні, це тисячі. І в цьому буде складність даної ситуації.
– Ви раніше писали про роль Єфремова та інших депутатів Партії регіонів у тому, що відбувається зараз в Луганській області …
– Я написала пост в ФБ після того, як побачила відео виступу депутата Горохова в РФ перед депутатами Держдуми. Там ще в президії сидів пан Єфремов…
Дивіться, жоден депутат з Партії регіонів від Луганської області не допоміг провести вибори. І не тільки депутати від Партії регіонів, а й від комуністів.
На президентських виборах обладміністрація самостійно проводила вибори разом з окружними комісіями. Жоден депутат не закликав людей прийти на вибори! Точно так само, як не зробили цього і депутати Луганської обласної ради.
А от коли йшов референдум 11 травня, всі дружно закликали прийти.
Мало того, Віктор Тихонов (депутат обраний по одному з округів Луганської області, до 3 червня входив у фракцію Партії регіонів – УП) на засіданні обласної ради високо оцінив діяльність Болотова. І це всі бачили.
Треба розуміти, що більшість цих депутатів не тільки відкрито підтримують, але фінансують терористичний рух в Луганській області. У правоохоронних органів і у прокуратури достатньо доказів, щоб говорити про це.
– Ви могли б сказати, хто саме їх фінансує?
– Для цього є Генпрокуратура, є правоохоронні органи. Є конкретні дані по Горохову і Єфремову, ми знаємо, що Горохов вивіз 300 дітей на територію Російської Федерації – це вже говорить багато про що.
– Як ви вважаєте, дії Єфремова можна кваліфікувати як зраду інтересів України або це занадто міцний вислів?
– Це не міцний вираз. Я вважаю, що це зрада. Коли гинуть прості мирні жителі, коли гинуть бійці української армії, коли процвітають тероризм і мародерство на території Луганської області, їздити до агресора і виступати не на боці українських інтересів, а навпаки – заохочувати дії Росії, це зрада інтересів України.
– А зараз хтось з депутатів Верховної Ради взагалі з’являється в області?
– Ні. Принаймні, після того, що було в Луганській області, жоден депутат не вийшов і не сказав: «Ми допомагаємо Луганській області, ми за єдину Україну, ми підтримуємо українську армію. Що вам потрібно?».
Я вважаю, якщо ви депутати Верховної Ради, якщо ви отримуєте зарплату у Верховній Раді, значить, ви повинні чітко заявити свою позицію, з ким ви і де ви.
Вони промовчали під час президентської кампанії. Тоді вже після президентської кампанії їм треба чітко вийти і сказати: «Ми за єдину Україну» або «Ми за Росію».
Тоді ми будемо розуміти, хто з нами, а хто проти нас. А сидіти, мовчати, коли на твоїй території йде війна, гинуть люди – це просто аморально.
– Яку мету, на ваш погляд, переслідує Єфремов – відокремлення Луганської області, підтримка ЛНР, входження до складу Росії чи просто шантаж Києва?
– Протягом тривалого часу саме Єфремов «кришував» Луганську область, у нього тут свій бізнес, він у першу чергу захищає свої інтереси. Крім того, він залишає для себе важіль тиску на Київ.
Я спочатку думала, що це були торги з боку Єфремова. Але потім втрутилася Росія. Розумієте, Росія перевіряла, вийдуть луганчани на референдум чи ні.
Партія регіонів і комуністи провели відповідну роботу, а деякі люди під дулом автоматів йшли на цей референдум. Тому, коли російські телеканали показали Росії спеціально зроблену красиву картинку на дільницях, Росія почала свою гру.
– Тобто, правильно буде сказати, що ситуація вийшла з–під контролю Єфремова?
– Так, мені здається, що вийшла.
– Ви можете сказати, хто зараз визначає ситуацію в області, в тій її частині, якою управляють сепаратисти?
– Зараз на території області знаходиться кілька терористичних формувань. І кожне намагається зайняти якусь чільну роль. Тому всередині у них є розбіжності, але відкрито вони їх ще не показують. У них навіть діє обмін заручниками, яких захопила одна група, на тих, яких захопила інша група.
– Ви могли б конкретно сказати, яка група ким контролюється? Наприклад, є Болотов. Хто ще?
– Є Валерій Болотов (один з лідерів луганських терористів – УП), є банда Олексія Мозгового (називає себе лідером народного ополчення, колишній соліст сватівського чоловічого ансамблю – УП), є банда Козіціна (отаман донських козаків – УП). Це великі, а є ряд дрібних груп…
– Чи варто, на ваш погляд, вводити надзвичайний стан в Луганській області?
– Я вважаю, що це питання необхідно розглянути, точніше не «надзвичайний», а «військове» положення. Принаймні, цю позицію підтримує луганський штаб АТО.
– Крім воєнного стану, які ще кроки має зробити Київ у найближчі тижні, щоб врятувати ситуацію?
– Необхідна серйозна інформаційна політика. Бо впродовж довгого часу луганчани дивилися російські канали, а українські канали у нас були відключені.
Дуже довгий час за проросійською політикою стояла і Луганська обласна рада, яка розповідала, як добре в РФ. Це була або непряма, або пряма агітація за Росію.
Але навіть ті люди, які ходили і брали участь у референдумі, зараз розчаровані, і багато хто вважає, що цей крок був помилковим. Особливо страждає дрібний і середній бізнес. Люди змушені закривати свої підприємства і виїжджати з Луганської області. І це вже не десятки, а сотні.
Конкретні дані я привести не можу, тому що багато хто виїжджає самостійно, на своєму транспорті, деякі пересуваються по залізниці.
Щоб якось допомогти, ми пустили поїзд Сватове–Харків, звідти можна виїхати в будь–яке місто України. Ми допомагаємо біженцям, намагаємося якось контактувати з ними. Багато поспішають – ніде не реєструються, а просто виїжджають.
Тисячі луганчан хочуть миру, хочуть спокою. Вони хочуть дійсно жити в єдиній Україні, вони втомилися від війни і втомилися боятися.
Страх сковує багатьох. Навіть ті, хто залишається в Луганську, зайвий раз не виходять на вулицю, в магазини. Вони йдуть на роботу і повертаються, багато хто бере відпустки за свій рахунок. Ми рекомендували роботодавцям за заявою людей давати безкоштовні та платні відпустки для того, щоб люди могли або виїхати, або вдома побути.
– А наскільки захищені від бойовиків ті райони, на які поширюється ваша влада? І наскільки ви відчуваєте себе в безпеці в Сватовому?
– Чесно кажучи, я б хотіла відчувати себе повністю захищеною у всій Луганській області. Так, ця територія контролюється українською армією. Але є райони, де люди в небезпеці і не можуть виїхати з різних причин.
Тому наше головне завдання – в першу чергу звільнити Луганську і Донецьку області.
Коли таке відбувалося з Кримом, я розуміла, співпереживала кримчанам, але це не пройшло через серце, я до кінця не усвідомлювала загрозу, яку може нести Росія і терористичні організації для цілісності України.
Зараз, коли торкнулося Донецької і Луганської областей, я це відчуваю гостро. Тому я розумію, що саме ми повинні їх зупинити, звільнити ці дві області для того, щоб ця чума не перекинулася далі.
– Ви можете порівняти, де зараз ситуація страшніша – у Луганській чи Донецькій області?
– Я думаю, що в Луганській.
– На війні чоловіки справляються з працею, губернатор Тарута вже мало не з Києва управляє Донецькою областю. А ви – жінка, там в Луганській області сидите. Наскільки вистачить сил у вас чинити опір цій війні? І що може стати поворотним пунктом, після якого ви зрозумієте, що немає вже більше сил і краще піти?
– Я патріот, я дуже люблю Україну. Я вистояла три місяці на луганському Майдані. Ми проводили акції за єдину Україну, ми допомагали луганчанам, які перебували на київському Майдані, і самі їздили, підтримували київський Майдан.
Тому я розумію, що таке Україна, я хочу жити в нормальній демократичній державі. І я хочу, щоб Луганщина була в складі України, і я зроблю для цього все, що можна. А сил у мене вистачить.
– Як ви думаєте, після того, як Порошенко став президентом, ви залишитеся на своїй посаді або він може поставити когось іншого?
– Рішення приймає Петро Олексійович.
– Ви вже отримували від нього якийсь сигнал?
– Так, у нас буде з ним зустріч у найближчі дні. Його дуже цікавить ситуація в Луганській області.
Джерело: УП
