Суди попередніх інстанцій визнали протиправними дії ТЦК щодо мобілізації чоловіка і зобов’язали військову частину звільнити його з військової служби, але Верховний Суд вказав, що це неефективний спосіб захисту.
Отож, встановлення факту незаконності мобілізації не призводить до звільнення незаконно мобілізованого з військової служби – Верховний Суд
Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 5 лютого 2025 року по справі 160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов’язання прийняти рішення про звільнення зі служби.
Як зазначив КАС ВС, «процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною».
Позивач, звертаючись до суду першої інстанції за захистом своїх прав, їх порушення пов’язував з недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в непроходженні позивачем медичного огляду під час призову на військову службу.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав протиправними дії районного ТЦК щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації і зобов’язав військову частину звільнити його з військової служби, що, на думку судів обох інстанцій, є належним відновленням порушених прав позивача.
Однак Верховний Суд наголосив, що відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників.
Водночас зобов’язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між районним ТЦК й позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.
У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, – звільнення з військової служби – є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.
Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.
Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не приведе до поновлення такого права, тому висновки судів обох інстанцій про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими.
Сам факт непроходження медичного огляду під час призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
