Днями міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба провів розмову з державним секретарем США Ентоні Блінкеном. Зокрема, український міністр закликав свого американського колегу посприяти наданню ракет ATACMS для посилення далекобійних спроможностей України.
Твердопаливна тактична балістична ракета ATACMS, розроблена американською компанією Lockheed Martin ще у 1988 році і дотепер успішно виготовляється для потреб збройних сил Сполучених Штатів Америки. Запускаються ракети ATACMS за допомогою пускових установок — HIMARS чи MLRS. Дальність ураження може сягати 300 кілометрів.
Саме цей фактор є ключовим у зацікавленні Україною таким типом зброї. Мовиться про те, що результатом використання ATACMS стане вогневий контроль над усією окупованою територією України, включно з анексованим Кримом. Це означатиме стратегічну поразку російських окупаційних військ, які втратять на окупованих територіях України усі безпечні логістичні шляхи.
Між іншим, такий ракетний комплекс українські зброярі розробили ще в 2016 році. Йдеться про вітчизняний “Спасан”, який мав замінити на озброєнні ЗСУ морально застарілий радянський комплекс “Точка-У”, здатний уражувати цілі на відстані до 150 км.
Вперше комплекс “Сапсан” (“Грім-2”) був продемонстрований на виставці “Зброя та Безпека” в Києві в 2015 році. Втім, через бюрократичну тяганину і лобістські інтереси тодішнього військово-політичного керівництва країни вперше випробування відбулося лише наприкінці 2016-го.
Приблизно тоді ж з’явилася інформація, що новий ракетний комплекс замовила Саудівська Аравія. У квітні 2019-го стало відомо, що виготовлено два дослідні зразки комплексу. Один в рамках іноземного замовлення від Саудівської Аравії, а другий для Збройних сил України. З 2022 року комплекс міг стати на озброєння ЗСУ.
До того ж, за неофіційними повідомленнями, — дальність стрільби у 280 км була суто формальним обмеженням, необхідним для можливості продавати ракети на експорт. Для потреб ЗСУ дальність стрільби можна було збільшити до 500 км. Проте досі жодного замовлення від держави на цей ракетний комплекс так і не надійшло.
За останніми даними, оприлюдненими у середині червня головою “Західноукраїнського об’єднання підприємств оборонно-промислового комплексу” Ігорем Кролом, ОТРК “Сапсан” для потреб ЗСУ готовий на 65-70%, і для того, аби завершити роботи над цим ракетним комплексом, потрібно ще 500 млн доларів.
Отже, маємо просити подібну зброю у союзників.
Але є кілька важливих нюансів. По-перше, Білий дім досі не дав згоди на передачу цих ракет Україні. Вважаю, що однією із неназваних причин цієї затримки є інцидент із “Русским добровольческим корпусом”, який під час свого рейду на територію Російської Федерації використав західну техніку, передану Збройним силам України, що спричинило відповідну реакцію відразу трьох країн — США, Німеччини та Бельгії.
“Русский добровольческий корпус” формально є третьою стороною конфлікту, тож Україна не мала права передавати цьому військовому угрупованню зразки західної зброї. Такий крок з боку української сторони може дещо загальмувати співпрацю із США у цьому напряму.
Разом з тим наявність власного ОТРК “Сапсан” знімало б питання дозволів, зокрема, щодо ракетних ударів по території Росії. Західні партнери неодноразово наголошували на тому, що надана ними зброя має використовуватися лише для звільнення території України, але не для атак на міжнародно визнану територію Російської Федерації. У випадку із “Сапсаном” — на відміну від ATACMS — Збройні сили України не мали б жодних обмежень.
Але, як вже було сказано, готових до використання “Сапсанів” у нас немає, тож доводиться використовувати ту зброю, яку дають Збройним силам України західні партнери. А вони уже надали ЗСУ два типи крилатих ракет повітряного базування— британські Storm Shadow та французькі SCALP, які дозволяють завдавати ударів на ті самі кількасот кілометрів.
На мою думку, на рішення надати Україні далекобійні ракети ATACMS може вплинути і ефективність використання європейських аналогів. Процес надання Україні тієї чи іншої зброї протягом повномасштабної війни є чітко пов’язаним із демонстрацією успіхів із попередніми зразками озброєння. Так, після того як воїни Збройних сил України продемонстрували вищий за стандарти НАТО відсоток уражених із ПЗРК Javelin танків, Захід почав постачати до України системи протиповітряної оборони малої і середньої дальності. А згодом, на фоні успіхів із цією технікою, справа дійшла і до ракетних комплексів Patriot.
Тож певним чином умови і терміни передачі ЗСУ ракет ATACMS залежать і від української сторони. Втім, на позицію західних партнерів можуть впливати такі неочевидні фактори, як, наприклад, президентські вибори у США. Нагадаю, вони пройдуть восени 2024 року.
Таким чином, Storm Shadow, ATACMS та SCALP, є одним із ключових факторів звільнення окупованих територій. Використовуючи цю зброю, Сили оборони України можуть мінімізувати, або повністю унеможливити підвезенння боєприпасів безпосередньо до лінії фронту. Створити передумови для так званого “снарядного голоду”. Але уже не на окремих ділянках фронту, а на усьому театрі бойових дій.
Американські далекобійні ракети ATACMS разом із іншими зразками такого озброєння знищать російську військову логістику на окупованих територіях України і зроблять війну для росіян безперспективною. Але разом з тим Україна має продовжувати розроблення власних ракет великої дальності.
Отримавши вітчизняні ракетні системи на озброєння, Україна могла б охолодити запал будь-якого агресора, адже втрати від таких залпів могли б бути непередбачувані.
Спеціально для Центру громадської аналітики “Вежа”.
