Рішення Верховного Суду: На стягнення основної суми заборгованості – 3 роки, на штрафи – 1 рік.
Розглядаючи справу №6-16цс15, Верховний суд постановив, що на повернення боргів (кредитів) у банкірів є три роки – у всіх суперечках з боржниками буде застосовуватися тільки цей термін позовної давності, якщо людина не поставила свій підпис під документом з його продовженням. Банк в цей термін не вклався – залишився без грошей.
«Щоб продовжити терміни позовної давності, і через довгі роки продовжувати вимагати з людей гроші, банки почали вдаватися до різних хитрощів. Подаючи до суду позови про стягнення боргу вони, наприклад, вказують, що людина підписала кредитну угоду, до якого додавалися «Основні умови», не внесені в текст договору, але в ньому обумовлені. І саме в них і йдеться про те, що людина погоджується з продовженням терміну позовної давності, і попутно ще й цілий перелік додаткових штрафів. На практиці ж все це виливається в несподівані сюрпризи.
Банк бере справи клієнтів, за якими у нього, скажімо, ще в 2005 році зависли невеликі недоплати по кредитах: у когось 500-700 грн., а в когось і по 1-1,5 тис. Нараховує їм відсотки, пені і штрафи за десять років, і починає вимагати через суд погашення зараз по 80-100 тис. грн. І шоковані люди навіть не розуміють природу цих «листів щастя».
Так ось ВСУ при розгляді справи №6-16цс15 ухвалив – так бути не повинно. Якщо людина особисто не підписувала документ про продовження строків позовної давності, то у банку є тільки три роки на стягнення заборгованості, не більше того», – пояснює ситуацію старший партнер адвокатської компанії «Кравець та Партнери» Ростислав Кравець.
Це дуже поширене явище – підписання з банком невеликого договору на пару-трійку сторінок, в якому обумовлюються лише загальні положення. А потім людині кажуть, що всі деталі угоди («Основні умови») можна прочитати на сайті банку, на стенді або ще десь.
«Часто буває, що для отримання кредиту або ж при відкритті рахунку в банку від клієнта вимагається лише заяву або анкету на отримання тієї чи іншої послуги. У заявах/анкетах такого роду не розписуються основні умови одержуваної послуги, а лише згадується, що є основні умови, в яких все розписано, і клієнт з ними ознайомлений. Але за фактом виходить так: людина приходить, заповнює анкету або заяву, де згадано про «Основні умови», що вони можуть бути розміщені на сайті або у відділенні банку, і підписує тільки заяву, а «Основні умови» виходить не підписуються», – підтверджує юрист ЮК «Грищенко, Пронін і Партнери» Айна Халмурадова.
До речі, ВСУ уточнив, що трирічний термін позовної давності поширюється тільки на спори щодо стягнення самої позики і відсотків по ньому. Зовсім інша історія з пенею і штрафами – їх банк може відсуджувати лише протягом одного року.
Власне – це перша порада, яку юристи дають людям, які мають повістку до суду у справі про стягнення немислимої суми боргу: перевірити дотримання банком терміну позовної давності.
«При пред’явленні до них подібних позовів, необхідно звертати увагу, чи підписував позичальник додаток до кредитного договору, яке збільшує термін позовної давності. І в разі не підписання такого додатку, посилаючись на висновки Верховного суду України у справі №6-16цс15, наполягати на застосуванні загальних строків позовної давності при розгляді справи – три роки», – каже юрист ECOVIS Бондар і Бондар Євген Гончаренко.
Причому, якщо банк не вклався в термін, людині не обов’язково подавати зустрічний позов, не потрібно навіть оплачувати дорогих юристів. Достатньо лише написати письмово заяву до суду. «Боржник повинен в порядку ч.3 ст.267 Цивільного кодексу до винесення рішення подати до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності. Якщо таку заява не подати – справа буде розглянута по суті», – пояснює ситуацію керуючий партнер юрфірми “Можаєв і Партнери» Михайло Можаєв.
Важливий момент: якщо ви не підписували згоду на продовження терміну позовної давності, але банк несподівано пред’являє вам документ з вашим розчерком (тобто підробку), то потрібно не соромлячись, вимагати проведення почеркознавчої експертизи. Юристи кажуть, що такі випадки вже зустрічалися.
До речі, правознавці сподіваються, що рішення №6-16цс15 поставить також точку в практиці, коли банкіри підписують з клієнтами невелику угоду, а всі умови пропонують потім самостійно розшукувати на сайтах і вивчати постфактум.
«Плюсом нового рішення ВСУ можна вважати те, що, нарешті Верховний Суд роз’яснив, що не мають юридичного значення, і юридичних наслідків, посилання в кредитному договорі на певні документи (внутрішні документи банку, наприклад положення про надання споживчих кредитів і т.д.) , які позичальник не підписував як додатки до договору. І які містять умови надання та користування банківським кредитом, не передбачені безпосередньо договором кредиту. Такі документи (положення, правила) не є частиною договору споживчого кредитування і не можуть застосовуватися судами при визнанні умов договору кредиту, зокрема порядку його повернення», – підсумувала партнер адвокатського об’єднання «СК ГРУП» Юлія Курило.
