25 березня вже вдруге повідомили про смерть українофоба, але тоді інформація була спростована. Сьогодні, 6 квітня, голова Держдуми РФ В’ячеслав Володін підтвердив інформацію – лідер партії ЛДПР Володимир Жириновський помер.
9 лютого російські ЗМІ повідомили, що Жириновського шпиталізували до Центральної клінічної лікарні Москви з коронавірусом. Повідомлялося, що у політика серйозне ураження легень. У нього діагностували двосторонню пневмонію.
20 березня з’явилася інформація, що Жириновського ввели у медикаментозну кому. За словами російських ЗМІ, у нього повний набряк легенів та септичний шок.
Останнім часом Жириновський не з’являвся на громадських заходах. Не було його ефірів у партійних месенджерах. Наприкінці 2021 року політик заявляв, що зробив собі вісім щеплень від коронавірусу.
Жириновський прославився одіозними заявами в бік України. Зокрема, ще у 2014 році він надіслав урядам Польщі, Румунії та Угорщини пропозицію щодо “розподілу України” разом з РФ.
У 2018 році Генеральна прокуратура України встановила факти, що підтверджують причетність вищого керівництва РФ до підтримки та матеріального забезпечення терористичних організацій “ЛНР” та “ДНР”. У жовтні того ж року обвинувальний акт за ч. 3 ст. 27 3 ч. ст. 258-5 КК України було вручено захисникам Жириновського, Діденка та Дегтярьова і направлено до Шевченківського районного суду Києва для розгляду.
У грудні 2021 року Жириновський закликав РФ розпочати бомбардування України у новорічну ніч.
Що відомо про Володимира Жириновського?
Відомо, що цей російський шовеніст і єврей, який тривалий час вдавав із себе антисеміта (йому свого часу належала фраза: “Бей жидов – спасай Россию”), з лютого місяця хворів важкою коронавірусом, який дав ускладнення…
Володимир Волфович Жириновський (нар. 25 квітня 1946, Алма-Ата, Казахська РСР, СРСР – 25 березня 2022, Москва) – радянський і російський політичний діяч. Голова ЛДПР.
Депутат Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації всіх скликань з 12 грудня 1993 року, керівник фракції ЛДПР у Державній думі з 21 грудня 2011.
Заступник голови Державної Думи (2000-2011), делегат Парламентської асамблеї Ради Європи (1996-2008). Кандидат на посаду президента Російської Федерації на виборах 1991, 1996, 2000, 2008, 2012 та 2018 років.
Доктор філософських наук (1998). Заслужений юрист Російської Федерації (2000). Повний кавалер ордена «За нагороди перед Батьківщиною».
Дід Володимира Жириновського по батькові — Ісаак Ейдельштейн — був відомим в окрузі Костополя, що на Рівненщині в Україні промисловцем – мав свою деревообробну фабрику.
Сам Володимир біологічного батька не знав. До 1964 він носив прізвище батька – Ейдельштейн [21], а перед вступом до інституту взяв прізвище першого чоловіка матері – Жириновський.
У 1964-1970 роках Жириновський навчався в Інституті східних мов при МДУ ім. М. В. Ломоносова (з 1972 року – Інститут країн Азії та Африки) за спеціальністю «Турецька мова та література».
У 1965-1967 роках навчався в Університеті марксизму-ленінізму на факультеті міжнародних відносин .
Мови: 1) російська; 2) англійська, 3) німецька, 4) французька, 5) турецька, 6) дещо фарсі (персидська) і арабської.
Мав кілька наукових дисертацій.
З квітня 1967 року, за словами Жириновського, став займатися політикою. Його перша політична акція полягала в тому, що він направив листа до ЦК КПРС на ім’я Л. І. Брежнєва, в якому виклав свою думку про необхідність реформ у галузі освіти, сільського господарства, міського управління.
Далі кар’єра цього пристосованця і клоуна, що чудово роками, коли це було йому вигідно, вдавав із себе божевільного, пішла як по маслу і досягла свого розквіту після розвалу СРСР за рахунок награного антисемітизму, російського шовінізму – вищої форми вдаваного російського націоналізму.
Жириновський був внесений до чорного списку ЄС у 2014 році та до санкційного списку Канади. У Раді ЄС зазначили, що він, як депутат Держдуми, активно підтримав розміщення російських ЗС в Україні та анексію Криму, а також активно виступав за розділ України.
