На початку липня відбулися ініційовані Долинською міською радою громадські слухання щодо встановлення орендної плати за землю в місті Долині.
Міський голова Володимир Гаразд поінформував учасників зібрання про те, що 14 липня закінчується термін десятирічної угоди міста з ПАТ «Укрнафта» щодо вищезгаданої плати. Також накопичилося чимало інших питань, адресованих безпосередньо нафтовикам. Зокрема, мова йде про заклади й споруди соціально-побутової інфраструктури.
Ці об’єкти вже впродовж багатьох років є причиною бюрократичної тяганини відносно передачі їх громаді міста. Тому на нафтових магнатів вирішено вплинути встановленням максимальної відсоткової ставки за оренду землі – 12%.
Долиняни сподіваються, що це буде приводом для початку конструктивної розмови сторін.
Представники нафтогазових підприємств міста відразу стали дибки. Зокрема, заступник директора Долинського газопереробного заводу Василь Попович повідомив, що родовища виснажуються, доходи знижуються, а витрати на видобуток зростають.
Та чи справедливі ці нарікання? Адже, як у свій час заявили під час круглого столу в рамках наукової конференції, котра відбулася в Долині в квітні біжучого року, авторитетні науковці, на Долинщині запасів нафти і газу залишилося набагато більше, аніж їх видобуто. Що ж, вхопити «вершки» – найлегше. А провадити глибоке буріння та вкладати кошти в розвиток нафто газовидобутку керівники і власники ПАТ «Укрнафта» не бажають.
Головний інженер НГВУ «Долинанафтогаз» Іван Яремко повідомив, що підприємство за землі платить, але не всіма ними користується. Тож може віддати їх місту.
Тобто – на тобі, небоже, що мені не гоже. Адже ті землі забруднені й, по суті, – знищені. Як і дороги, котрі експлуатують нафтовики. Громадська активістка Марія Гальман запитувала, як можна руйнувати й не ремонтувати дороги, й водночас вважати їх нормальними? Коли там – ні пройти, ні проїхати…
Голова профкому газопереробного заводу Зіновій Грицей заявив, що дванадцятивідсоткова ставка призведе до закриття нафтогазовидобувних підприємств як нерентабельних.
Та коли б вони були нерентабельними, їх би давно вже закрили. Зрештою, якби не монополія, то закриття боятися нічого. Адже є чимало інвесторів, котрі хотіли б розвивати на Долинщині нафтогазовидобувну галузь. Проте нафтові магнати з ПАТ «Укрнафта» діють за принципом – І сам не гам, і другому не дам…
Голова районної організації громадського об’єднання «Воля», в свою чергу, цілком на боці громади. Він наголосив, що потрібно враховувати не лише інтереси 4 тисяч працівників нафтогазових підприємств району, але й інтереси понад 60 тисяч мешканців Долинщини.
Що ж, можливо легеньке пощипування гаманців нафтових королів коли не змусить їх працювати, то, принаймі, змусить замислитися…
Підсумком вищеописаної полеміки став документ наступного змісту, прийнятий через короткий час після громадських слухань на черговій сесії Долинської міськради:
«…Керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України, Законом України «Про оренду землі», ст. . 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», діючи в інтересах територіальної громади міста Долина, міська рада вирішила внести зміни в пункт 2.3 додатку до рішення міської ради від 11.02.2010 р. № 1748-42/2010 «Про орендну плату за землю в місту Долині», замінивши відсоток від нормативної грошової оцінки з «7» на «12».»
Це рішення, прийняте 17.07.2015 р. за № 2086-64/2015, передбачає, що збільшення відсоткової ставки за оренду розповсюджується на земельні ділянки «добувної нафтової, газової та нафто газопереробної промисловості…».
Словом, пощипування гаманців нафтогазомагнатів набуло законної сили.
P. S. З останніх публікацій в «ЗЛ» можна побачити, як дбають про свої громади очільники двох сусідніх адміністративних одиниць – Долини й Болехова. Коли один з них – мер Долини Володимир Гаразд – заради людей йде на конфронтацію з нафтовими монополістами, то від другого – мера Болехова Зенона Макоти – втікають цілі села (див. «ЗЛ» від 16 липня 2015 р.).
А знаходяться обидва міста на відстані 16 кілометрів одне від одного. Тож не виключаю того, що й решта мешканців Болехівщини, наслідуючи приклад Підбережа, попросяться під крильце самодостатньої, впевненої в собі й небідної Долини…
Юрій ПЕТРУХІН, член НСЖУ.
