Поки переважна більшість владоможців на словах декларують відкритість і прозорість діяльності головних гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової, – в окремих випадках чиняться спроби втілити оту прозорість в реальне життя.
Як, наприклад, порівняно недавно це зробили працівники Болехівського міського суду (Івано-Франківщина), котрі зорганізували засідання круглого столу під найменуванням «Болехівський міський суд: минуле, сьогодення, майбутнє».
В означеному заході взяли участь народний депутат України Д. Шлемко; заступник голови апеляційного суду області В. Гандзюк; в. о. керівника Територіального управління Державної судової адміністрації в області І. Андрієчко; помічники народних депутатів Ю. Вавринюк та В. Сокирко; заступник голови депутатської комісії з питань правосуддя обласної ради А. Дронь; директор Прикарпатського лісогосподарського коледжу, депутат обласної ради Ю. Черневий; Долинський міжрайонний прокурор М. Мартин; начальник Долинського РВ УМВСУ В. Хомин; сільські голови населених пунктів Болехівської міськради, місцеві депутати, представники громадськості, журналісти.
Голова міського суду (він же ініціатор заходу) М. Поляниця розповів присутнім про історію Болехівського судочинства, котра вимірюється не одним століттям, ознайомив з деякими прийнятими в той час процесуальними рішеннями.
Зауважено також було, що судді Болехівського міського суду вже пройшли перевірку відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади».
Заступник голови суду О. Головенко розповіла про деякі резонансні судові справи, розглянуті в 2014 році.
Учасники круглого столу в своїх виступах, поряд з іншим, відзначали, що такі зустрічі є, безумовно, корисними, їх варто зорганізовувати регулярно, з залученням ширших верств мешканців регіону, що сприятиме підвищенню рівня довіри громадянського суспільства до суду, відкритості в його роботі.
Ю. Петрухін, член НСЖУ
P. S. Після заходу, про котрий йшла мова вище, автор поспілкувався щодо означеної теми з працівником райсуду одного з сусідніх з Болеховом міст. Мій візаві категорично констатував той факт, що практично всі свої рішення вони викладають в Інтернеті й до них має доступ кожен бажаючий.
Але ж дозвольте, хто читає оті рішення? Мене тут зрозуміють ті, хто тримав у руках судові епістоли. Аби зрозуміти, про що там йдеться, доводиться не тільки до верхньої межі напружувати мізки, але й по декілька разів перечитувати (з тлумачним словником юридичних термінів і купою Кодексів у руках) оті документи. Чи не найкращим шляхом до втілення в життя принципу відкритості й прозорості діяльності третьої гілки влади було б залучення до співпраці з судами професійних журналістів? Аби діяльність судів не ховалася від пересічного загалу за щільно закритим забралом малозрозумілої специфіки жанру суддівських творів. Можливо, пора навіть запровадити (чи відновити?) в судових інстанціях інститут судових репортерів…
Словом, пора би вже служителям Феміди починати працювати з відкритим забралом. Саме в цьому напрямку йдуть судді Болехова…
Ю.П.
