Представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов 6 вересня заявив, що в українській розвідці є питання щодо достовірності інформації про загибель у авіакатастрофі ватажка ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина.
За словами Юсова, ГУР МОУ може підтвердити загибель Уткіна (засновника ПВК, – ред.) і ще декількох соратників Пригожина. Натомість у темі загибелі власника цієї ПВК Євгена Пригожина наразі не всі питання ще закриті. “Щодо самого ватажка ПВК, я думаю, що треба ще деякий час зачекати”, – сказав він.
Примітно, що через декілька днів після цього, а саме 8 вересня, вийшов президент України Володимир Зеленський і заявив про те, що він вважає російського диктатора Володимира Путіна відповідальним за загибель засновника ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина. “Він убив Пригожина − принаймні, така інформація у нас є”, – заявив він. За його словами, для України це просто “на одного терориста менше”.
Однак тут постає питання щодо відповідності інформації ГУР МО. Причому не тільки щодо можливої загибелі Пригожина, але й можливої загибелі реального командира ПВК “Вагнер” Дмитра Уткіна.
Варто буде зупинитися саме на цій персоні, бо інформації, яка б свідчила, на мою думку, про 100-відсоткову загибель Уткіна, немає. Ба більше, та інформація, яка є у відкритих джерелах, свідчить про те, що російська сторона проводить так звану операцію “Прикриття”. Тобто виводить Уткіна в інформаційну тінь.
Отже, хто такий Уткін
Уткін Дмитро Валерійович, 1970 року народження. Народився у Свердловській області Російської Федерації. Але все дитинство й юність провів в Україні – вчився і жив у селищі Смоліно Кіровоградської області.
Український період є найцікавішим у біографії цього персонажа. Річ у тому, що жив і виховувався Уткін мамою, оскільки батько їх покинув. Тому саме мама мала величезний вплив на становлення майбутнього командира ПВК “Вагнер”. Такий собі приклад: за висловлюванням колишньої дружини Уткіна Олени Щербініної, той у присутності мами розмовляв пошепки.
У Смоліне Уткін закінчив загальноосвітню школу №2. Цей факт підтвердила заступник директора навчального закладу Світлана Бічаніна.
Після закінчення школи Уткін поступив до Ленінградського вищого загальновійськового командного училища імені С. М. Кірова. Це училище готувало кадри для підрозділів спецпризначення ГРУ.
Після закінчення училища Уткін розпочинає свою кар’єру в лавах підрозділів спецпризначення, стає ветераном першої та другої Чеченських війн, отримує перший орден “За Мужність”.
При цьому в проміжку між цими війнами Уткін встигає одружитися. Колишня дружина Олена Щербініна, уродженка Будьонівська, розповідала журналістам, що вона познайомилася з майбутнім чоловіком саме в цьому місті в період першої Чеченської війни. Щербініна сказала, що у період Другої чеченської, коли у них із Уткіним почалися романтичні стосунки, майбутній чоловік влаштував її працювати в комендатуру, що знаходилася в чеченському селі Старі Атаги.
Після закінчення другої Чеченської війни Уткін переводиться до 2-ї бригади спецпризначення, яка дислокується у Пскові. Тут він був командиром 700-го окремого загону спецпризначення. До речі, досить примітно, що під час удару БПЛА по аеродрому “Псков” було завдано і за місцем розташування цієї бригади. Примітно, що удар за місцем розташування бригади ГУР МОУ не коментував.
І тут варто зазначити, що Уткін не втратив зв’язків з Україною: крім матері тут залишилися дві колишні дружини і двоє дітей. Перша цивільна дружина Уткіна – Олена Коваленко. Олена – вчителька місцевої школи у селищі Смоліно. Жінка прожила з Уткіним три роки і має спільну доньку, яка мешкає окремо. Друга цивільна дружина очільника ПВК – Тетяна Уткіна. Остання працює інженером на шахті і має спільного сина Гліба. Гліб Уткін працює інспектором на митному посту в Одесі. За інформацією російських ЗМІ, заради них Уткін ледь не перевівся служити до Служби безпеки України. “Навіть носив документи, потім, як завжди, влізла мама, і він поїхав назад (до Чечні)”, – згадує вона.
У 2013 році Уткін звільняється з лав Збройних сил РФ у званні підполковника. І тут починається найцікавіший період його життя.
MSG
У цьому ж році Уткін підписує контракт з приватною військовою компанією Moran Security Group (MSG). Вона, до речі дотепер існує і зареєстрована за межами Росії. Згідно з офіційним сайтом, російська ПВК має свої представництва у Гуанчжоу, Багдаді та на Шрі-Ланці.
У цьому ж 13-му році Уткін бере участь в боях на території Сирії у складі “Слов’янського корпусу”, який відокремлюється від ПВК Moran Security Group. І після першого ж воєнного рейду, який став невдалим для цього підрозділу, їх виводять на територію Росії.
На момент повернення групи “Слов’янський корпус” його реальні організатори – Вадим Гусєв і Євген Сидоров – були затримані ФСБ і отримали реальний термін покарання за найманство (ст. 359 КК РФ). Примітно, що сам Уткін уникнув кримінальної відповідальності за цією статтею. Ба більше, арешт вказаних польових командирів стає стартом його подальшої кар’єри як командира створеної на базі групи “Слов’янський корпус” ПВК “Вагнер”. Тобто можемо припускати, що, власне, арешт був ініційований спецслужбами з метою просунення Уткіна на керівні посади. Більше з того часу 359-та стаття не була інкримінована учасникам ПВК “Вагнер”, навіть на момент т. зв. “заколоту”, хоча вони фактично під нею ходили.
Новоутворена ПВК отримує назву за псевдонімом Уткіна. Він, до речі, є апологетом Третього Рейху: має на тілі татуювання “оберштандартфюрер СС”. Крім того, свої документи Пригожину він підписував “Хайль, Петрович”.
З 2014 року поява Уткіна була зафіксована на території окупованих районів Луганської області. Причому основні функції ПВК – фізична ліквідація представників військово-політичної опозиції квазіреспубліки “ЛНР”.
У цей період аналітичний відділ “Права Справа” проводить низку оперативних заходів з метою створення штучних конфліктів у середовищі бойовиків “ЛНР”. Примітно, що саме ПВК “Вагнер” виконувала роль ліквідаторів ватажків цих формувань. Зокрема, руками ПВК “Вагнер” вдалося тоді роззброїти окрему бригаду “Одеса”, яка базувалася в Краснодоні і була однією з найбільш боєздатних у лавах НЗФ “ЛНР”.
Крім того, аналітичному відділу “Права Справа” вдалося просунути інформацію щодо проведення наради за участю польових командирів Бєднова, Мозгового і Дрьомова для вчинення заколоту проти тодішнього ватажка “ЛНР” Плотницького. Завдяки цьому вдалося створити штучну конфліктну ситуацію в середовищі бойовиків. Як наслідок – низка польових командирів руками ПВК “Вагнер” була ліквідована.
Так, на початку 2015 року вагнерівці влаштовують засідку в Лутугінському районі Луганської області, в якій загинув польовий командир Бєднов.
В якості охоронців у Бєднова були учасники угруповання сумнозвісного неофашиста Мільчакова. У аналітичного відділу “Права Справа” були дві цілі: ліквідація Бєднова і групи Мільчакова
ПВК “Вагнер” у 2014–2015 роках використовувався не тільки як своєрідна польова жандармерія. Бійці ПВК були зафіксовані в боях за Луганський аеропорт та Дебальцеве. Біля останнього зазнали серйозних втрат.
Варто зауважити, що Уткін неодноразово бував в Україні вже після закінчення військового училища. Але найцікавіше те, що, за інформацією українських ЗМІ, у 2016 році Уткін побував у мами в гостях на неокупованій частині України. Тобто це сталося після того, як про його діяльність і діяльність ПВК “Вагнер” стало відомо широкому загалу.
І це не перший незрозумілий факт діяльності українських спецслужб того періоду в моменті неперешкоджанню в пересуванні лідерів бойовиків і членів їх родин.
Сама мама, за різною наявною інформацією, була вивезена Уткіним з України у 2016 році. До цього ж місцеві жителі підтверджували приїзд Уткіна в Україну. Цікавий факт: мама Уткіна наполягала, щоб син повернувся в Україну і служив в Україні. І він повертався. Нагадаю, в Україні у нього дві цивільні дружини і він має двох дітей. Але чомусь українські спецслужби не скористалися цим фактом.
Від Сирії до “Жди меня”
З 2015 року Уткін опинився у Сирії, де брав участь в успішних боях за Пальміру, отримавши три ордени “За мужність”, що в історії РФ є безпрецедентним випадком. Взагалі, Уткін є кавалером шести орденів.
У 2016 році Уткін вперше офіційно засвітився на прийомі у Путіна, про що тоді офіційно підтвердив прессекретар Дмитро Пєсков. “Я не знаю, як він відомий. Дмитро Уткін справді був, кавалер Орденів Мужності, він був справді від Новгородської області”, – пояснив журналістам Пєсков.
У тому ж році у російських ЗМІ повідомляється, що колишня дружина Олена Щербініна розшукує його через програму “Жди меня”. Це є досить показовим: людина має декілька дружин, дітей, але його не можуть знайти. Це свідчить, що він є професіоналом у своїй справі, немає прив’язаності до родини і дітей і може перебувати в режимі, так би мовити, вільного пошуку.
Перші згадки про двійників
У 2017 році з’являється інформація, що повний тезка Дмитра Уткіна стає генеральним директором управляючої компанії “Конкорд менеджмент”, яка належить Пригожину. Згідно з даними російської бази даних, 14 листопада генеральним директором управляючої компанії “Конкорд менеджмент” став Дмитро Валерійович Уткін – повний тезка командира ПВК “Вагнер”. На цій посаді він змінив Анастасію Саутіну. Тобто всі фінансові потоки замикаються на ньому.
У ході перевірки Дмитра Валерійовича Уткіна виявилося, що це – повний тезка нашого Уткіна. Але у них різні індивідуальні податкові номери. І це була перша згадка про наявність у Уткіна двійника – людини, яка змінила всі свої дані. Двійник Уткіна – Олексій Анатолійович Карнаухов. У 2023 році він відкрив у Всеволжську фірму “Петропіль-бізнес”. Невипадково, що у цьому ж місті перебуває і двійник і повний тезка Пригожина.
Примітно те, що Уткін має ще одного двійника: у 2018 році мешканець Санкт-Петербурга Олександр Онуфрієв повністю змінив свої ПІБ і отримав два індивідуальні податкові коди. На цю особу було зареєстровано чотири фірми: “Алмаз”, “Логістик-транс”, “Експерт-поліс” та “Партнер”. Усі вони пов’язані з Євгеном Пригожіним. Варто зауважити, що Ануфрієв-Уткін раніше був судимий за шахрайство, зберігання зброї, побої, торгівлю наркотиками. У в’язниці двійник Уткіна провів вісім років.
“Заколот” Пригожина
Декілька слів варто сказати про участь Уткіна у т. зв. “заколоті” Пригожина. Показово, що за місяць до моменту подій, пов’язаних із так званим “заколотом”, Уткіна фактично виводять в тінь. Замість нього першим заступником Пригожина стає колишній заступник міністра оборони РФ Мізінцев. Тобто говорити про те, що “заколот” відбувся без відома російських спецслужб – неможливо, оскільки Мізінцев є “улюбленим генералом” Путіна.
Після так званого “заколоту” Уткін з’являється на території Республіки Білорусь, куди перекидають найбільш боєздатні підрозділи ПВК “Вагнер”. Всі заяви, що ПВК вивели звідти і російська влада припинила їх фінансування – не відповідають дійсності. За тиждень до загибелі Пригожина його фірми беруть участь у тендерах на закупівлі продуктів харчування для шкільних і дошкільних закладів Московської області і отримують з російського бюджету мільярди рублів. Тобто теза про те, що у “Вагнера” були проблеми з коштами, провалюється. До того ж якби керівництво ПВК “Вагнер” хотіли справді усунути, то не давали б можливості заробити.
У Білорусі Уткін вперше записує відео. І це – показово. Адже навіть фото Уткіна існує в широкому загалу три чи чотири штуки. А тут він 19 червня 2023 року записує відео, де говорить досить цікаві речі. Цитую: “Це не кінець, це лише початок найбільшої роботи у світі, яка буде проведена дуже скоро. Ну і welcome to hell”.
Досить серйозні заяви.
Відповідно після цього відбувається троща, під час якої, за офіційною інформацією, загинув Пригожин, Уткін, Валерій Чекалов – керівник служби безпеки ПВК “Вагнер”.
Операція “Прикриття”
Тепер ми переходимо до того, чому ж цю авіакатастрофу можна розглядати як операцію “Прикриття”.
По-перше, був порушений протокол служби безпеки, і на борту одночасно знаходилися три керівники ПВК “Вагнер”, три охороняємих об’єкти. Це не можливо і це, власне, підтверджує політолог Максим Шугалей, який був наближений до Пригожина. Він чітко заявляє, що подібних випадків, коли на борту одночасно знаходилося декілька керівників ПВК, ніколи не було. “Літак був у справному стані, сам неодноразово на ньому літав, екіпаж дуже досвідчений, тому говорити, що сталася якась технічна поломка або якась фатальна випадковість, я в це не вірю”, – заявив він.
Тобто можемо припускати, що люди, які прекрасно розуміються на оперативній роботі, фізично не могли перебувати на одному борту. Це моє припущення, яке має право на існування.
Що стосується самої авіатрощі, то варто зазначити, що перед вильотом літак перевірявся у тому числі – з використанням службових собак. Тому всі твердження, що бомбу занесли на літак, вони не є життє- та дієздатними.
Але ми переходимо до основного: до висновків Слідчого комітету РФ. І тут цікава пряма мова СК РФ: “Результати молекулярно-генетичних експертиз показали, що особи загиблих під час аварії літака у Тверській області відповідають списку у польотному листі”.
Тобто відповідають не самим персоналіям Пригожина, Уткіна та інших, а списку заявлених у польотному листі.
Враховуючи те, що у списку могли бути двійники, то відповідно молекулярна експертиза підтвердила, що у списку знаходився умовний, скажімо, Онуфрієв. Тобто двійник, який на момент реєстрації на посадку проходив як Дмитро Уткін.
Це досить серйозний момент, який ставить під сумнів саму версію про загибель Уткіна.
І головне, чому не можна розглядати заяву Слідчого комітету РФ як інстанцію, якій не варто довіряти: результати були оприлюднені 27 серпня. А 24 серпня – за три дні до цього російський диктатор вже висловив співчуття сім’ям загиблих не дочекавшись формального результату. Путін, коментуючи аварію літака, зазначив, що знав Пригожина з початку 1990-х років. “Це була людина складної долі, і помилки у неї були серйозні в житті і добивався він результатів потрібних – і для себе, і, коли я просив його про це, для спільної справи, як от ці останні місяці. Він був талановитим чоловіком, талановитим бізнесменом”, – сказав він.
Таким чином, враховуючи тоталітарний характер держави, можемо говорити про те, що заява російського Слідкома, яка пішла постфактум після заяви диктатора Путіна нічого вже не вирішувала.
Таким чином, є всі підстави вважати, що на борту літака знаходилися двійники не тільки Пригожина, але й Уткіна. Бо російська сторона, в тому числі “хорошие русские” в українських ЗМІ, робить зараз основний наголос, вкидається версія, що були двійники виключно Пригожина. Але ніхто не говорить про те, що в Уткіна теж були офіційні двійники.
Цінність Уткіна
У чому ж цінність Уткіна? Він чи не єдиний кавалер одразу шести орденів “За мужність”. Отже, це штучний товар! Таких фахівців – одиниці і дозволити собі таку розкіш, як ліквідацію подібного рівня осіб жодна спецслужба не дозволить. Тим більше, що момент знаходження ПВК “Вагнер” на території Білорусі співпадає з заявами наших західних партнерів щодо можливих “компромісів” по Україні. Тобто ПВК “Вагнер” використовується як елемент військово-політичного тиску на країни НАТО. Але не це головне.
Після медійної паузи і Пригожина, і Уткіна в Африці відбувається ще один військовий заколот. І головне – Нікарагуа заявляє про згоду на розміщення на своїй території військових баз Російської Федерації. Ці факти наочно свідчать про те, що відбувається операція “Прикриття” і, відповідно, і Пригожина, і Уткіна варто очікувати під документами прикриття Дон Хуан і Дон Мігель де-небудь в Нікарагуа. Причому ймовірність такого сценарію більш реальна, оскільки це – джек-пот для Росії: близкість Панамського каналу, яка вирішує фактично блокування судноплавства, адже це навіть не Перська затока. Плюс, відповідно, нафта Венесуели і безпосередній контроль за значними територіями в Латинській і Центральній Америці.
Підсумовуючи, можу припустити, що Уткін не загинув – його просто вивели в тінь для легалізації по інших документах. Річ у тім, що у 2016 році вже поширювалася інформація про те, що Уткін нібито загинув під донецькою Озерянівкою.
Але є ще питання до української сторони: чому проти Уткіна лише у 2021 році в Україні була порушено кримінальне провадження за посягання на територіальну цілісність країни. І це – після подій 2014–2015 років, коли він, власне, засвітився.
І на останок. На телеграм-каналі GREY ZONE, який пов’язаний з ПВК “Вагнер”, є фото Уткіна. Так ось там є лише дата народження, але немає дати смерті – там – знак безкінечності.
Це не шпигунські пристрасті, але, коли аналізуєш весь масив інформації, то розумієш більш ніж серйозні можливості російських спецслужб щодо проведення подібних операцій.
