Герої не вмирають – вони відходять у вічність.
На Прикарпатті знову прощалися з героєм-учасником антитерористичної операції на Сході України, який поклав свою голову за те, щоб у вільній, незалежній Україні панували мир і спокій.
34-річний підполковник Тарас Сенюк – командир батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади – проживав разом з родиною у місті Житомирі, проте знайшов свій останній прилисток у рідній Коломиї – місті, де народився і виріс, де проживають його батьки і яке завжди вважав своєю маленькою батьківщиною.
Бойовий офіцер-десантник Тарас закінчив Одеську академію сухопутних військ України, брав участь у миротворчих місіях на теренах Республіки Ірак та колишньої Югославії, десятки разів сміливо дивився у вічі смертельній небезпеці. Чи міг він уявити собі, що підступна куля снайпера вразить його серце на рідній, українській, землі? Комбат загинув 3 червня біля містечка Красний Лиман, коли військову колону його підрозділу було обстріляно із засідки бойовиками-сепаратистами та іноземними найманцями.
Панахида за загиблим героєм відбулася 7 червня у Катедральному соборі Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, що у м.Коломиї. Провести підполковника Сенюка в останню путь прибули командувач Високомобільних десантних військ Збройних Сил України полковник Олександр Швець, начальник Івано-Франківського військового гарнізону полковник Ігор Павлюк (військовий комісар Івано-Франківського обласного військового комісаріату) та військовий комісар Коломийського об’єднаного міського військового комісаріату підполковник Олег Пархоменко, представники влади, громадськості, родичі, друзі, бойові побратими.
За військовими традиціями, біля тіла загиблого героя було виставлено почесну варту з курсантів Академії сухопутних військ України ім. П.Сагайдачного.
Поховали Тараса Сенюка на коломийському міському кладовищі з усіма військовими почестями, під залпи військового салюту.
