Парламент ухвалив поданий президентом закон “про народовладдя через всеукраїнський референдум“.
Це одна з передвиборчих обіцянок Володимира Зеленського, яка декларувалася як чи не перша його ініціатива ще у 2019 році. Але на її підготовку у команди президента пішло більше року.
За даними медіа, напередодні підтримати цей закон свою фракцію “Слуга народу” особисто просив президент Зеленський.
У підсумку за закон проголосували 255 депутатів – 226 “слуг народу” (це майже вся “монобільшість”, окрім 20 депутатів), група “Довіра” та 9 позафракційних.
Для початку референдуму за народною ініціативою потрібно зібрати щонайменше три мільйони підписів. Збирати їх потрібно у двох третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній області.
Якщо всі норми про ініціювання референдуму дотримано, то оголосити його має президент своїм указом.
На всеукраїнські референдум пропонують виносити питання з чотирьох сфер:
- зміни до І, ІІІ і XIII розділів Конституції (це розділи “Загальні засади”, “Вибори. Референдум” та “Внесення змін до Конституції”);
- питання загальнодержавного значення;
- зміни території України;
- скасування законів чи їхніх окремих норм.
Водночас не можна на референдумі вирішувати питання, які прямо суперечать Конституції, підривають принципи захисту прав людини, незалежність, суверенітет чи територіальну цілісність України.
На референдум не можна виносити питання податків, бюджету та амністії.
Також референдуми не можуть вирішувати питання, які віднесені до відання органів правопорядку, прокуратури чи суду.
При цьому на один референдум можна виносити лише одне чітке питання.
Якщо рішення підтримали, то знову це питання можна буде переглядати на референдумі (тобто, скасовувати рішення чи змінити) лише через три роки після оголошення попередніх результатів.
А загалом референдуми з питань, за які ще не голосували або не підтримали, можна проводити не частіше, ніж через рік після оголошення результатів попереднього референдуму.
Гроші на проведення референдуму (за попередніми оцінками – це близько 2 млрд грн) пропонують виділяти з резервного фонду бюджету.
Щоб референдум був дійсним, явка на ньому має бути 50%+1 виборець – це своєрідний запобіжник від випадкових голосувань.
А рішення референдуму вважатиметься чинним, якщо за нього проголосувало більше половини виборців, які взяли участь у голосуванні.
Найбільше питань у депутатів виникло до норм про онлайн-голосування на референдумі, а також щодо можливості скасовувати старі закони.
Через це на друге читання подали 1,5 тис. поправок.
“Такі референдуми можуть загрожувати національній безпеці України, особливо в умовах захисту українських електронних систем, агресії з боку Російської Федерації“, – заявив депутат від “Європейської Солідарності” Володимир Ар’єв.
Інший депутат цієї партії Володимир В’ятрович вважає, що при електронному голосуванні неможливо перевірити, наскільки вільним є волевиявлення людини – можливо, когось змушуватимуть проголосувати саме так.
Крім того, політик вважає, що це відкриває двері для можливості впливу на референдуми ззовні України, зокрема з Росії. У ряді країн, таких як Франція та Литва, через небезпеку закордонного впливу вирішили відмовитися від електронного голосування на референдумах.
У підсумку цю норму про електронне голосування на референдумі в проєкті до другого читання вирішили все ж залишити.
Тож голосувати на “народному референдумі” можна буде як традиційно – на дільницях з паперовими бюлетенями, так і дистанційно – через електронну форму.
Протестували також проти можливість скасовувати на референдумах чинні закони.
“Законопроєкт про референдум – ядерна валізка, яка може поховати Україну“, – вважає депутат Сергій Рахманін з фракції “Голос”, яка не голосувала за законопроєкт про “народовладдя від Зеленського”.
Він попередив, що такий закон створить не народовладдя, а можливість владі ухвалювати будь-що в обхід парламенту за допомогою “маніпулятивних референдумів”.
“Будь-хто з будь-якого приводу зможе змінювати, коригувати або скасовувати закони з невідомих причин, прикриваючись волею народу. Таке робили неодноразово, це дуже старий прийом, який використовували лиходії і шахраї навіть вселенських масштабів“, – пояснив депутат.
А в ОПЗЖ не погодилися з тим, щоб на референдуми виносили лише одне питання раз на рік. Там також пропонували внести у законопроєкт положення про місцеві референдуми.
Утім, після так званого “Кримського референдуму” та “референдумів” на Донбасі, які не визнали Україна та більшість країн світу, ставлення до місцевих референдумів у Києві досить суперечливе.
