На сайті Верховної Ради опублікували законопроєкт №2708 “Про працю”, який експерти встигли охарактеризувати, як новий Трудовий кодекс України. Цей документ подав на розгляд у парламент прем’єр-міністр України Олексій Гончарук. Буквально відразу, як тільки він з’явився у відкритому доступі, нормативно-правовий акт викликав чимало критики.
Правозахисники та профспілки б’ють на сполох, відзначаючи, що позбавили робочих трудових прав і це викличе заворушення в країні.
І вже 14 січня у трьох містах Луганської області вийшли на попереджувальні акції Федерації профспілок регіону проти прийняття нового законопроєкту про працю.
Протестувальники вважають, що прийняття проєкту закону 2708 вплине на економіку, яка знаходиться у стагнації в Луганській області, і вплине на матеріальне благополуччя українських громадян.
В той же час роботодавці нарікають на те, що їм знову “зв’язали руки” законом і ставлять перепони у їх заняттях підприємницькою діяльністю.
Розповідаємо про зміни у новому трудовому кодексі і чому їх критикують українці.
Важкий кодекс
Баталії навколо нового трудового кодексу відбуваються з 2000-ого року. Тривалий час політичні сили не могли дійти консенсусу щодо того, як і що повинен регулювати один з найважливіших законів нашої країни. І лише в 2015 році до парламенту був поданий законопроєкт, який передбачає внесення змін до Кодексу законів про працю (далі – КЗпП). Парламентарії пропонували скасувати трудові контракти, розширити перелік підстав для укладення строкового трудового договору, зменшити терміни повідомлень про скорочення, вивести з правового поля профспілки та багато іншого.
Законопроєкт було прийнято Верховною Радою в першому читанні, але потім його відправили на доопрацювання. Процес розгляду настільки затягнувся в часі, що прийняттям трудового кодексу зайнялася нова влада. Однак Гончарук запропонував не просто кардинально переглянути старі норми КЗпП, але й відкинути багато напрацювань попередньої влади.
Ще у вересні глава профільного комітету із соціальних питань Галина Третьякова зібрала експертні групи для роботи над новим кодексом.
В результаті законопроєкт №2708 був “вдало” представлений главою уряду перед Новим роком, коли народні депутати перебувають на канікулах, а більшість громадян готуються до свят.
У пояснювальній записці до законопроєкту повідомляється, що “прийнятий у 1971 році Кодекс законів про працю України є радянським як за змістом, так і за духом і демонструє яскраво виражене домінування регулюючої функції патерналістської держави у сфері трудових відносин, яке було властивим для планової соціалістичної економіки, в умовах якої фактичним роботодавцем в усіх господарських відносинах виступала держава”.
Це стало основною причиною, чому необхідно було змінити КЗпП. З нею не згодні представники політичних рухів і громадських організацій, які займаються захистом трудових прав українців.
“Спроба зміни трудового законодавства в турбо-режимі пояснюється тим, що у нас застарілий радянський Трудовий кодекс. Але це неправда, оскільки за час незалежності його майже повністю переписали, щоб привести до норм ратифікованих Україною міжнародних угод. Звичайно, Трудовий кодекс треба змінювати і вдосконалювати. Але це повинен бути органічний процес, який відповідав би реаліям сьогодення. А зараз зміни впроваджуються виключно заради олігархічного та транснаціонального бізнесу, оскільки життя дрібного підприємця в Україні тільки ускладнилося. Фактично, влада намагається перетворити українців з дешевої робочої сили на дешеву робочу силу з відсутністю прав”, – розповів Zik Богдан Тицький, глава київського центру політичного руху “Авангард”.
Іншу причину прийняття Трудового кодексу назвала Галина Третьякова.
“Ми вже заблокували Тріумфальний похід Трудового Кодексу, прийнятого в першому читанні, щоб розблокувати внесення свого проєкту Трудового Кодексу. Ми будемо намагатися створити для вас, для бізнесу, дуже прості і дешеві умови відкриття і закриття робочого місця саме для того, щоб ви створювали таких робочих місць більше в країні. Хочемо, щоб ви мільйон створили таких робочих місць протягом п’яти років. Але це означає, що ми будемо трохи наїжджати на права і дискримінувати найманого працівника”, – зазначила Третьякова.
Як виявилося “наїжджати на права” стали не “трохи”.
98 статей Милованова
98 статей законопроєкту прозвали на честь міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова, який перший почав захищати новий Трудовий кодекс у Facebook.
Весь законопроєкт ми розглядати не будемо, а лише звернемо увагу на найважливіші моменти.
У першу чергу пропонується ввести сім видів трудових договорів:
Безстроковий, строковий (до 5 років для виконання конкретних робіт), короткостроковий (до 2 місяців), сезонний (до 8 місяців), з нефіксованим робочим часом (фріланс, по суті), учнівський (до 6 місяців і дає можливість поєднувати роботу і навчання) та з домашнім працівником.
Укладення трудового договору в письмовій або електронній формі тепер є обов’язковим як для роботодавця, так і для найманого працівника. Підприємець може отримати попередження, а при повторенні правопорушення – штраф, який нині становить 30 мінімальних зарплат. Працівник же може позбутися субсидій.
“Законопроєкт говорить, що якщо судом доведено, що людина працювала без офіційного оформлення трудових відносин, то будуть наслідки. Які ж? Людина втрачає право на субсидію. Чому? Тому що сьогодні багато людей працюють неофіційно і не показують свій справжній високої дохід, щоб додатково отримати субсидію. Це неправильно. Це несправедливо. Тому субсидії платимо ми всі з вами, через податки. І субсидії мають отримувати ті, хто матеріально незахищені”, – написав Тимофій Милованов в Facebook.
Богдан Тицький вважає, що згадана норма є “дикою”.
“У ситуації великого безробіття люди не завжди можуть перебирати роботами, а субсидія, хоч і маленька, але допомога для сімей, щоб не замерзнути взимку в своїх будинках”, – коментує Тицький.
Розірвати трудовий договір можуть обидві сторони за власним бажанням, жодних вагомих причин для цього не потрібно.
Юрист ГО “Трудові ініціативи” Георгій Сандул вважає, що дана норма руйнує будь-які гарантії трудових прав і стабільної зайнятості.
“Проєкт запроваджує систему “at-will employment” – роботодавець може звільнити працівника за своєю ініціативою без пояснення – класичним прикладом такої ситуації є сцени з голлівудських фільмів, коли бос в ліфті говорить працівнику “ти звільнений”. Дана норма фактично руйнує будь-які гарантії трудових прав і стабільної зайнятості, більш того – жодні антидискримінаційні норми в подібній ситуації не будуть працювати, бо керівник зможе звільнити співробітника “просто так”, – говорить Георгій Сандул.
Богдан Тицький вказує, що, по факту, будь-які спроби працівника захистити свої права через профспілки, вийти на страйк або повідомити про правопорушення на виробництві можуть призвести до звільнення.
Працівник зобов’язаний попередити роботодавця про розірвання договору не менше ніж за два тижні. Термін може бути зменшений, якщо у працівника для цього є поважні причини.
Для роботодавця ж встановлені наступні терміни попередження робочого:
- не менше ніж за 15 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше шести місяців;
- не менш ніж за 30 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить більше шести місяців;
- не пізніше, ніж за 60 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить більше п’яти років;
- не пізніше, ніж за 90 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить більше 10 років.
Термін попередження може бути зменшений за обопільною згодою сторін трудового договору. У разі порушення терміну роботодавець повинен буде виплатити грошову компенсацію в розмірі не менше подвійного середньодобового заробітку працівника за кожний прострочений день.
Однак не варто завчасно радіти. Адже компенсація буде розраховуватися з офіційної зарплати. Досі не проведені дослідження, завдяки яким можна дізнатися, скільки українців отримують “сіру” зарплату (в конверті). Лише відомо, що по даним Держстату неофіційно працюючих у 2018 році було близько 21,6%.
Подібні ініціативи Гончарук пояснив наступним чином: “Має відбутися спрощення трудових відносин, тому що зараз у нас часто взяти людину на роботу – це все одно, що його всиновити. Люди бояться брати когось на роботу, тому що потім ти нічого з цим не зробиш. Якщо людина тобі не підійшла, і ти помилився, ти втрачаєш гроші. Тому люди йдуть від того, щоб легально когось приймати на роботу“.
Наступні норми Трудового кодексу є найбільш цікавими і приховують неприємні “підводні камені”. У документі йдеться, що робочий тиждень не повинен перевищувати 40 годин, але при цьому ніхто не забороняє працювати понаднормово. При цьому щоденний відпочинок повинен бути не менше 12 годин, а щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні) дорівнювати 24 годинам.
Правозахисники зазначили, що це дозволяє роботодавцям затримувати працівників до 12 годин в день, шість днів в тиждень. І доля правди в цих словах є. Адже грошова компенсація за роботу у вихідні повинна становити не менше 20 відсотків ставки (120 %). Для порівняння, у чинному КЗпП визначається подвійна ставка (200%).
Тобто, з підприємця частково знімають фінансовий обмежувач і йому стає вигідним залучати працівника до надурочних робіт. А якщо той відмовиться, то звільнити його не складе жодних труднощів.
У законі зберігається 24-денна оплачувана відпустка, а відпустка без збереження зарплати збільшується до 30 днів.
Для догляду за дитиною до трьох років батькові чи матері роботодавець зобов’язаний надати неоплачувану відпустку на прохання.
Але ось норма, пов’язана з годуванням дитини, у багатьох українців викликала подив. Кожні три години матері дається півгодини на годування дитини. Однак, як жінка зможе доїхати додому за цей час, погодувати дитину – не йдеться.
Трудові спори між роботодавцем і працівником тепер буде вирішувати виключно місцевий або апеляційний суд, а не трудовий арбітраж. Стежити за дотриманням трудового законодавства буде Державна інспекція праці.
Здається, починається бунт
“98 статей Милованова” порушують фундаментальний конституційний принцип, згідно з яким при прийнятті нових законів забороняється зменшення існуючого обсягу прав, також вони порушують ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці.
Українські профспілки вже відреагували різкою критикою проєкту, крім того, найбільші профспілкові організації світу, наприклад, Міжнародна Конфедерація Профспілок, яка об’єднує понад 200 мільйонів працівників в усьому світі, також висунула українському уряду вимогу не приймати даний законопроєкт. Заява Міжнародної Конфедерації Профспілок також має промовистий заголовок “Український уряд ставить інтереси олігархів і транснаціональних корпорацій вище свого народу“, – говорить Георгій Сандул.
На даний момент зменшення прав працівника тільки збільшить еміграцію з країни, про яку говорив і президент Зеленський. Оскільки при низьких зарплатах і високих тарифах працювати на “пташиних правах” стає просто не вигідно.
Ідея про те, що підприємці захочуть розвивати бізнес, якщо їх позбавити “тягаря” трудового законодавства, також піддається критиці, адже більш важливими є податкова та судова реформи, які так і не були доведені до кінця.
Крім того, зменшення соціального захисту материнства і батьківства жодним чином не підвищить рівень народжуваності в Україні, в якій зараз відбувається демографічна криза.
