У козацьких реєстрах, що збереглися до нашого часу, чимало українців можуть знайти свої власні прізвища. Серед них, наприклад, прізвища на -енко мають абсолютну кількісну перевагу над всіма іншими. Цей суфікс позначав синів за батьком (згадаймо в Куліша полковника Шрама та молодого Шраменка). Якщо ваше прізвище – Пушкар, Гармаш чи Хорунжий – теж походження зрозуміле. Прізвище вашому предку могли скласти за походженням (Поліщук, Волошин), зовнішністю (Чуб, Носань), характером (Сич, Сорока, Хмара, Круть).
Є «веселі» прізвища, щасливі носії яких досі дякують козацькій фантазії й гумору: Скачистрибайло, Екало, Занудько, Теліпайло, Нетреба, Шмаровоз. Цікаво, що серед них є своєрідна група прізвищ, що за способом творення не має аналогій з антропонімами інших слов’янських мов: Паливода, Зірвишапка, Убийвовк, Вернигора, Вернидуб, Вернивода, Затуливітер, Неїжборщ, Заплюйсвічка, Непийвода, Недайкаша, Підкуймуха, Крутихвіст, Печиборщ, Паливода, Роздайбіда, Куйбіда, Переорибіда, Загнибіда, Нагнибіда, Нетудихата, Кривозуб, Рябозад, Дурноляп, Обіжисвіт, Тягнирядно, Задерихвіст, Підіпригора, Закривидорога, Вирвихвіст, Нездійминога, Жуйборода, Підкуймуха, Лупибатько, Неварикаша, Неїжпапа, Загубисундук, Неїжкаша, Неїжборщ, Несвятипаска, Пропийсвіт, Вухоляп, Валяйбаба, Давиборщ, Убийвовк, Дериведмідь, Засядьвовк, Нетреба, Невтриніс, Панібудьласка, Перебийніс.
Єдиним повним і збереженим козацьким реєстром є той, що був створений за рішенням Зборівського миру (1649 р.) протягом осені 1649 – поч. 1650 pp. Він містить 40 358 козацьких імен та прізвищ, розписаних за полками й сотнями. (Його можна знайти тут: http://chtyvo.org.ua/…/Shevchenko_Fedir/Reiestr_Viiska_Zapo…)
Можна собі уявити, як козацькі писарі безпосередньо на місцях з народних уст занотовували сорок тисяч прізвищ, прізвиськ – своєрідних, барвистих, дотепних, що віками, відстоявшись в часі, жили ще юридично не затверджені в океані рідної мови і передавалися згідно з нормами українського звичаєвого права з покоління в покоління.
