Трудовий кодекс України вимагає, щоб працівник попереджав начальство про розірвання трудового договору за два тижні. Однак причина звільнення працівника може дозволити не відпрацьовувати 14 днів.
Протягом двох тижнів ні працівник, ні роботодавець не має права в односторонньому порядку розірвати договір. Так, якщо працівник буде звільнений роботодавцем до закінчення строку попередження про звільнення, то він підлягає поновленню на роботі. А якщо працівник залишить роботу до закінчення строку попередження, недопрацьовані дні будуть вважатися прогулами і тоді роботодавець має право звільнити його не за власним бажанням, а за прогул без поважних причин.
Законодавство не вимагає зазначення в заяві причини звільнення, тому роботодавець не має права вимагати цього від працівника. Водночас зазначення причини звільнення в окремих випадках є досить важливим.
Так, роботодавець має розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник, якщо той звільняється з роботи за власним бажанням у зв’язку з неможливістю продовжувати роботу через такі причини:
переїзд на нове місце проживання;
переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
вступ до навчального закладу;
неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком;
вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом;
догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
вихід на пенсію, прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.
“Також працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Отже, в цій ситуації радимо поспілкуватися з працівником, з’ясувати причину його звільнення, а вже потім вирішувати, чи зобов’язаний він відпрацьовувати два тижні”, – пояснили в Держпраці.
