Днями секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данилов озвучив ту думку, що уже багато років поспіль на своїх шпальтах доносить читачеві наша газета “За лаштунками“, а саме, що Німеччина і Франція частково відповідальні за окупацію Криму, бо Росія наважилася на наступ після відмови європейських країн надати Україні ПДЧ в ЄС у 2008 році.
Про ці він сказав на брифінгу за підсумками засідання РНБО:
“Ми маємо мову із потужними гравцями на території Європи, які зацікавилися у співпраці з Російською Федерацією. Треба припиняти якісь недомовки з цього приводу.
Перш за все – це Німеччина і Франція, які є політичними і економічними партнерами Росії.
І ми пам’ятаємо, що в 2008 році на Грузію напала РФ. Після того у нас є ситуація з окупованим Кримом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Франція, як і Німеччина, теж проти членства України в НАТО
- Про ПП-2 і роль ЄС та США у цій афері, – Лана Зеркаль
- Агент Меркель пропонує США підтримати Україну в обмін на добудову ПП-2
- Американці “втекли”, тепер у Чорне море йдуть Британські ВМС
- Західні ліберали не готові боротися з Росією за Україну, – європейські ЗМІ
Чи мають за це нести відповідальність Німеччина та Франція? Я вважаю, що мають“.
Він додав, що Україна веде переговори з Францією і Німеччиною щодо підтримки країн будівництва газогону з Росії в обхід України Північний потік-2: “Коли вони ставлять гроші на перше місце, тоді треба всьому світу сказати, що у нас гроші на першому місці – не люди, не демократія, не дотримання прав і свобод. Тоді ми зрозуміємо, що треба прийняти таку доктрину, але що тоді буде з демократією? Тоді тиранія буде розповзатися по всіх країнах“.
Слова Данилова викликали хвилю полеміки в ЗМІ та поміж політиками, але найкраще прокоментував їх та доповнив екс-нардеп Ігор Мосійчук, з яким складно не погодитися людині, яка вміє моніторити та аналізувати світові політичні новини:
“Не знаю чому деякі політики обурюються словам секретаря РНБО Олексія Данилова про мовчазну співучасть Німеччини і Франції в анексії РФ українського Криму та розв’язуванні війни на українському Донбасі?
Насправді Данилов сказав чисту правду, хоча і не всю!
Не всю бо таку ж ялову позицію яка дозволила РФ окупувати Крим і частину Донбасу займала адміністрація тодішнього президента США Барака Обами (віцепрезидентом у котрого був Джо Байден, – ред.).
Саме політичне керівництво Німеччини, Франції і США в 2014 році по факту, голосно обурюючись, але ніяк не протидіючи, дало згоду РФ на анексію Криму і розв’язання війни на Донбасі.
В діяльності РНБО часів Зеленського-Данилова я, як вбачав, так і вбачаю тотальний популізм та піар, але відносно цього питання Данилов правий як ніколи.
Досить заколихувати українців і цілий світ розповідаючи про потужну антипутінську коаліцію.
В Україні восьмий рік триває війна у великій мірі через те, що ті, кого ми називаємо стратегічними партнерами, і в першу чергу Німеччина та Франція, є по факту союзниками РФ.
Ми чудово розуміємо, що ці країни мають свої національні інтереси, але мабуть досить лицемірить і так само досить нашим політикам облизувати і співати осанну цим західним лицемірам!
Цими облизуваннями та лизоблюдством ви ще більше штовхаєте німецьких і французьких політиків на шлях новітньої Мюнхенської змови!” – написав Мосійчук.
А ось, що каже аналітик Олег Стецишин:
“Західні держави співчувають нам, але не хочуть псувати стосунки з Москвою”
1991 рік, а так ніби про сьогодення сказано…
Багато хто ще пам’ятає відомий виступ у Верховній Раді тоді ще УРСР президента США Джорджа Буша (старшого, чиїми протеже були його син Джордж Буш молодший, а того – Обама та Байден, – ред.), який став холодним душем для прихильників самостійності України.
Тоді, 1 серпня 1991 року, глава Білого дому підтримав ідею нового союзного договору з Москвою, який, на його думку, для України є кращим ніж “безнадійний курс ізоляції”, тобто Незалежність.
- “Байден підтримує приєднання України і Білорусі до ЄС”, – але він в ЄС не господар
- “Німецька диверсантка” та “французький геронтофіл” вкотре обманули Зеленського і Байдена
Цікаво, що так само західні лідери відраджували від виходу зі складу СРСР і прибалтійські держави, зокрема Литву.
А канцлер Німеччини Гельмут Коль, який у червні 1991-го також підтримував “єдиний і неділимий” СРСР, взагалі заявляв литовським політикам, що “думати” про незалежність їхня республіка зможе не раніше 1996-1997 років.
І це при тому, що де-факто Литва першою оголосила про вихід з СРСР та про відновлення незалежності – ще 11 березня 1990 року“.
*Із архіву КГБ ЛРСР: