Приєднуйся до нас

Що шукати?

За Лаштунками

Невідома Історія

Агент Штазі “Еріка” Меркель, яка вивчала російську в… Донецьку, сьогодні прольотом із Москви у Києві

Сьогодні прольотом із Москви до Берліна до Києва завітає канцлерка Німеччини Ангела Меркель, про яку портал 9tv.co.il (Ізраїль) ще у 2016 році опублікував вельми цікаву аналітичну статтю ізраїльського журналіста і публіциста Олега Векслера під заголовком «Ангела Меркель як зміїне яйце Штазі».

Частина перша

Взагалі-то на цю тему потрібно писати не статті, а дисертації, монографії та романи. Хоча вони часом якраз і виростають з статей. Пару років тому я вже присвятив цій темі серію замальовок (про зелених педофілів і Віллі Брандта, Герхарда Шредера, Йошці Фишере і Оскарі Лафонтене, Оле фон Бойст і Роберта Шилле, Клаудії Рот і Клауса Воверайте, Франца-Йозефа Штрауса і багатьох, багатьох інших) .

До згаданих вище недоуків відносяться, перш за все, багато вождів Партії зелених від самого початку її існування: Клаудію Рот вигнали з першого курсу, і вона так і не опанувала жодної професією; фактичний «сірий кардинал» Європи початку 2000-х Йошка Фішер не зумів закінчити школу, підробляв то таксистом, то фотографом, але більше – професійним революціонером і бойовиком «Революційних осередків», які били поліцейських і кидатися в них бомби. Глава Європарламенту Мартін Шульц теж не зумів здолати навіть дуже середню школу в Аахені. Його друг і колега Жан-Клод Юнкер (той, що про ПП2 розповідав), глава Єврокомісії – фактично кримінальник. До педофілів можна віднести знову ж ряд лідерів «зелених» на чолі з головним «зеленим» Європарламенту Конні Бендито і Фолькером Беком і ще недавно висхідну зірку СДПН Себастіана Едаті. До нестримних Фанфарон я б відніс, перш за все, всіх трьох соціал-демократичних канцлерів, від Віллі Брандта до Шредера, але в першу голову, звичайно, який помер напередодні свого 97-річчя, Гельмута Шмідта; більшого нарциса в повоєнній німецькій історії не знайти.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Але сьогодні мова не про них, а про розумну, скромну, виховану і освічену Ангелу Доротею Казнер, вона ж – Меркель за першим, абсолютно не коханому чоловікові, з яким познайомилася на канікулах в Москві і ПітеріМи одружилися, бо всі одружувалися . Сьогодні це звучить безглуздо, але я підійшла до шлюбу без необхідної серйозності, я помилилася».) одного прекрасного дня вона прихопила пральну машину і виїхала із загальної комуналки. Працювати фізиком, як розповідав її перший чоловік, Ангела ніколи не хотіла. Її вабили кар’єра політика і громадська робота. Після захисту диплома вона намагалася влаштуватися в Технічний університет в Берліні, але її не взяли.

Тоді Ангела подалася в інститут фізичної хімії при Академії наук НДР, де вона незабаром стала секретарем комсомолу (FDJ) по ідеології. Відповідальною, як пише її біограф Герд Ланггут і згадують знайомі, за агітацію і пропаганду. А також членом Товариства радянсько-німецької дружби. Пізніше до неї приліпився кликуха «Zonenwachtel», дослівно це означає «зонний перепел», на жаргоні – вкрай настирливих і прорежимних дівчат на схід від Ельби.
Меркель збирала гроші на зброю для «марксистсько-ленінських» партизан в Мозамбіку, Зімбабве, Анголі, ПАР та інших країнах Африки і в підсумку стала настільки довіреною особою хонеккеровского режиму, що її випускали навіть у ФРН – такого привілею режим НДР удостоював небагатьох. Практично тільки партійних функціонерів і співробітників Штазі. Але куди частіше вона їздила в СРСР. Ще школяркою, в майці FDJ, вона виграла там Олімпіаду з російської мови. Тепер же вона їздила туди, як до себе додому. Кілька місяців вона провела в Донецьку, офіційно – для вивчення російської (який вона і так вже знала дуже і дуже непогано). Навіщо їй так потрібен був хороший російський в інституті фізичної хімії? Для попадання на вершину хонеккеровского режиму? (Я нагадаю, що сам Хонеккер став генсеком СЄПН (Соціалістична єдина партія Німеччини) в результаті путчу, за допомогою Брежнєва і Андропова поваливши свого ментора і покровителя Ульбріхта, і російський йому знадобився.) Або її там завербували? Втім, може бути і те й інше. У всякому разі, багато хто впевнений, що Меркель служила сексотом Штазі під погонялово «Еріка». І ніколи навіть і не думала ні про яку фронду. Кажуть, що і на роботу в Академію брали лише тих, хто співпрацював зі Штазі, а вже на пост секретаря комсомолу з ідеології і поготів.

А про своє життя-буття в Донецьку вона зараз ні словом не згадує. Ніколи. Хоча могла б цим і покозиряти, якщо справа була б чистою. Три роки вона ділила бюро в Академії з Міхаелем Шіндхельмом, також викритим пізніше агентом Штазі. В цьому ж будинку розміщувалася студія телебачення НДР і елітна бригада спецназу ім. Фелікса Дзержинського, простим смертним вхід туди був заборонений. Пізніше Шіндхельм став письменником і в першому своєму романі «Поїздка Роберта» описав не тільки власну роботу в Штазі, а й роботу там своєї сусідки по бюро, під кодовим ім’ям «Еріка», яка дуже нагадує Меркель. Причому Шіндхельм, який навчався у Воронежі (де його і завербували), а нині очолює театр в Базелі, був не тільки подвійним колегою Меркель, а й її коханцем.

Сама Меркель визнає лише, що Штазі намагалося її завербувати, коли вона подала документи на роботу в Технічний університет. Але вона нібито зуміла вибрехався, пославшись на свою балакучість. Але що робило Штазі з тими, хто відхилив її прохання про співпрацю? Все що завгодно, тільки не тримала в секретарях по ідеології, агітації і пропаганді.
У 1986 р Меркель захистила дисертацію (після 8 років аспірантури!), для цього їй знадобилося не тільки здати мінімум з марксизму-ленінізму (який вивчала 13 років), а й написати монографію «Що таке соціалістичний спосіб життя?». Але незабаром НДР наказала довго жити. Меркель вирішила знову половити удачу в політиці, причому, як пише той же Ланггут, була готова піти абсолютно в будь-яку партію, крім ХДС (Християнсько-демократичний союз), найбільше тяжіючи до Партії зелених. Але, на жаль для ХДС і на подив усіх своїх старих знайомих, вона виявилася саме там. Чому?

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Коли влада Хонеккера почала розвалюватися і почалися мирні протести, Меркель не приймала в них ніякої участі. 9 листопада 1989 року відбулося падіння Берлінського муру (Меркель в цей час сиділа в сауні, потім хтось напоїв її пивом). З цього моменту бути опозиціонером старому режиму стало абсолютно безпечно, модно і вигідно. І тому вже в грудні 1989 року Меркель виявилася в опозиційній організації «Демократичний прорив» (спочатку системним адміністратором, оскільки вміла включати і вимикати західні комп’ютери). Запросив її туди, очоливший тоді цю організацію адвокат Вольфганг Шнур, який помер потім у Відні. Очолив він її зовсім не випадково, а за завданням Штазі – саме в Штазі (під кличками «Торстен» і «доктор Ральф Ширмер») Шнур служив з 1965 року і працював в основному в церковному середовищі, разом з батьком Ангели. І тому цілком природно, що він покликав туди саме Меркель, свою давню знайому і колегу по Штазі. Після того, як знищити «Демпрорив» в лоб не вдалося, Шнур всіляко намагався хоча б надати йому лівого і прорежимного забарвлення. Стара максима радянської бюрократії: якщо не можеш задушити якусь справу, то треба самому організувати її і очолити

Свої донесення Шнур і, по всій видимості, його друг Хорст Казнер, батько Ангели Меркель, посилали своєму начальнику за Штазі – Клеменс де Мезьєр (з яким Казнера не тільки близько дружив, а й разом розробляв концепцію «Церкви при соціалізмі»). Його син, Лотар де Мезьєр, став останнім прем’єр-міністром НДР (а заодно і міністром закордонних справ). Власне кажучи, цим останнім прем’єр-міністром готувався стати Шнур. Але, на жаль для нього, відкрилися архіви Штазі і вибухнув страшний скандал. Шнура з ганьбою вигнали, його місце зайняв де Мезьєр. Досить швидко, втім, з’ясувалося, що і де Мезьєр, як і його батько, служив в Штазі під кличкою «Черні». Новий міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле довго намагався відмазати його від цього звинувачення, але в 1992 році де Мезьєр був однозначно ідентифікований як сексот «Черні». До моменту викриття він був уже заступником голови ХДС Гельмута Коля і міністром ФРН з особливих доручень.

До питання про сімейності в НДР додам ще такий штрих: начальником Шнура, Казнера і старшого де Мезьера був відомий Клаус Гізі, єврей, багаторічний держсекретар НДР з питань релігії та офіцер Штазі (кличка «Курт»). Син Клауса Гізі, адвокат Грегор Гізі, – багаторічний лідер Лівої партії та її попередниці – Партії демсоціалізма, спадкоємиці СЄПН. Гізі-молодший, в свою чергу, теж служив в Штазі під кличками «Грегор» і «Нотаріус» і стукав у Штазі на своїх власних клієнтів – дисидентів режиму НДР. Те ж саме робив і Шнур, серед жертв якого були його клієнти-дисиденти Штефан Кравчук і Фрай Кліер. Саме за це Шнура в 1993 році позбавили адвокатської ліцензії, а в 1996 році засудили на рік позбавлення волі, замінений умовним терміном. Гізі ж багато років викручувався і в підсумку все ж викрутився. До речі, свого часу, в 80-е, Лотар де Мезьєр теж був адвокатом і приятелем іншого берлінського адвоката – вищезгаданого Грегора Гізі, а також його підлеглим (Гізі очолював адвокатську колегію Берліна).

Кілька слів про тата Ангели Казнера, священика, який працював на Штазі і підганяв церква НДР під лекала СЄПН. Для цього в 1954 році, відразу після народження Ангели, він з сім’єю виїхав з Гамбурга в НДР, коли 3 мільйони східних німців бігло в зворотному напрямку. Влада зараховувала його до самих «прогресивних сил» в НДР, його кличка була «Червоний Казнер». Батько Ангели протистояв дисидентським силам в церковному середовищі в складі т.зв. «Weißenseer Arbeitskreis» і постійно друкувався в режимних газетах. Розробляв теорію «Церкви в соціалізмі» разом зі Штазі (зі згаданими вище віце-президентом Синоду Шнуром, Клеменсом де Мезьєр і держсекретарем Клаусом Гізі). У нього було аж два автомобіля – один особистий, а інший персональний, з шофером. І йому дозволялося виїжджати в ФРН в будь-який час, за бажанням і без узгодження з начальством. Одяг і книги їм надсилали з Гамбурга. Ангелі Меркель прощали в школі хуліганські витівки, що не прощалися іншим. Таких привілеїв не було навіть у партначальників, крім партверхівки. У той час як на опозиційних пасторів (як на Еппельмана) Штазі влаштовувала замахи і вбивала їх. Ну, і дочок звичайних пасторів, само собою, не робили секретарями з ідеології, їх не приймали ні в FDJ, ні до ВУЗів, заборонено було! А тут взяли не тільки Ангелу, але і її сестру Ірену, і брата Маркуса (який теж навчався на фізика в тому ж Лейпцигу). Коли відбулося возз’єднання Німеччини, тато Казнер був категорично проти, як і всі функціонери хонеккерівської диктатури. Батько Казнера (дід Ангели) Людвіг Казмірчак (який по батькові був взагалі-то Войцеховским) в І-Світову воював спочатку за німців, а потім дезертирував і воював за французів вже проти німців. Щоб після війни переселитися в Німеччину, стати там поліцаєм і змінив прізвище Казмірчак на Казнер. Причому разом з прізвищем він змінив і конфесію, з католика став протестантом, синові Хорсту, хрещеному за католицьким звичаєм, теж змінив прізвище і конфесію. Тут вже вгадуються деякі риси його внучки.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

І ще про сімейку. Ви, звичайно, пам’ятаєте, що міністр внутрішніх справ ФРН (а в минулому – міністр юстиції, фінансів, канцлер та навіть оборони) теж носив прізвище де Мезьєр. Це не випадково. Томас де Мезьєр – кузен Лотара де Мезьєра, обидва походять з старовинного французького роду гугенотів, який втік колись з Лотарингії, з-під Метца, в Німеччину. Ну, і, «цілком випадково», Томас де Мезьєр – давній приятель Меркель по Мекленбургу. І саме йому вона повинна бути не менше вдячною за свою кар’єру, ніж його кузену.

Свого часу не було в Німеччині більш висміюваної фігури, ніж невідомий світу перукар Меркель. Саме Томас де Мезьєр просував кар’єру Меркель в «Демпрориві», коли Шнур «спалився». Лотар де Мезьєр взяв кузена в свій уряд, а той замовив слівце за свою подругу Ангелу, і тут же її зробили віце-спікером уряду. Нагадаю, що сім’ї Казнера і де Мезьєр давно дружили між собою. І Томас де Мезьєр виявився далеко не єдиним старим приятелем Меркель, що потрапили в її присутності в міністри, досить згадати Альтмайера, Грьое і Пофалла. Кажуть, в канцлерамті вона любить передражнювати своїх міністрів. Якщо це так, то це повинно бути разючим контрастом до її архінудних публічних промов. Важко уявити, що колись ця зануда Ангела була завсідником нудистських пляжів (вельми популярних в НДР) і взагалі непогано «зажигала».

В кінці 70-х років на Штазі стукало понад 200 тисяч сексотів (на 16 мільйонів жителів). Важко повірити, що якраз секретар комсомолу з ідеології в Академії наук, яку випускали в ФРН, уникла цієї долі. При проходженні в Академію (а вступити туди простою студенткою з провінції було ох як нелегко!), вона пройшла перевірку на вірність ідеалам комунізму і режиму Хонеккера. Перевірку проводив її колега Франк Шнайдер (кличка в Штазі – «Бахман») і він засвідчив там її нордичний характер і нещадність до ворогів Рейху, вірність ідеалам. Заявив, що вона належить до еліти СЄПН, навівши на підтвердження дивний випадок: в 1981 році прикордонники вилучили у Меркель на німецько-польському кордоні, який вона тоді перетинала тричі, якийсь журнал, який видавався «Солідарністю», фотографії членів «Солідарності» і відзнаки цієї організації. Прикордонники відразу настукали в Управління Штазі в Берліні за «телефоном довіри» 04-32-293-31. У відповідь здивованим прикордонникам було наказано не чіпати її, ніякого діла на Меркель у зв’язку з цим не завели. Шнайдер, а слідом за ним і історики Ройт і Лахманн, зробили висновок, що Меркель виконувала в Польщі якесь спецзавдання.

Результати цієї перевірки відображені документально. Але тоді чому не збереглося саме її справу в Штазі?
Відповідь проста: справи більшості сексотів співробітники Штазі встигли пропустити через шредер. В архівах відомства Гаука лежать 15 тисяч мішків з паперовими смужками, з яких колись перебували ці справи. За підрахунком фахівців Фрауенхоферовского інституту, якщо 30 чоловік спробують скласти ці пазли, то їм для цього знадобляться 800 років. Чи було там справа Меркель, ніхто не знає. Однак непрямих доказів її роботи на Штазі вистачає.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

У 2005 році телеканал WDR працював над фільмом про Роберта Хафемане, вченого-хіміка, одному з найвідоміших дисидентів НДР, старого комуніста, при Гітлері засудженого до страти за свою антифашистську діяльність в підпільних групах «Європейський союз» і «Червона капела» і посмертно зарахованим до числа праведників світу в Яд-Вашемі, а з 1976 року жив під домашнім арештом і невсипущим наглядом Штазі (як в Москві в цей час жив Сахаров). У проміжку Хафеман, правда, маючи ліві переконання, встиг і сам попрацювати на Штазі. У 1964 р Хафеман був виключений з СЄПН за «відхилення від лінії марксизму-ленінізму» і відлучений від професії (він був директором Інституту фізичної хімії, того самого, де працювала Меркель). Доступ до будинку вченого був строго обмежений, допускали лише тих, кому Штазі дозволяло відвідувати його. Список тих, кому доступ до Хафемана був заборонений, налічував 70 чоловік. При цьому до оперативної роботи з вченим було залучено аж 200 сексотів. «Захищав» його на закритому процесі вищезгаданий Грегор Гізі, одночасно доповідаючи в Штазі всі висловлювання хіміка і викладаючи компромат на нього (Хафеман друкувався на Заході і різко критикував режим Хонеккера). Працював з ним і вищезгаданий Франк Шнайдер, що дав Меркель блискучу характеристику.

І ось, розглядаючи фотографії тих, хто відвідував Хафемана, тележурналісти натрапили на фото Ангели Меркель. Що робила в його будинку секретар по ідеології, яка ніколи не лізла ні в яку фронду? Здійснювала на нього тиск, щоб переконати його відмовитися від своїх заяв і статей в тамвидаві? Коли журналісти звернулися до неї з цим питанням, Меркель реагувала вкрай алергічно, не дала жодних коментарів і заборонила показувати в фільмі свою фотографію, посилаючись на недоторканність своєї приватної сфери. В результаті фотографію в фільмі показали, але особа Меркель на ній було зафарбована. Причому відомо, що Меркель двічі викликала редакторів WDR на килим в канцлерамт, щоб дати їм «урок демократії» та дати цінні вказівки, що можна показувати, а що не можна.

А ось в декількох швейцарських журналах це фото опублікували, разом з твердженнями, що Меркель відвідувала Хафемана за завданням Штазі. Пікантність ситуації додавав той факт, що в той момент Ангела ділила бюро з сином Хафемана, фізиком, якого Штазі налаштувала проти його батька (і він, і його мати співпрацювали зі Штазі проти свого батька і чоловіка, як це нерідко траплялося в НДР, країні з 1 сексотом на кожні 80 жителів), але Меркель наполягала, що не мала з цим сином жодних дружніх стосунків.

Після викриття Шнура «Демократичний прорив» (ДП) почав розвалюватися, на виборах 18.3.1990 він провалився, отримавши лише 0,9% голосів, але увійшов в союз з східнонімецьким ХДС і незабаром вже повністю приєднався до ХДС. На об’єднавчому з’їзді Меркель була однією з трьох делегатів від ДП і представлена ​​там як «довірена особа Лотара де Мезьєра». Коли де Мезьєр став прем’єром, Меркель він призначив своїм спікером. Раніше виступаючи на черговому ювілеї возз’єднання Німеччини, Меркель сказала про свого колишнього патрона, сексотів Штазі: «Його політичною метою було ввести в правові рамки прагнення до свободи і досягнення мирної революції, і це заклало основи возз’єднання Німеччини».

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

BER 17 / 3.8.90 / Berlin: De Maiziere

До речі, батько і син де Мезьєр були не тільки співробітниками Штазі, а й членами ХДС ще при Хонеккері. Тільки був це не той ХДС, а особлива, НДРівський партія, вірна «ідеям миру і соціалізму» (як її називали тоді – «партія блоку» або «партія флейти-підспівувача»), що не завадило їй в підсумку злитися з західнонімецької тезкою. Складався в ній і третій (після Шнура і де Мезьера) покровитель Меркель – Гюнтер Краузе. Чи треба говорити, що і Краузе був цінним кадром режиму Хонеккера і його теж випускали в ФРН, що дозволялося тільки лише партфункціонерам і співробітникам Штазі?
Краузе був главою об’єднаної фракції ХДС і ДП в останньому парламенті НДР; саме він разом з Шойбле виробив Договір про об’єднання Німеччини. За кілька днів до возз’єднання країни 3 жовтня 1990 року на нараді з депутатами з питання про те, розголошувати чи громадськості імена депутатів, які були в Штазі, Краузе влаштував істерику, вислав із залу всіх репортерів, а у одного репортера, який все ж записав щось на диктофон, відібрав запис з криками «Я вас засуджу!». В результаті імена ці названі не були. А через кілька днів Краузе став членом Бундестагу і міністром з особливих доручень, а потім міністром транспорту Німеччини. У травні 1993 року Краузе довелося піти у відставку, оскільки він виявився нечистий на руку (однієї з його афер була приватизація зон відпочинку на автобанах в нових землях, відзначився він і в виписуванні собі і своїй дружині всіляких пільг і фінансування свого житла з бюджету).

Після відставки Краузе працював підприємцем (точніше сказати, аферистом) і багаторазово притягувався до судів за всілякі шахрайства, ухилення від сплати податків, розтрати, помилкове банкрутство та ін. Досить сказати, що він пограбував власну багаторічну секретарку на дві річні зарплати, а коли суд ухвалив , що він повинен повернути їй гроші хоча б частково, подав скаргу. Кілька разів від в’язниці його рятувало закінчення строку давності, а в 2002 р суд в Ростоку все-таки засудив його до 3 років і 9 місяців ув’язнення (в Німеччині такі терміни дають тільки за серйозні злочини), але після п’ятирічних ходінь по всіх інстанціях Краузе знову вдалося вийти сухим з ​​води, отримавши в 2004 і 2007 роках «хімію». У березні 2009 р йому знову вліпили умовний 14-місячний термін за черговий злочин. А через рік в Шверіні ХДС Мекленбурга-Передньої Померанії святкував ювілей, в якому взяли участь два колишніх голови земельного відділення цієї партії, старі друзі – Ангела Меркель і Гюнтер Краузе (праворуч на фото).

У 1993 році він зробив її своєю спадкоємицею на цій посаді. Обидва тримали язика. «У центрі нашої політики, – заявила Меркель, маючи на увазі Краузе, – стоїть конкретна людина, не тільки зі своїми достоїнствами, але і зі своїми протиріччями і помилками». І далі, вже прямо про старого друга і колишнього покровителя: «Я як і раніше вдячна йому, що він допоміг мені виграти вибори на своєму округу і отримати мандат Бундестагу». 6 разів (!) У своїй 40-хвилинній промові Меркель назвала Краузе «дорогий Гюнтер». Якщо перевести це на сучасну українську мову, то вийде «Своїх не кидаємо!» (А якщо на не дуже сучасний, то «Це сучий син, але це наш сучий син!»).

Ну, а чому Краузе так і не посадили? А по качану! Тому що в Німеччині зовсім незалежна юстиція … Тому що в кабінеті Краузе висить фотографія, на якій Меркель тисне йому руку, та не стара, а свіжа. І під цю справу він стриже і інші купони, в якості консультанта, директора «Прусської Академії майбутнього розвитку», її філії, де з відходів та соломи збиралися робити нафту, і інших створених ним контор «Роги, копита і сини». Зрештою, у лейтенантів Шмідтів бувають і цілком легальні «діти». І фотку можуть показати не з фотошопу.

Морда «Архітектора Єдності» і реабілітованого Меркель кримінальника Краузе в той момент, коли Меркель воркувала про нього з трибуни, як пише «Шпігель», з блідо-рожевою стала пунцовою. У ейфоричній своїй промові Краузе нагадав, як Меркель саме під його чуйним керівництвом друкувала прохання про вступ НДР до складу ФРН, причому робила це на друкарській машинці самого Мільке, багаторічного голови Штазі (що символічно!). Про те, що Мільке був колись їхнім спільним начальником і мотав на той час відразу кілька умовних термінів, Краузе, природно, не згадав, але дав зрозуміти всім присутнім, що без нього, Краузе, Меркель не піднялася б туди, куди піднялася.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Втім, після 1993 року вона робила це вже без його допомоги. До цього часу Меркель вже не пов’язували ні з Шнуром, ні з Краузе, ні з де Мезьєр, її напівофіційна кличка тепер була – «дівчина Коля» (того, який Гельмут). 1 жовтня 1990 року його сама напросилася до нього на прийом і зуміла його зачарувати. У неї було багато достоїнств: лояльна, слухняна, виконавча, мило посміхалася, а головне, своєю присутністю в уряді різко підвищувала відразу три обов’язкових квоти: на жінок, на молодь і на «осі». Ну, і, поклавши руку на серце, хіба ж не приємно мати біля себе апетитну молоду дівчину, коли власна карга, стара і хвора, безвихідно стирчить будинку, злиться і ображається (поки в один прекрасний день взагалі не наклала на себе руки)?

Крім того, люди влади завжди цінують тих, хто безпечний особисто для них, хто не може їх підсидіти. Сталін вважав безпечним для себе Хрущова, Хрущов – боягуз Брежнєва. Точно так же Коль вважав безпечними для себе своїх протеже – Меркель і Шойбле. І теж помилився. Сама Меркель також неухильно слідує цьому правилу і послідовно викосила все політичне поле навколо себе, усунувши всіх своїх потенційних наступників (починаючи з Фрідріха Мерца і Карла цу Гуттенберга і закінчуючи Норбертом Рьотгеном, Юлією Клекнер). Однак на третьому-четвертому терміні навіть у самих обережних і досвідчених починає зносити дах, вони зариваються у власній величі і незамінності і творять масу дурниць. Так було з Хрущовим, з Колем, з Бен-Гуріоном, з Нероном, з Цезарем, з Іваном Грозним, з Миколою-ІІ, точно так же воно відбувається зараз з Меркель.

Чи варто дивуватися тому, що саме Меркель стала тим Брутом, який, умовно кажучи, зарізав свого покровителя Цезаря? Ножем у спину стала її антіколевська стаття в FAZ, де вона, будучи генсеком ХДС, писала: «Партія повинна навчитися вірити в себе і своє майбутнє без старого бойового коня Гельмута Коля (як він сам себе охоче називає), точно так же, як підліток виходить з пубертатного віку, залишає будинок і йде своєю дорогою». Так у 2000 році, на піку скандалу про анонімні пожертвування і чорні каси ХДС, фактично в результаті путчу, відкинувши спочатку Коля, а потім і його крон-принца Шойбле, Меркель несподівано для всіх виявилася на чолі ХДС.

Меркель в день її тріумфу – акурат 20 квітня 2000 р в день народження Гітлера, її вибрали главою ХДС.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

У 1994 р Меркель і генсек її земельного відділення ХДС прешла з плакатом, що закликає сказати лівим “Ні!”. Рукостискання в центрі – символіка об’єднання в 1946 р в радянській зоні окупації Компартії і СДПН в СЄПН.

У Німеччині кар’єра Меркель закочується. Згідно з останнім опитуванням, з її політикою щодо «біженців» не згоден 81% німців, її популярність нижче плінтуса. Але шалик з табакеркою не знадобляться. Пам’ятаєте вислів – «Революції починають ідеалісти, роблять романтики, а плодами користуються негідники»? Східнонімецька революція винятком з правил не стала.

Продовження МОЖЛИВО буде…

Кількість переглядів: 24,509 

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.
Реклама

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності

Posting....