У понеділок, 18 лютого 2019 року, у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск призначив владику Бориса Ґудзяка архиєпископом та митрополитом Філадельфійським Української Греко-Католицької Церкви в США, перенісши його з Паризької єпархії святого Володимира Великого. Водночас, Святіший Отець призначив Апостольським адміністратором вакантного осідку Паризької єпархії святого Володимира владику Гліба Лончину, який очолює Єпархію Пресвятої Родини з осідком в Лондоні.
Філадельфійська архиєпархія УГКЦ в США була вакантною, відтоді, як 16 квітня 2018 року повідомлено про те, що Папа Франциск прийняв зречення з уряду тодішнього архиєпископа і митрополита владики Стефана Сороки.
Поставлення нового митрополита відбудеться 4 червня 2019 року в катедральному соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії (штат Пенсильванія, США).
ДОВІДКА:
Борис Ґудзяк (нар. 24 листопада 1960, Сірак’юс, штат Нью-Йорк, США) — досі був єпископом Української греко-католицької церкви, головою єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії. Громадський діяч, провідний науковець у галузі церковної історії, президент Українського католицького університету. У 2015 р. став кавалером Ордену Почесного легіону.
Член Пласту, належить до куреня «Орден Хрестоносців». З 2000 Дійсний член НТШ, Секція суспільних наук.
Член Українського ПЕН.
Народився Борис Гудзяк в родині українських емігрантів родом із Львівщини. Закінчив католицьку середню школу, Академію християнських братів, а також Школу українoзнавства ім. Лесі Українки в м. Сиракузи. Навчався в Сиракузькому університеті, Університеті папи Урбана в Римі, Папському східному інституті. Учень Патріарха Йосифа Сліпого.
Проходив стажування при Колегії Святої Софії в Римі (1980—1983) — церковна історія та візантійська літургіка; у Віденському університеті (1985) — літня програма вивчення німецької мови; у Ягелонському університеті (1986) — літня програма вивчення польської мови; у Київському державному університеті та при Інституті літератури АН УРСР (1988) — українська мова та лінгвістика.
У 1990 році був співголовою Організаційного комітету з’їзду «Українська молодь — Христові» у Львові.
У 1992 році здобув ступінь доктора славістики і візантиністики у Гарвардському університеті. Того ж року приїхав до України і заснував Інститут історії церкви.
1993 — очолив комісію з відновлення Львівської богословської академії.
1998 — прийняв тайну священства у Львові.
2000 — був інавгурований на ректора Львівської богословської академії.
21 липня 2012 — призначений апостольським екзархом для українців греко-католиків Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу[1][2].
26 серпня 2012 — в архікатедральному Соборі святого Юра у Львові відбулась архієрейська хіротонія отця Бориса Ґудзяка, яку очолив Блаженніший патріарх Святослав (Шевчук).
19 січня 2013 року папа Бенедикт XVI підніс апостольський екзархат Франції до рівня єпархії з назвою Єпархія святого Володимира Великого і Борис Ґудзяк став її першим єпископом.
18 лютого 2019 року папа Франциск призначив владику Бориса Ґудзяка Архиєпископом-Митрополитом Філадельфійським УГКЦ в США.
Наукова, редакторська, викладацька та адміністративна діяльність
Автор і редактор книг та статей на церковно-історичну, духовну, богословську тематику різними мовами, а також текстів про сучасне церковне життя, розвиток і реформу вищої освіти, духовність архітектури та з інших актуальних питань громадського, соціального, культурного й політичного життя.[3] Найбільша праця — «Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії».
Співзасновник і співредактор збірника статтей з церковної історії «Ковчег» (1993). Член Редакційної ради журналу «Logos: A Journal of Eastern Christian Studies» Ottawa, Canada (1994). Редактор серії видань матеріалів «Берестейських читань» (1995). Член Наукової ради журналу «Oecumanica Civitas Rivista del Centro di documentazione del Movimento Ecumenico Italiano» в Ліворно, Italia (2001). Науковий редактор перекладу книги Івана Павла ІІ «Пам’ять та ідентичність» (2005).[4]
Організував велику кількість міжнародних наукових конференцій, зокрема: «Церква, культура та політика в ранньо-новітній та новітній Україні» (в рамках ІІ Міжнародного ‘конґресу україністів: Львів, 1993); «Біографічний метод соціологічних дослідженнях» (Львів, 1994); «Митрополит Андрей Шептицький» (до 50-ї річниці з дня смерті митрополита, Київ-Львів, 1994).
Ініціатор і організатор «Берестейських читань», що передбачали проведення 18 одноденних наукових конференцій у різних містах України та Польщі за участю провідних українських та закордонних вчених про історичне тло і спадщину Берестейської унії в XVI—XVII ст. (1994—1996; 4 томи матеріалів цих конференцій уже вийшли друком і ще два з’являться незабаром).
З 1990-х співпрацював з НТШ, зокрема з Львівським осередком, де друкував свої праці в Записках НТШ.
1995—2001 — координатор української групи міжнародного проекту «Aufbruck»: порівняльне дослідження наслідків тоталітаризму для Католицької Церкви у десяти країнах Центральної та Східної Європи.
1996 — Голова Українського Комітету Міжнародної Асоціації Порівняльної церковної історії (Ukrainian Committee of International Association for Comparative Church History).
У 1999—2000 — професор церковної історії Українського Вільного Університету в Мюнхені. 2000 — дотепер — член ректорської Асоціації Європейських Католицьких Університетів. 2001 — консультант Конґреґації Східних церков в Римі, Італія. 1995—2000 — віце-ректор, а у 2000—2002 — ректор відновленої Львівської Богословської академії. 2002—2013 — Ректор Українського католицького університету (УКУ). З 2013 року — Президент УКУ.
