Перший віце-прем’єр-міністр, глава Мінреінтеграціі Олексій Резніков запропонував провести гуманітарне розмінування і розблокувати роботу КПВВ напередодні Великодня (в цьому році припадає на 2 травня). Яка ймовірність, що це вдасться зробити?
Тут є дві складові. Перша- політична. Окупанти використовують ситуацію як елемент тиску на Україну. Вони вимагають відкриття автомобільного КПВВ в районі Щастя, а не у Золотого. Але якщо Київ піде на цей шантаж, зросте небезпека танкового прориву. Під ударом можуть опинитися розташована в м. Щастя Луганська ТЕС, великі промислові райони.
Друга складова – фінансова. На проблемах з перетином лінії розмежування багато заробляють. Існує т.зв. схема “пенсійного туризму”. Незважаючи на те, що потік людей, які перетинають КПВВ, зменшився за рік у десятки разів, кількість грошей, які отримують пенсіонери ОРДЛО, фактично не зменшилася.
Вони масово здають свої картки т.зв. “човникам”. Ті беруть свій відсоток, віддаючи близько 10% своєму «даху” на підконтрольній території і близько 10% – на окупованій. Масово знімають гроші – і переправляють через лінію розмежування. Корупційний заробіток по обидва боки лінії розмежування становить від 7 до 10 млн. доларів на місяць. Адже на окупованій частині Донбасу проживає близько 600 тисяч пенсіонерів, а середня пенсія становить близько 4 тис грн.
Саме ці причини, крім, зрозуміло, бажання окупантів максимально розірвати зв’язки з Україною, призводять до блокування повноцінного відкриття КПВВ.
Пояснюють це окупанти виключно заходами, пов’язаними з коронавирусною інфекцією. Але навіть коли у нас був спад захворюваності, КПВВ не працювали. А ось ділянка неконтрольованого кордону з РФ на окупованих територіях – навстіж. І навіть коли там був пік захворюваності, нічого не змінювалося.
Спеціально для газети “За лаштунками”
