Генерал-майор рф у відставці Олександр Руцкой, який раніше обіймав посади віце-президента росії та губернатора Курської області, знову виступив проти кремля на одному із… пропагандистських інтернет-каналів того ж таки кремля…
Він назвав абсолютно некомпетентним керівництво Міноборони рф та заявив про нездатність російської армії проводити оперативно-стратегічні наступальні операції.
«Для того, щоб проводити такі операції, треба мати відповідні збройні сили. Якщо збройні сили не мають можливості проводити оперативно-стратегічні наступальні операції, то краще не лізти, тим паче поза своєю країною», – повідомив генерал.
За його словами, 22 роки російською армією керують люди, котрі ніколи не служили в армії. Зокрема, Руцкой згадав міністра оборони рф Сергія Шойгу, який ніколи не служив в армії, як і його 5 заступників…
Більше того, генерал назвав війну в Україні трагедією для росії і поставив питання, хто дав право відправляти росіян на безглузду загибель.
“Де вони захищають росію? Заради чого вони гинуть? А коли гинуть безглуздо, це вже трагедія», – зазначив екс-віце-президент рф і додав, що в російській армії немає жодного полку, в якому не було б убитих та поранених.
Раніше Руцкой, коментуючи російські ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, звинуватила владу рф у тому, що всіма своїми діями вони змусили українців ненавидіти росію, і назвав це зрадою.
СЛІД НАГАДАТИ МОЛОДШОМУ ПОКОЛІННЮ, ХТО ТАКИЙ ГЕНЕРАЛ РУЦКОЙ:
18 травня 1991 року Руцкой був висунутий кандидатом у віце-президенти у парі з кандидатом у президенти Борисом Єльциним. До цього ходили різні версії, хто стане кандидатом у віце-президенти: Геннадій Бурбуліс, Гавриїл Попов, Анатолій Собчак (тодішній господар в. путіна), Галина Старовойтова, Сергій Шахрай. Багато «демократів» вважали цей вчинок Єльцина помилковим. Кандидатура Руцкого була обрана Єльциним в останній день подання заявки.
12 червня 1991 року був обраний віце-президентом російської федерації разом із президентом РРФСР Б. Н. Єльциним.
19—21 серпня 1991 року, під час путчу ГКЧП, був однією з організаторів оборони будівлі Верховної Ради російської федерации. Вранці 19 серпня одним із перших прибув до Білого дому. 20 серпня у Кремлі брав участь у переговорах з Анатолієм Лук’яновим і поставив йому ультиматум, де однією з вимог російського керівництва була зустріч з М. С. Горбачовим протягом найближчих 24-х годин. 21 серпня разом із Іваном Силаєвим і Вадимом Бакатіним очолив делегацію, яка вивезла М. З. Горбачова з Фороса.
У вересні 1991 року підтримав запровадження надзвичайного стану Чечено-Інгушської АРСР, де у цей період Джохар Дудаєв тимчасово здобув незалежність свому народу. Це спричинило початок кампанії проти Руцького у ЗМІ. Виступав за негайне підписання нового Союзного договора. У грудні 1991 року Руцкий виступив на захист колишнього заступника командира Ризького ОМОНу офіцера МВС росії Сергія Парфьонова, якого заарештували на території РРФСР і вивезли до Латвії.
Руцкой розкритикував підписану 8 грудня керівниками росії, України та Білорусі Біловезьку угоду, яка припинила існування СРСР як єдиної держави. Тоді ж Руцькой зустрівся з президентом Горбачовим і намагався переконати його заарештувати Єльцина, Шушкевича та Кравчука. Горбачов мляво заперечував Руцькому: “Не панікуй… У угоди немає юридичної основи… Друже, ми зберемося до Ново-Огарьова. До Нового року буде Союзний договір!”
На межі 1991—1992 років Руцкой у серії виступів і публікацій піддав різкій критиці «прогресуючий спад виробництва, розвал військово-промислового комплексу», як національних інтересів росії. Тоді ж він назвав кабінет Гайдара «хлопчиками в рожевих штанці». Згодом ця фраза стала крилатою. У відповідь 19 грудня 1991 року президент Єльцин підписав указ про перехід структур, підпорядкованих віце-президенту, у ведення уряду[7].
У лютому 1992 року в інтерв’ю іспанській газеті «Вангуардіа» Руцкой виступив за припинення слідства у справі ДКНС та звільнення всіх звинувачених…
