Швейцарські вчені оприлюднили дані, що шокують: тіла людей, поховані в останні три десятиліття, майже не розкладаються! Вони виглядають так, ніби їх поклали у труну тиждень тому. Дослідники звинувачують у цьому погану екологію та неякісну їжу з точок швидкого харчування. В цей же час представники різних релігій по усьому світі все частіше заявляють про наче вкриті воском “нетлінні мощі” нових прведників та святих, – звідти їх так багато узялося у наш час?..
Першими на сполох забили німецькі судмедексперти. У серпні в Дюссельдорфі на науково-практичній конференції доктор Вернер Штольц із Берліна представив сенсаційну доповідь. За останні три роки під час ексгумації тіл людей, похованих 20 і більше років тому, він 32 рази стикався з тим, що їхні трупи майже не розкладалися. Небіжчики виглядають «свіженькими», ніби їх закопали в землю тиждень-півтора тому.
А нещодавно ця тема знову спливла у Швейцарії на зустрічі фахівців похоронного бізнесу. Директори великих цвинтарів Парижа, Мілана, Гамбурга, Кельна в один голос скаржилися, що їм вже не вистачає місць під нові поховання. За санітарними нормами, ухваленими в ЄС, вирити свіжу могилу на місці старої можна через 17 років. Однак трупи до встановленого терміну просто не встигають перетворитися на порох.
Вивченням нетлінних тіл зайнялися швейцарські вчені. Після двох місяців кропітких досліджень вони висунули три можливі пояснення, чому мерці не поспішають розкладатися в землі.
* Згідно з першою версією, у всьому винна екологія. У ряді місць через надмірне забруднення ґрунту зник цілий вид бактерій, які відповідають за розкладання трупів.
* Друга гіпотеза: у всьому винна сучасна омолоджуюча косметика. Люди почали користуватися спеціальними кремами від старіння. Їхня шкіра і верхні тканини вже за життя ніби бальзамуються і після смерті перешкоджають природному процесу гниття.
* Третє припущення. Причина — у харчових консервантах, які у великій кількості містяться в їжі. Особливо багаті на них газовані напої, солодощі і всі продукти з фастфуду. Муміфікація відбувається завдяки тому, що консерванти, які потрапляють в організм людини з їжею, накопичуються протягом усього життя і гальмують процес тління. Ця версія здається вченим найбільш вірною та найневтішнішою.
Змінити харчовий раціон нам уже не вдасться. Весь світ споживатиме консервовану їжу з кожним роком дедалі більше, — каже доктор Штольц. — І європейці не перші, хто увічнює себе так. Американців ця проблема торкнулася вже 30 років тому, але територія країни поки що дозволяє їм розширювати цвинтарі. Єдиний вихід вчені вбачають у поголовній кремації померлих. Відповідні закони з’являться, швидше за все, наступного року.
М’які тканини тіл покійників тепер перетворюються не у звичайний перегній, а трупний віск — сіро-білу масу. Виною всьому – консерванти. Про застосування консервантів та їх вплив на людський організм суперечка йде довгий час, проте про те, що їхня дія триває і багато років після того, як життя залишило тіло, люди, які живуть, почали замислюватися зовсім недавно.
Харчові добавки, які повинні викликати апетит у споживачів, виявляється, геть-чисто відбивають його у гнильних бактерій, опаришів і представників класу черв’яків нематодів Sarcophagus mortuorum і Pelodera, що розкладають по завершенню життєвого шляху тлінні споживчі тіла. Цього шокуючого висновку дійшли вчені кількох країн ЄС, які вивчили вплив спожитих за життя консервантів на уповільнення розпаду тіл після смерті.
Взагалі-то про це явище знали вже давно: ще в царській Росії судмедекспертам було відомо, що трупи людей, які загинули в стані сильного сп’яніння або просто впилися горілкою до смерті, зберігаються набагато довше звичайного – завдяки етиловому спирту, який, як відомо, є чудовим консервантом.
Однак тепер, коли нас усюди оточують найрізноманітніші бактерицидні речовини, чиє завдання – максимально продовжити термін зберігання продуктів на полицях магазинів, явище збереження тіл набуло значно серйозніших масштабів, ніж кілька летальних курйозів із судово-медичної практики.
Вперше з подібною проблемою зіткнулися у Франції, де цвинтарний період, тобто термін, після якого в стару могилу можна поховати свіжий труп, мінімальний і становить п’ять років. (За побажання полежати на цвинтарі довше необхідно додатково розщедрюватися).
На цвинтарях, де останнім часом проводилося перепоховання, спостерігалося незвичайне відхилення процесу розкладання покійників від свого звичайного ходу. У витягнутих з могил трунах трупи фактично перетворилися на воскові постаті похованих. На відміну від широко відомої муміфікації, коли тіло повністю висихає в сухому кліматі при високій температурі та хорошій вентиляції, перетворення мертвих м’яких тканин на трупний віск ще не до кінця вивчено.
Раніше його спостерігали вкрай рідко – лише в умовах, вкрай несприятливих для життєдіяльності нижчих організмів, особливо коли доступ повітря до тіла утруднений. Утворення трупного воску ще називають омилення трупа, оскільки тканини частково перетворюються на вапняне мило. Омилення трупа настає зазвичай після нетривалого гниття: труп перетворюється на однорідну злегка блискучу на розрізі масу, що на вигляд нагадує твердий жир, що не видає майже ніякого запаху і розплавляється при високій температурі.
Трупний віск утворюється переважно в шкірі, в підшкірній клітковині, м’язах і кістках, іноді і у нутрощах; при цьому нерідко зберігається зовнішня форма органів, а під мікроскопом можна місцями знайти тканини, які добре зберегли свою будову.
Вчені, які підключилися до вивчення питання безпеки французьких покійників, виявилися одностайними у своїй думці: нормальній роботі працьовитих гнильних бактерій та іншої трупоїдної фауни заважають консерванти, що накопичилися за життя в м’яких тканинах покійників. Як виявилося, особливо омилення трупа сприяє прижиттєве ожиріння, оскільки в жирі консерванти охоче затримуються, накопичуючись у значних концентраціях.
Однак не встигли французькі експерти оприлюднити дані своїх досліджень, як «мильний» скандал вибухнув у тихих куточках Німеччини – а саме, на цвинтарних землях, які зазвичай повторно використовуються кожні п’ятнадцять-двадцять років – цей термін раніше був цілком достатнім для того, щоб останки покійних розклалися практично повністю.
Ситуація, що склалася, нагадує сценарій фільму жахів начальству кладовищ – адже в Німеччині могила не може бути використана заново, поки останки, що містяться в ній, повністю не перегнили. Проте факти залишаються невблаганними. «М’які тканини тіл покійників на цвинтарях тепер перетворюються не на перегній, а на сіро-білу масу – трупний віск», — заявив експерт-ґрунтознавець Райнер Хорн з Університету Крістіана Альбрехта в Кілі.
Очевидно, дуже скоро ця пошесть докотиться і до наших земель – живим стане тісно від мертвих і старий добрий спосіб поховання в землю буде привілеєм олігархів і великих землевласників!
Харчові добавки (їх відомо кілька сотень) – простий і дешевий спосіб надати продукту привабливого вигляду та кольору, посилити смак, а також продовжити термін його зберігання.
Раніше назви цих хімічних речовин писали на етикетках продуктів повністю, але вони займали так багато місця, що в 1953 році в Європі вирішено було замінити повні назви хімічних харчових добавок однією літерою (індексом Е — від Europe) з цифровими кодами.
За цією системою харчові добавки поділяються на групи за принципом дії. Група визначається за першою цифрою, вказаною після літери E.
Е100 – Е182 Барвники. Посилює колір продукту.
Е200 – Е299 Консерванти (подовжують термін придатності продукту). Хімічно стерилізуючі добавки. Захищають від бактерій, грибків, бактеріофагів.
Е300 – Е399 Антиокислювачі (сповільнюють окислення, наприклад, від гіркнення жирів та зміни кольору; по дії схожі з консервантами
Е400 – Е499 Стабілізатори (зберігають задану консистенцію продукції). Згущувачі – підвищують в’язкість.
Е500 – Е599 Емульгатори (підтримують однорідну суміш продуктів, що не змішуються, наприклад води і масла). По дії схожі на стабілізатори)
Е600 – Е699 Підсилювачі смаку та запаху
Е700 – Е899 зарезервовані номери
E900 – E999 Піногасники (попереджають або знижують утворення піни). Антифламінги та інші речовини
До найбільш харчових добавок відносяться консерванти та антиокислювачі.
Консерванти і стабілізатори діють схожі на антибіотики. Консерванти забезпечують припинення будь-якого біологічного життя продукті. У середовищі, в якому присутній такий препарат, життя стає неможливим і бактерії гинуть, що довше зберігає продукт від псування.
Людина, що складається з величезної кількості різних клітин і має велику масу (у порівнянні з одноклітинним організмом), тому на відміну від одноклітинних організмів не гине від вживання консерванту (у деяких випадках, ще й тому, що соляна кислота, що міститься в шлунку, частково руйнує консервант).
Однак сьогодні споживання консервантів у їжі досягло таких обсягів, що вони накопичуються до критичної маси за лічені роки. Це призводить до мутацій різних органів, відмові життєво важливих систем, появі хронічних захворювань і появі ракових пухлин.
Також масове споживання консервантів у щоденному раціоні призвело до такого дивовижного ефекту, як зупинка розкладання тіл померлих, виявленого в останнє десятиліття на цвинтарях у США, Канаді, Англії, Франції та Німеччині. Один із найнебезпечніших — консервант Е240 (формальдегід) може бути присутнім у консервах (гриби, компоти, варення, соки тощо). Він же – формалін (у вигляді розчину).
Багато шкідливих добавок серед барвників. Зокрема, заборонені: Е121 (цитрусовий червоний барвник) та Е123 (барвник амарант). Вони зазвичай містяться в солодкій газованій воді, солодощах, кольоровому морозиві. Вже науково доведено, що всі три добавки можуть сприяти утворенню злоякісних пухлин. Ем ульгатори частіше представлені мінеральними речовинами, наприклад: Е500 – сода (гідрокарбонат натрію); Е507 – соляна кислота; Е513 – сірчана кислота.
Крім названих вище, є хімічні сполуки, які вважаються безпечними і дозволені до застосування у всьому світі. Однак, наскільки доречно говорити про їхню нешкідливість, якщо їх максимально допустима добова доза не повинна перевищувати 5 мікро грамів на 80 кг людської ваги, у той час, як з однією палицею сухої ковбаси людина споживає до 30 мікро грамів. Ось одні з найпоширеніших: Е250 – нітрит натрію, Е251 – нітрат натрію, Е252 – нітрат калію.
Без цих добавок неможливо уявити собі ковбасні вироби. У процесі обробки колбасний фарш втрачає свій ніжно-рожевий колір, перетворюючись на сіро-буру масу. Тоді в хід ідуть нітрати та нітрити, і ось з вітрини на нас «дивиться» вже варена ковбаса кольору парної телятини. Нітрод обавки містяться не тільки в ковбасних виробах, а й у копченій рибі, шпротах, консервованому оселедці. Додають їх і в тверді сири, для попередження спучування.
Людям, які страждають на захворювання печінки, кишечника, дисбактеріоз, холецистит рекомендується виключити з рац іону продукти, що містять ці добавки. У таких людей частина нітратів, потрапляючи в шлунково-кишковий тракт, перетворюється на більш токсичні нітрити, які у свою чергу, утворюють досить сильні канцерогени – нітрозоаміни, які ведуть до катастрофічного руйнування здоров’я.
Останнім часом все більшої популярності набувають різні замінники цукру, ці добавки позначаються кодами Е954 – сахарин. Е952 – цикламанова кислота та цикламати, Е950 – ацесульфан калію, Е951 – аспартам, Е968 – ксиліт. Ці речовини різною мірою несприятливо впливають на печінку. Уникайте продуктів, що містять такі добавки протягом півроку після перенесеного гепатиту. Обережно треба ставитись і до ксиліту. Він може спричинити дисбактеріоз.
По-справжньому (а не офіційно) нешкідливими можна назвати лише невелику кількість харчових добавок, але навіть їх, лікарі не рекомендують вживати дітям до 5 років.
Е100 – куркумін (барвник), може утримуватися в порошку керрі, соусах, готових стравах з рисом, варення, кандованих фруктах, рибних паштетах
Е363 – бурштинова кислота (підкислювач), міститься в десертах, супах, бульйонах, сухих напоях
Е504 – карбонат магнію (розпушувач тіста), може утримуватися в сирі, жувальній гумці, і навіть у харчовій солі – абсолютно безпечний.
Е957 – тауматин (підстласник) може утримуватися в морозиві, сухофруктах, жувальній гумці без цукру.
