Приєднуйся до нас

Що шукати?

За Лаштунками

Невідома Історія

М. Петруняк : «Революції починають ідеалісти, роблять романтики, а використовують негідники»…

Вступ
Я не знаю прикладів революцій, які би дійсно вирішували проблеми, через які ті революції починались. Проте  завжди революції призводили до кровопролиття. Мирні революції відрізняються від просто революцій лише тим, що запобігають людським втратам, але наболілі питання все одно не вирішують.
Причини таких наслідків криються в тому, що революційний шлях приходу до влади певних людей – нелегітимний за визначенням, бо ці люди отримують владу, не маючи на те жодних повноважень від народу.
Тому порядні люди ніколи на таке не погодяться, а от негідники…
Я не хочу нікого назвати негідниками…Та все-таки…

Піар на крові
Написати цей матеріал мене спонукав гнів і нерозуміння, які переповнювали мене під час моєї присутності на сесії Івано-Франківської обласної ради 24 січня цього року.
Зважаючи на величезну інтригу, яка була підігріта захопленням ОДА, я не міг не прийти із колегами із громадських організацій, які ми очолюємо, щоб «доторкнутися історії» – подивитися, як буде формуватися Народна Рада, яка мала би взяти участь в побудові демократії. Нової демократії… Як вони думали…А яка ж була на Прикарпатті дотепер???
І все ніби йшло до того, що так мало би й бути. Якби не якби…
Депутат Захарук задав темп запальним патріотичним виступом щодо необхідності визволення прикарпатських героїв, які сидять в київських СІЗО.
На цьому все мало би й закінчитися-це й так зрозуміло-треба визволяти і баста!

Якби не друге якби…
Як завжди, почався піар.  Я почув, що для того, щоб визволити Героїв України, як правильно один депутат назвав наших хлопців, з полону Системи, потрібно було виділити біля 200 000 гривень для оплати адвокатських та інших послуг.
На що голова ради пан Скрипничук погодився і відповів, що треба подумати, де в бюджеті віднайти кошти…
Після нього був другий кухоль холодної води, коли до першого мікрофона підійшов «відомий правозахисник на Прикарпатті», пан адвокат депутат Володимир Грабовецький. І, як виявилося, ніби також підтримав ідею допомоги нашим землякам… Але, як він зауважив, як адвокат «найпотужнішого(на його нескромну думку) на Прикарпатті однойменного благодійного Фонду ще одного нескромного «депутата-революціонера – само­піарщика», але рангом вище (Юрія Дерев’янка, – мецената і благодійника, його патрона, народного депутата(сподіваємося що ще ненадовго) – зауважив словами,  що «ми  живемо в цьому матеріальному світі і тому для захисту наших героїв потрібні все-таки…гроші, наприклад, на той же бензин»!..
Я так зрозумів, що для авто, а не для «коктейлів Молотова»?..
Невже Фонд Дерев’янка вирішив створити хоч одне-два робочих місця і почати заробляти, а ще й платити від цього податки? Не від грошей бюджету, не від процентів із тих грошей, «зароблених чесно» на депозитах і внесені засновником… Вітаю, та не вірю… Особливо, коли під час виборів вони обидвоє по черзі хвалилися перед виборцями Надвірнянщини та й Прикарпаття  одними й тими ж «задарунками-подачками» для виборців…Хіба що робочі місця для особистої охорони та охорони придбаних на Надвірнянщині, чи як говорять надвірнянці, відібраних у місцевих людей земель?
Я хотів підійти до мікрофону і присоромити хлопців-депутатів, але, зважаючи на важливість теми сесії, передумав…

Не хотілося робити там базару, якого вистачало й без мене…
Але-невже депутати, які вже приготувалися дерибанити і ділити посади після сумнівного рішення виселити людей із приміщення колишньої (?) ОДА, де­пу­тати, які є потужними бізнесменами, адвокатами, юристами, не заробили на своїх же виборцях(тих же наших Героях), чи мало «відкусили від бюджету» завдяки своєму депутатському «адмінресурсу», щоб за свою допомогу не брати грошей? Ну хоча б на бензин? Ну хоча б ради піару!!! На наступні вибори!В нас же мандат – пожиттєвий!
Забігаючи наперед, бачу, яка боротьба розгорілася між тими, хто кричав про заборону ОДА, а зараз рвуться її очолити!..
Прекрасно вів сесію, як завжди, голова…Прекрасно всім читали лекцію, як колись і ніби своїм студентам, депутати Сич і Шлемко…
Вказівка з Києва щодо створення Народної ради мусіла бути втілена. Як буква закону.
А те, що до Ради не включили тих, хто захоплював ОДА, хто стояв на Майдані, хто мерзнув і ризикував потрапити до СІЗО – і далі ризикує, той хто був битий і порізаний, той, хто вірив в ідею-знову залишився розчарованим…
Я розумію-регламент, протокол, легітимність…
Я розумію, – будуть критикувати – не вноси роздори в такий важкий час!
Але-панове «прозасєдавшєєся», як писав Маяковський, –чому знову «нє пущать»?
А може «пущать», та не Вас???  Які із Вас управлінці, Ви вже доказали. За винятком одиниць, – навіть Шевченка, який запропонував за свій кошт вставити вибиті вікна і відремонтувати все в ОДА, поламаного під час атаки…
Та «нарвався» на спротив Поповича, «польового командира» станіславського Майдану, який, видно, ще пам’ятав протистояння Шевченка і свого уже колишнього, а ще й нинішнього(а може й майбутнього-голови ОДА?) шефа – нардепа Сича на парламентських баталіях-2012…Замало місця в нас для піару…
Пропозиція Сергія Адамовича, який дійсно є депутатом швидше від людей, а не від партії, виглядала ніби й логічною, і справедливою-хто не відвідує сесії-поміняти на них активістів. Та поміняти депутатів від «регіонів». Ну, якщо я повністю згідний  із першим, а от із другим…Це ж виборчі посади, панове…Одна диктатура замінить іншу? Ради чого? Вам, що, кворуму не вистачає?

Небесна Молодь
Після Помаранчевого Майдану, після месіанства Ющенка, після його «любих друзів» і того відчаю, який він залишив по собі, особливо надавши в останній день свого «імператорства» Степану Бандері статус Героя України, кидаючи на паплюження і «підставляючи» цим і в тому числі на президентських виборах Тимошенко, українці довго не могли прийти до себе. Відчай і зневіра тримали за душу довго..
Та, як виявилося, підросла безвуса молодь. Та молодь, яка завжди є рушієм революцій. Та молодь, яка заставляє підніматися із колін і вмирати за ідею. Та молодь, яка стояла на смерть в Крутах і яка воювала в УПА…
І та молодь, яка гине за Вас сьогодні. За нас, за майбутнє наших дітей-бо в них ще своїх немає, а в декого вже й не буде, бо немає їх самих…
Дивлячись, як самозакохані  обранці пожинали плоди не своєї праці, сидячи в теплі, було гірко слухати тим, хто стояв на вулиці, на морозі і знову у відчаї…
Тоді, в 2004-му не було досвіду… Зате були ділки, які вбралися в пір’я… Як це роблять ті ж самі і зараз. Бути демократом і революціонером на Прикарпатті і модно – але й дуже легко й безпечно – погодьтеся!
Тому було дико чути, як лунали погрози звільнити всіх із роботи…
Тому треба думати по державному-навіть у часи революції. Вже в 1917-му спеціалістів і інтелігенцію від влади забрали…А потім-у 1939-му…
Історія має властивість повторюватися-спіралевидно. І основна її суть-причинно-наслідкова. Тому думайте за наслідки, щоб знову не шукати винних у причинах.
Ті політичні імпотенти, які на своїх плечах привели минулу владу, самі ж були в ній і знову пруться!!!
Та якщо народ є джерело влади-не забирайте в нього це. Особливо у молоді. І вчора вона Вам показала, що слухати байки про демократію вона не буде. Вона сама є демократією, бо вона ще безгрішна…
Не сійте їм в душі вітер, бо пожнете бурю…
Дивлячись на обличчя панів-депутатів і слухаючи речі про «люстрацію», про полювання на відьом, про «вийдіть і покайтеся»… я зловив себе на думці-невже я в П’ємонті Демократії???

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Піар на свободі. І на сильних «бабках»
Це я вже дописав сьогодні, 24 лютого…Попередня стаття була тільки в Фейсбуці. Жодна із обласних газет не захотіла її розміщати-жодна, хоч я надіслав всім. Можливо, зараз є багато матеріалу, згідний…
Так, вітер в душі був посіяний. І бурю ще будете пожинати довго… На жаль, не ви. А чужі сироти і вдови… Про яких влада скаже, що «їх туди не посилала», як сказала про афганців…
Нещодавно почув, як «мочать» уже Поповича за якісь ніби-то недораховані гроші…Впевнений – провокація. Так паплюжили й паплюжать ідею. Щоб загубити і втратити надію на краще(може б пригодилася стаття за наклеп все-таки?) і очорнити сьогодення…
Я не стримував сльози кілька днів, коли хоронили Героїв. Вони пішли в складі Небесної Сотні до Небесного Війська Господа Бога, бо той забирає для свого хору і для свого війська також найкраще, що є в людства…
Він має право, бо Він дав життя…
І коли я побачив, що в Верховній Раді почали знову продаватися за мільйон, а ввесь світ збирає кошти для дітей-сиріт та рідні Героїв, я зрозумів страшну істину.
Яка мені різниця-олігарх із Донецьку чи олігарх із Прикарпаття??? Вони обидва кормили і купляли владу накраденими в нас грошами! І яка різниця, чи в нього Межигір»я було в Києві, чи палац у Львові чи Надвірній? І яка різниця, чи він із «фрикціями» чи із фракціями? Вони ж із партії в партію скачуть, як гуцул в…конюшину!..
В нас, українців, одна Україна-свята, бідна, знедолена, скривджена, скривлена, горбата, як Шевченко в Станіславськім парку…
В них, депутатів всіх рівнів-інша. Багата, із мужнім народом і свободолюбивим, який їх захистить завжди. Технології вони придумають також завжди. Вони завжди навперегони взивають до народу – і тільки народ їх «відчухає», а життя їх і далі не вчить. В принципі, як і нас…
Але хіба можна бути щасливим і вважати себе елітою, коли навколо Тебе стогнуть і гинуть люди???
Звичайно, можна купити всі газети і канали, тоді люди дійсно можуть подумати, що Ти-меценат і народолюбець, навіть проти міністрів можна виступити, особливо коли знаєш, що його точно знімуть і він приречений…
Хочеться вірити, що й церква тепер зрозуміє, що не виборами одними живе священик… Хочеться, щоб і преса, і обласне ТБ прикарпатські вела себе, як вели себе на Майдані їх колеги…
Тож чи може бути одночасно патріотом негідник і самодур? Відповідь одна-ні! Значить, вони-ніяка не еліта, не інтелектуали, не наші представники. Вони-злодії і бандити. Як ті, так і ті…Тому що ОБІЦЯЛИ, І НЕ ЗРОБИЛИ, А ЯКЩО НЕ ЗМОГЛИ-ЗНАЧИТЬ НЕДОЛУГІ!
ЗНАЧИТЬ-ГЕТЬ! І якщо зараз вибори-повна перезагрузка! Колишніх більше не обирати.
Воістину, плоди революції присвоюють…
Спитайте в Бісмарка…
В минулому номері Вашої газети на фото побачив прапор Іспанії в вогні і диму. Це мій прапор, який я поставив на першій барикаді в Києві 13 лютого цього року…
Борітеся-поборете, нам Бог помагає!
Слава Україні! Героям слава!
Член Національної Спілки журналістів України, член Світового Конгресу українців, член об’єднання «МАЙДАН» від 29 рудня 2013 року, патріот, над­вірнянець.

Михайло Петруняк

Кількість переглядів: 336 

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.
Реклама

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності