В Україні вже кілька днів поспіль по всіх населених пунктах виключають електроенергію. В “Укренерго” пишуть, що “погодинно”, але подекуди це триває від 9-12 год. на добу до цілого дня. І це можна було б зрозуміти у тих областях, де інфраструктура постраждала від атаки ворожих ракет чи БПЛА. Але як щодо тих областей, які не постраждали і за рахунок яких сьогоді в Україні ще працює бодай якась промисловість, виробництво, які годують Україну і її фронт?
А медичні заклади як? Державні лікарняні установи воно, можливо, й не виключають, але не забуваймо, що левова частка навантажень, особливо мирного цивільного населення через перевантаженість зі зрозумілих причин державних установ, лягає на приватні медзаклади, де проводять не тільки амбулаторний прийом і лікування, надають консультації вузькі спеціалісти, там також проводять і мікрооперації, а деколи й такі операції, що не під силу державним лікарням зі своїми стаціонарами. Як бути з цими закладами.
А що зі шкільним навчанням, адже діти й так спершу два роки через ковідні карантини, а тепер вже рік через повномасштабну війну ростуть неуками, як ті, що виключають світло по 9-12 годин?
А ввечері жінкам і дітям повертатися по темним неосвітленим вулицям додому після роботи і навчання, а ще коли нема мобільного зв’язку, бо кілька мобільних вишок поруч теж відключені від світла?
“ХОЛОДИЛЬНИКИ, МОРОЗИЛЬНІ КАМЕРИ і все що у них зберігається просто летить у прямісінько в сраку“, – кажуть пересічні мешканці, продавці продуктових магазинів, директори на харчопродуктових виробництвах. – “Ще таких 2-3 дні і вже не українці будуть відправляти з одеського порту голодаючим Африки їжу, а доведеться Заходу нас ще й годувати. Летять котли і колонки індивідуального обігріву, побутові електроприбори. Як готувати і годувати дітей, як їх гріти?“
Воно й правильно. Адже більшість українців пам’ятають відключення електроенергії з метою економії на початках Незалежності у 90-х роках ХХст, тоді вони тривали по 2 – максимум 3 години, бо при владі і в енергетиці залишалися старі перевірені часом досвідчені чиновники, інженери та інші важливі спеціалісти інфраструктури. “А нинішні телепні із дипломами, придбаними у київському метро, замість голів думають голівками або сраками, а краще б ними дихали, щоб могли задихнутися від своєї дурості, а на їхнє місце призначити грамотних спеціалістів“, – обурюються люди.
То чи не простіше з метою тієї ж економії електроенергії це було б робити більш логічніше: кількаразово на день по 2 год. вимикати світло, як це робили колись у 90-х, але моризилки не будуть цілком розморожуватися, не буде так псуватися їжа у холодильниках, а діти не ходитимуть голодні?
