Громадськість давно чекає на вирок у цьому резонансному злочині. Узимку 2020-го відомого скульптора Віктора Архипова, роботи якого є окрасою міста Остріг на Рівненщині, запідозрили в убивстві однієї людини та замаху на життя іншої. Тоді в університетській майстерні Острозької академії під підлогою знайшли тіло жінки, з якою той мав роман. Чоловік творив, «надихаючись»… мертвою коханкою?
Про це повідомляє місцева ІА Вісник+К
Віктор Архипов свого часу закінчив вище художнє училище в Криму. Там вивчав графічний дизайн, та душа лежала більше до скульптури. У 90-х роках став серйозно цікавитися різьбою по дереву та ебоніту. Врешті саме скульптуру вибрав як свій основний фах.
Чоловік родом із села Розваж, що біля Острога. Але життя його закидало у різні куточки України та Росії. Саме з Російської Федерації була його друга дружина Ольга – теж людина дуже творча. Жінку знали в Острозі насамперед як лялькарку. Подружжя прожило у парі близько двох десятиліть. І ось у вересні 2019-го Ольга вирішує повернутися у Росію. З нею поїхали і діти.
Що стало причиною для такого кроку, невідомо. На той час Віктор працював в Острозькій академії (там же здобув вищу освіту як психолог) й непогано заробляв. Його авторства – найвідоміші скульптури, що прикрашають вулиці міста та територію університету. Аби митець мав усі умови для творчості, навчальний заклад виділив під майстерню просторе приміщення на околиці міста. Там Віктор працював і… зустрічався з іншою жінкою – Іриною.
Хоча в неї був чоловік, та залицяння відомого скульптора вона приймала. Бувало, в компанію до Віктора приводила й свого благовірного – й сиділи за пляшкою втрьох. Через таке спілкування дуже гнівалася на скульптора дочка подружжя. Між ними не раз виникали словесні перепалки, але молода жінка вплинути на ситуацію не змогла. Що до Віктора пішла мама, припустила вона й тоді, коли ненька якось не повернулася на ніч додому. Не прийшла ні наступного дня, ні пізніше. Врешті стривожена дочка написала заяву в поліцію.
Ірину розшукували близько місяця. Відпрацьовували велике коло знайомих, розглядали різні версії. Жінка була продавцем, доїжджала на роботу у Рівне, тож припускали різне. Але кожна ниточка обривалася. Під час з’ясування обставин зникнення Ірини були правоохоронці і в оселі Віктора Архипова – перевіряли дім, в якому він останнім часом мешкав зі своїми батьками, а також його хату в іншому селі. Нічого підозрілого ні там, ні там слідчі не знайшли, хоч сусіди підтвердили: бачили Вітю в компанії симпатичної жінки. За описом це була Ірина.
Донька з ніг збилась, розшукуючи матір. Аж раптом їй повідомляють, що неньку знайшли. На жаль, неживу. Тіло бідолашної лежало під підлогою у… майстерні Острозької академії, де працював скульптор Архипов. Воно було присипане попелом та іншим непотребом. На грудях у жінки виднілася рана від ножа, обличчя було побите. За свідченням експертів, труп пролежав у сховку близько місяця.
Хтозна, чи знайшли б коли тіло цієї жінки, якби не інший випадок? А сталось так, що в майстерню до скульптора 23 лютого завітав його знайомий Дмитро. Чоловік хотів перейняти у майстра секрети таланту, тож давно напрошувався в гості. Цього разу Віктор погодився показати, де працює над монументами.
Переступивши поріг майстерні, Дмитро захоплено розглядав незавершені роботи, яким ще бракувало буквально кілька художніх штрихів. Але раптом його насторожив дивний запах, що витав у повітрі.
– А що це так смердить? – не втримався від запитання.
Якби ж знав, що воно може коштувати йому життя, тримав би язик за зубами. А так… Обличчя Віктора враз змінилося. Він вирішив перевести мову на інше, відповівши:
– Нічого, це тобі здається. Ходімо звідси.
– А ти Ірину тут, бува, не сховав? – чи то всерйоз, чи жартома перепитав Дмитро, бо жінка була і його знайомою.
Віктор віднікувався. Між чоловіками запанувала мовчанка. Дмитро розумів, що йому треба якнайшвидше звідси піти, та чомусь ще вирішив вмитися. Коли обернувся до митця задом, відчув, як щось гостре рубонуло його по потилиці. Враз заюшила кров. Дмитро хотів дати нападнику відсіч, та не зміг – перед собою побачив оскаженілого від люті Віктора із кухонною сокиркою в руках. За мить вона вже цокала гостя по голові.
Це диво, що чоловікові із серйозними рубаними ранами вдалося вирватися з рук душогуба живим. Він дійшов до помешкання свого знайомого і про все йому розповів. Поки швидка домчала потерпілого в лікарню і його госпіталізували у реанімацію, у майстерню до Архипова вже постукались правоохоронці. Його затримали. А в ході огляду майстерні під підлогою, де мала б бути вентиляційна шахта, було знайдено «щось», присипане попелом. Коли розібрали підлогу, зрозуміли: це здутий живіт загиблої Ірини.
Знайшли на стінах кров чотирьох людей
– Коли тоді ж у лютому проводили першочергові слідчі дії, підозрюваний розповів про свою причетність до вбивства Ірини та замах на Дмитра, – розповіла Тетяна Мусіюк, начальник Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури. – Зізнався, що у нього з жінкою виник конфлікт на ґрунті ревнощів. Мовляв, Ірина жалілася, що дружина Віктора, з якою той не розлучений і яка виїхала в Росію, заважає їм бути разом. Й навіть зопалу підняла на скульптора руку. А він вхопив ножа і одним ударом в груди позбавив її життя. Але дуже швидко від багатьох своїх слів відмовився. На сьогодні Віктор Архипов не визнає своєї вини у вбивстві – лише підтверджує, що тіло жінки заховав під підлогою. Наполягає, що її вбив інший. Навіть намалював його портрет й долучив до матеріалів справ. Однак слідством не встановлено, хто би це міг бути.
На запитання, чому ж за місяць він не знайшов часу, щоб повідомити про злочин в поліцію, Віктор відповів, що дуже страждав через втрату й вживав алкоголь. Аби довести свою невинуватість, скульптор наполіг, аби його перевірили на поліграфі – детекторі брехні. Висновком вказаної експертизи було підтверджено: саме Віктор Архипов наніс смертельний удар Ірині й мало не позбавив життя Дмитра. Також проведеною психіатричною експертизою встановлено: психічними розладами підсудний не страждає, на час вчинення злочину усвідомлював та керував своїми діями.
– Знайшли обидва ножі – і той, яким завдали смертельний удар Ірині, і кухонних тесак, яким рубали Дмитра. Підсудний ними користувався під час створення скульптур. Також слідчо-оперативна група у майстерні, де було знайдено тіло, застосовувала спеціальний люмінесцентний порошок. Він невидимий, але якщо потрапляє на кров, то набирає синюватого забарвлення і світиться у темноті. Порошком була оброблена уся кімната. І кров знайшли скрізь: на шафах, на стінах, на підлозі, – розповіла Тетяна Мусіюк.
Зразки віддали на експертизу. Результат засвідчив, що у майстерні пролилась кров… чотирьох людей: самого Архипова, Ірини, Дмитра і ще однієї невідомої особи. Тож, не виключено, що жертв насправді було більше.
Рідні не приходять підтримати підсудного
На днях мають оголосити душогубу вирок. Багато хто сподівається, що убивці дадуть довічне. Але найімовірнішим прокуратура називає вирок м’якший – позбавлення волі на строк до 15 років.
– Як веде себе на засіданнях підсудний? – запитую в Тетяни Мусіюк.
– Він спокійний, не агресивний, намагається переконати усіх, що винен лише по другому епізоду.
– Чи приходять рідні підтримати скульптора?
– Коли обирали запобіжний захід, батьки були. Мама голосила, що це – наговорювання на їхнього сина. Але потім на жодне засідання ні батько з матір’ю, ні сестра не приходили. До речі, старенька мати Віктора – жертва домашнього насильства, не раз у поліцію звертається через свого чоловіка…
