Водночас на окупованому Донбасі готується прем’єра “фільму” з нею у головній ролі.
Головна героїня “стрічки”, про яку за кремлівські гроші зняли перший повнометражний “ДНРівський” фільм – “Ополченочка” – втекла з окупованої території до України. І тепер навіть готова свідчити про всі воєнні злочини Росії на Донбасі в Гаазькому трибуналі.
Про це йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.
Її називали символом Новоросії. Стрімка військова кар’єра: від санітарки – до командування цілим полком. Легендарний командир танкового екіпажу.
Прем’єру “фільму” окупанти вже анонсують на День перемоги 9 травня. Але тут така для них халепа – головна героїня “стрічки” – втекла з окупованої території. Незважаючи на високу військову посаду, кар’єру, гроші і почесті – жінка вирішила перейти на бік України. До тих, проти кого так завзято бореться її героїня у ворожому блокбастері.
На окупованих територіях рекламний ролик фільму “Ополченочка”, знятий за гроші російських пропагандистів і російським режисером, скрізь рекламується як перший блокбастер квазіреспублік.
Сюжет простий – три жіночки сідають на танк і під прапором “Новоросії” перемагають дикуватих “укрів”. І тут найцікавіше. У цих кіногероїнь є реальні прототипи – “ДНРівський” жіночий танковий екіпаж. Позивний командира – “Вітерець”. Справжнє ім’я – Світлана Дрюк. У рекламі фільму скрізь її справжні кадри.
З “Фурії” створили символ “Новоросії”. Кар’єрний зліт – від санітарки до командування полком. Але після нашого сюжету героїчну байку про двох танкісток і Світлану “новоросам” буде незручно дивитися. Просто зараз, коли окупанти готуються до прем’єри, “Вітерець” піднімає келих за Україну і розповідає про співпрацю з українською контррозвідкою.
Ювелірна операція контррозвідників – вони вивели Світлану з окупованої території. До сьогоднішнього дня “Вітерець” вдало водила за ніс своїх колишніх роботодавців, розповідаючи про те, що перебуває в Ростові в особистих справах.
Після втечі вона декілька місяців відправляла “селфі” з України. Переконувала, що перебуває в Росії.
“Поки, за легендою, я у лікарні у Росії“, – розповідає жінка.
Феноменальна пам’ять і працездатність швидко піднімали її кар’єрними сходами в підрозділах найманців. Командні посади в реактивному дивізіоні під час штурму Дебальцевого. У батальйоні “Чебурашка”. У сумнозвісній “дев’ятці” – угрупованні, яке атакувало Широкине. Вершина кар’єри – командування “одинадцятого полку”, найбоєздатнішого підрозділу бойовиків.
“Мені кажуть, ти воювала, ти вбивала людей, так, я в чотирнадцятому році стала начальником штабу дивізіону. Я себе не виправдовую, просто тоді був такий час, і я виконувала те, що мені говорили“, – каже Світлана.
Але особистий мотив змусив її повністю змінити своє життя і опинитися на українському боці: “Я маю тут, сподіваюсь, друга, який мені набагато ближчий. Він співробітник спецслужби. І ставлення всіх хлопців, які беруть участь у моїй нинішній долі, дуже відрізняється від того, що я там бачила. Не шкодую”.
Т-72Б3. Унікальний танк. Російська “сімдесят-двійка”, модифікована до рівня “Т-90”. Те, що він проходить обкатку на Донбасі, росіяни тримали в найсуворішому секреті. Але Світлана доправила сюди документи, які доводять, що найновішу російську техніку перекидають через кордон на Донбас.
Цей танк назвали “Привид”. З Росії до України його пригнав капітан Збройних сил Російської федерації Юрій Прилуцький. Днями має отримати звання майора. Він буде дуже здивований, коли дізнається, що його іменний “Привид” і ще сім інших, звичайних “сімдесят-двійок”, підірвали партизани біля міста Торез. Вісім підірваних танків одночасно – для окупантів такий салют був справжнім шоком.
Через кілька днів після цього вибуху Світлана вже була за межами окупованої території. Але її двоє дітей, Дмитро і Наталя, залишались у Донецьку. Працювати з контррозвідкою вона була готова лише за однієї умови. Якщо до вільної України доправлять її дітей.
“Дійсно могли (вбити дітей – ред.). Спочатку би знущались, робили б так, щоб ця інформація дійшла до мене, аби виманити мене знову туди чи отримати щось інше. Знущались би – це точно. А якби нічого цим не добились, знищили б“, – каже вона.
Етап за етапом, Дмитра та Наталю виводили з Донецька. Один помилковий рух – і їхні життя, як і наших агентів, закінчилися б у підвалі. Але удача була на боці контррозвідників. Світлана зустрічає своїх дітей в затишному містечку біля кордону.
“Я є в базі відомого сайту “Миротворець”, і я думав, що нас з сестрою тут одразу схоплять, заарештують, а може й гірше буде. Особливо за сестру переживав, коли сюди їхали. Тому, якби я від першого дня знав би, куди ми їдемо, я б не поїхав. Мама сказала просто, довіртесь мені, все буде добре“, – розповідає Дмитро Дрюк.
Росіянам кортіло розібратися, хто підірвав унікальний танк. Після зухвалої акції невідомих партизанів у полк Світлани росіяни терміново надіслали нового командира. Олексій Бернгард – взірець російського офіцера. Брав участь в анексії Криму, відзначився в захопленні Дебальцевого.
За документами командує 810-ою бригадою морської піхоти в Севастополі. За фактом – під вигаданим прізвищем “Тарасов” – 11 полком російських найманців на Донбасі. Саме його заступником була Світлана.
“Він кар’єрист, його не цікавить, здійсненна задача або нездійсненна, людина настрою, якщо він не в настрої, то треба бігти. Він приїхав із розрахунком з “ДНР” виїхати з черговою зіркою“, – зазначає жінка.
Про нього і ще трьох десятків кадрових російських військових , яких Росія відрядила вбивати українців, аби не давати охолонути гарячій точці на Донбасі, Світлана готова свідчити на Гаазькому трибуналі.
“Приїжджаючи до нас, вони відразу ж підписують наказ, за яким вони не мають права спілкуватися з нами, аборигенами, тільки по службі. Їм не можна спілкуватися з жінками, на що вони благополучно хотіли наплювати“, – розповідає Світлана.
На своїй високій посаді вона отримала доступ до секретного алгоритму, за яким росіяни збираються вводити армію на українську територію. Якщо Кремль дасть сигнал, вторгнення виглядатиме так.
У кожній військовій частині так званої “ДНР” є пункт приймання особового складу. І там уже підготовлені документи прикриття на кожного з російських солдатів, яких заведуть під виглядом мобілізації місцевих роботяг. На базі одного “ДНРівського” полку за лічені години мають розгорнутися три російських. В масштабах усього Донбасу це близько сотні тисяч солдатів.
“І всі росіяни за списком є місцевими. З кожного полку робиться три частини – якщо в полку дві тисячі людей, то зайде шість тисяч росіян“, – пояснює жінка.
Вже зараз можна вирахувати ім’я кожного з десятків тисяч російських військових, які готуються окуповувати Україну. Світлана каже, буде свідчити про це в міжнародному трибуналі. Та навіть більше – готова в разі агресії повернутися на фронт – в українському однострої.
