Приєднуйся до нас

Що шукати?

За Лаштунками

Полеміка

Перезавантаження «Термінатора» або Чому Луценко полюбив Ахметова

7-7У політиці, а тим більше – в українській, дивуватися чомусь або комусь сенсу немає давно. Тим не менш, деякі з персонажів дивувати не перестають. Наприклад, як здивував нещодавно відомий Юрій Віталійович Луценко. Сей мастодонт української політики вирішив назад в неї повернутися. Про це Луценко заявив сам. Правда, повернення у Юрія Віталійовича виходить якесь дивне і погано пахне. Я про його цілування з іншим мастодонтом, але вже олігархічного цеху – Рінатом Леонідовичем Ахметовим. Два цих «монстра» українського політико-олігархічного театру нещодавно дуже душевно розмовляли на прийомі на честь інавгурації Петра Порошенка…

До речі, саме до Порошенка Луценко не так давно перейшов в якості радника, залишивши дружину «напризволяще» в конкуруючій організації під назвою «Батьківщина», яка прийняла дружину Луценка в тісні обійми своєї фракції в той час, як Луценко сидів у в’язниці, щоб таким чином Юрія Віталійовича підтримати. Юрій Віталійович отримав помилування у Януковича і незабаром опинився в колі радників Порошенка – як відомо, найлютішого «друга» Юлії Володимирівни. Але то справа, як говориться, житейська…

Так от про Луценка. Власне, сей персонаж і раніше був відомий своїми дивними переміщеннями в політичному просторі, і його відхід до Порошенка саме в стилі Юрія Віталійовича. Тут питання інше. Юрій Луценко щиро радий бачити Ріната Леонідовича на прийомі у Порошенка – наче зустрілися старі добрі друзі. Воно може і так, але… Юрій Віталійович не забув ще, як саме близькі до Ахметова товариші свого часу запроторили його, вчорашнього главу МВС, спочатку в кутузку, а потім і в тюрму? І що змушує нині Юрія Віталійовича, безкомпромісного «борця» з олігархами, сьогодні співати дифірамби Ахметову, і розповідати, що останній в розгулі сепаратизму на Донбасі зовсім не винен, але без Ахметова сепаратизм не перемогти?

Адже тут справа яка… Свого часу, а точніше – в громіздко-буйному на політичні події 2005-му році, коли Юрій Віталійович Луценко прославився тим, що спочатку з трибуни Верховної Ради заявив, будучи міністром, про «відірвані ноги» і «чистої води бандитизмі», маючи на увазі друга Ріната Ахметова Бориса Колесникова і справа про «Білого лебедя». Тоді Колесников попав у Лук’янівське СІЗО і підозрювався у вимаганні акцій «Білого лебедя», а Ринат Ахметов вчасно виїхав у Монако від гріха подалі – правда, проторчав на митниці Монако годин п’ять, поки його впустили на територію князівства… А Юрій Віталійович тоді, увійшовши у смак, приїхав на БТР – ах до відомої в Донецьку готеля «Люкс» в районі Ботанічного саду, в якому проживав Ахметов, і дозволив своїм підлеглим «потоптатися» в брудних черевиках і «перерити ліжко» у будинку Ахметова. Про топтання в брудних черевиках і перериті ліжка розповідав з жахом потім сам Ринат Леонідович…

Тоді сторони неабияк повправлялися у взаємній «ввічливості» і віртуальних стусанах один що до одного. Луценко на запитання журналістів про Ахметова говорив, що давно чекає найбагатшого українця «на чай» і можна приходити в будь-який час, а Ахметов вустами прес-служби своєї СКМ віщав з Монако про «топтання на простирадлах» і тиск з боку влади. До тих пір, поки у справу не втрутився ПАП (в миру – Петро Олексійович Порошенко) і поїхав в Монако «вирішувати питання». До речі, саме ПАПу Борис Вікторович Колесніков спочатку в кулуарах, а потім вже і на повний голос називав головним замовником і організатором своєї «посадки». Загалом, Петро Олексійович з’їздив в Монако, поспілкувався з тоскно сидячим в князівській ізоляції «вигнанцем» Ахметовим. Результатом чого стало звільнення Колесникова з СІЗО, а Ахметова з Монако, і переклад великої суми грошей на рахунки відомої, але так і не добудованої «лікарні майбутнього» Катерини Ющенко, дружини тодішнього «любого друга» нинішнього президента України Петра Порошенка…
А Юрія Віталійовича тоді зробили крайнім. Не відразу, правда. Борис Колесніков не забув, хто саме з трибуни говорив про «відірвані ноги», і став активно домагатися покарання для «термінатора», як в певних колах називають Юрія Віталійовича Луценка. Однак Рінат Леонідович напередодні президентських виборів 2010 за звичкою вирішив розкласти яйця в різні кошики, і про всяк випадок домовився з Тимошенко. Тоді Юлія Володимирівна попросила Ахметова не чіпати її силовиків, в числі яких тоді значився і Луценко…

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Луценко чіпати не стали, а от після перемоги Януковича Борис Колесніков вирішив «доопрацювати питання». Злі язики зводять наклеп, що екс-заступник генпрокурора на прізвище Кузьмін тоді особисто дав слово відправити Луценка у місця не настільки віддалені. І коли над Луценком стали згущуватися хмари, і він опинився в СІЗО, багато впливових громадяни просили Кузьміна не давати хід справі далі і відпустити Юрія Віталійовича, проте Кузьмін був твердий як скеля, бо «пацан сказал-пацан зробив»…

До речі, про впливових громадянах. Коли над Юрієм Віталійовичем стали згущуватися хмари, вів він себе архінеобережно. Інтуїція «термінатора» мовчала, а запобіжні заходи були проігноровані геть екс-міністром внутрішніх справ. Дійшло до того, що Юрій Віталійович став вести зовсім непотрібні розмови по телефону з дружиною про деякі свої справи. Приміром, автор цих рядків особисто чув запис телефонної розмови Юрія Віталійовича з дружиною на тему його висловлювань про такого собі товариша, на той момент дуже близького до Януковича. Інші «донецькі» були фактом близькості даного суб’єкта з Портретом дуже незадоволені…
А Юрій Віталійович і тут «постарався», заявивши журналістам, що близький до Портрету суб’єкт є з незапам’ятних часів керівником великої ОЗГ, що займалася в рідному місті Портрета замовними вбивствами та іншими поганими справами. Після заяви Юрія Віталійовича його дружина по телефону дала зрозуміти екс-главі МВС, що турбується, як би чого не вийшло, на що Юрій Віталійович відповів, що турбуватися не треба, бо його якісь «донецькі друзі» настільки круті, що ніхто не посміє нічого зробити…

Однак потім «донецькі друзі» зробити нічого не змогли, бо не хотіли сваритися з людьми з оточення Ахметова, хоча ніколи особливо їх не любили. «Донецькі» – вони ж які? Зовні начебто всі за одного, і один за всіх, та тільки давно живуть як павуки в банці. Ось між таких павуків і потрапив Юрій Віталійович. Попав спочатку в СІЗО, а потім в колонію. Випустив його звідти своїм помилуванням сам Портрет, оточення якого розуміло, що Юрій Віталійович може ще стати в нагоді…

Луценко вийшов і з початку Євромайдану пірнув у звичну для себе роль «термінатора» і «польового командира», викриваючи «режим» у своїх емоційних виступах і кричачи в мегафон про революцію. Революція і винесла Юрія Віталійовича на звичну йому орбіту. Бо революція без Луценка як Ахметов без Луческу… І тут Юрій Віталійович пішов теж за звичкою. Незважаючи на те, що свого часу його дружину включили в прохідний список «Батьківщини» в той момент, коли і Луценко, і Тимошенко перебували в ув’язненні, Юрій Віталійович зрозумів, що на Тимошенко ставити сенсу немає, тому як рейтинги не ті, і подався в радники до Папи, тобто, до Петра Олексійовича. Пішли чутки, що саме Юрій Віталійович стане новим главою РНБО, однак в останній момент тема перегралася і «легенда змінилася». Петру Олексійовичу Порошенку зараз треба створювати свою політичну силу, щоб посилити свій вплив на парламент після дострокових виборів (якщо вони звичайно відбудуться). А Юрій Віталійович цілком НЕ проти її очолити…

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Загалом, Юрій Віталійович дуже знадобився зараз в ролі такого собі «морального авторитета», який він знову здобув після революції. А Ринату Леонідовичу дуже треба б зараз себе відбілити, і вселити суспільству, що він в сепаратистських справах зовсім, перепрошую, «не при справах»… не знаю, про що там домовилися Петро Олексійович з Рінатом Леонідовичем. Можливо навіть, що Рінат Леонідович проспонсорує проект Петра Олексійовича «Солідарність». Але тільки Юрій Віталійович став вже анонсувати, що повертається у велику політику і піде в депутати, паралельно максимально «відмазуючи» Ахметова від причетності до сепаратистів і терористів, в той же час вселяючи суспільству і своєму потенційному електорату, що без Ахметова «розрулити» ситуацію в Донбасі не вийде ніяк…

Незрозуміло тільки, чому Рінат Леонідович не «розрулив» все тоді в самому зародку, проте в даний момент Юрій Віталійович про парадокс своїх заяв щодо Ахметова не замислюється. Як ніяк – повернення в політику і депутатство гряде, тому увагу на дрібниці він не звертає. Цікаво, чи розуміє Юрій Віталійович, що завтра ці хлопці його знову запросто можуть підставити і запроторити подалі, якщо потрібно, як завжди робили з тими, кого використовували? Напевно, розуміє. Але, як кажуть, революція революцією, а треба щось їсти…

Загалом, все в шоколаді, панове. До речі, про шоколад. Даремно Петро Олексійович, він же новий ПАПА, «замутив» цю вечірку з Ківаловим, Єфремова, та іншими залишками Партії регіонів. І з сяючим Ахметовим, відсиджувався в Києві, в той час як у Донбасі, який він так ніжно «любить», гинуть люди. Колесніков, до речі, як давній найлютіший «друг» Порошенко, на вечірці помічений не був… Втім, це все зокрема. Вибори пройшли, новий Портрет теж, і процеси стрімко набирають нову інерцію. А на манежі все ті ж, панове… І на Майдан вже ніхто не ходить. А навіщо? Цирк поїхав, і клоуни розбіглися…

Джерело: СЛЕД,
Антон КАМЕНСЬКИЙ

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Кількість переглядів: 126 

Реклама

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності