Першу частину читайте тут.
Важливою сторінкою в процесі формування політичного сепаратизму в Луганській і Донецькій областях стають події після президентських перегонів у 2004 році і Помаранчевої революції.
26 листопада 2004 року губернатор Луганської області Олександр Єфремов та голова облради Віктор Тихонов висунули пропозицію про створення Південно-Східної Автономної Республіки. В цей же день на мітингу в Донецьку лунають заклики про організацію і проведення референдуму щодо створення автономії на території південно-східних областей.
З’їзд у Сєвєродонецьку
А вже за два дні, 28 листопада 2004 року, в Сєвєродонецьку проходить “Всеукраїнський з’їзд народних депутатів і депутатів місцевих рад”. Під час виступів делегати цього сепаратистського шабашу озвучують ідеї про створення підрозділів “самооборони” та проголошення “незалежної держави” у складі адміністративних кордонів південно-східних областей України зі столицею в Харкові. Так, наприклад, голова Донецької облради Колесніков під час з’їзду виступає з ініціативою створення “нової південно-східної української держави у формі федеративної республіки”. Столицею нової держави, за задумом Колесникова, стане Харків. Своєю чергою харківський губернатор Євген Кушнарьов заявив про можливість військового втручання Росії у внутрішні справи України. “І я хочу нагадати гарячим головам під помаранчевими прапорами: від Харкова до Києва – 480 км, а до кордону з Росією – 40!” – заявив він. Один з керівників виборчого штабу Януковича в Луганську місцевий сепаратист Бобров, запропонував тоді перекрити стратегічні траси і почати формування “донбаського ополчення” через військкомати.
За підсумками роботи делегати з’їзду ухвалили рішення про винесення питання створення “Південно-Східної Української Автономної Республіки” на референдум, який мав відбутися в Донецьку 5 грудня 2004 року. Крім того, було прийнято рішення про створення “Міжрегіональної ради органів місцевого самоврядування українських регіонів”. Місцем роботи новоствореної ради було обрано місто Харків.
Зміна риторики
Натомість 4 грудня 2004 року в Харкові проходить черговий етап “Всеукраїнського з’їзду народних депутатів і депутатів місцевих рад”. На ньому присутні вже не згадують про автономію і відокремлення від України. Основні акценти – на захисті прав регіонів та громадському примиренні. Зміна риторики наочно засвідчила факт чергового політичного “договірняка” центральної влади і місцевих проросійських еліт. В обмін на політичні і фінансові преференції з боку центральної влади місцеві політичні еліти на певний час заховали у шухляду гасла про створення автономії на південно-східних теренах України. Це була чергова фатальна помилка центральної української влади і особисто президента України Ющенка.
Менше з тим події Помаранчевої революції стають каталізатором для ренесансу проросійських та сепаратистських рухів Донбасу. В цей період на території Луганської і Донецької областей ведуть активну політичну діяльність відверто проросійські сили на кшталт Слов’янської партії, Прогресивно-соціалістичної партії України Наталії Вітренко, партії “Русский блок”, КПУ та “Конгресу руських громад”.
Активізація росіян
Саме в цей період активізується діяльність російських спеціальних служб щодо структурної і фінансової підтримки сепаратистського руху на східних теренах України.
У 2004 році на противагу всеукраїнській організації “Комітет виборців України” створюється кишенькова проросійська організація “Комітет виборців Донбасу”. За інформацією з відкритих джерел, діяльність організації фінансувалася Борисом Колесніковим і “Партією регіонів”. Лідер організації – Олександр Хряков. Примітно, що свого часу він був обласним уповноваженим Кабміну України у справах підприємництва та бізнесу. Серед політичних союзників організації – Міжнародний рух “Інтернаціональна Росія”.
Цей період характеризується появою на політичній арені відверто проросійських сил, які займають радикальну позицію у питанні відокремлення східних регіонів від України. Організаційно оформлюється рух “Союз народжених революцією”, який очолює Тетяна Дворянкіна. Створюється організація “Рух пильних”, який очолює Юрій Скурихін. Ці організації починають вести активну політичну агітацію і виступають організаторами низки протестних акцій в Донецькій області.
Поява “Донецької республіки”
В грудні 2005 року створюється організація “Донецька республіка”. Серед її засновників: Олександр Цуркан, Андрій Пургін, Геннадій Притков. Організаційну і фінансову підтримку діяльності новоствореної організації надає тодішнє керівництво міської та обласної влади Донецької області.
У 2006 році організації “Союз народжених революцією”, “Рух пильних” та “Донецька республіка” об’єднуються під егідою “Донецької республіки”.
12 квітня 2007 року президент України Віктор Ющенко дає доручення Генпрокуратурі і Службі безпеки України відреагувати на появу в Києві прапорів “Донецька республіка” під час проведення мітингів на підтримку Януковича. Примітно, що СБУ обмежується лише проведенням роз’яснювальної бесіди з головою Донецької облради щодо появи прапорів проросійської організації “Донецька республіка” в Києві. Показово, що Служба безпеки України не знайшла тоді в даному інциденті складу злочинів. Варто зауважити, що саме позиція невтручання СБУ у діяльність проросійських організацій на Сході України стане ключовою в моменті їх подальшого організаційного оформлення і підривної діяльності проти України.
Тим часом російські куратори, користуючись злочинною бездіяльністю СБУ, почали процес підготовки бойовиків проросійських організацій до силового сценарію повалення української влади на сході України. 12 серпня 2009 року у соцмережі “ВКонтакте” на сторінці організації “Донецька республіка” були оприлюднені фотографії членства цієї організації з вогнепальною зброєю та організаційною символікою. Варто зауважити, що тренування бойовиків продовжується і в наступні роки.
Варто відзначити тісні зв’язки керівництва “Донецької республіки” з російською організацією “Євразійський союз молоді” Олександра Дугіна. У 2013 році керівництво “Донецької республіки” бере участь у роботі форуму “Селігер-2013” на території РФ.
Як закономірний результат цих контактів – проведення провокативної акції 4 квітня 2013 року в культурному центрі “Ізоляція” в Донецьку. В цей день в культурному центрі проходив україно-американський семінар з інтернет-технологій “Техкемп 2.0”. В результаті провокації бойовиків організації “Донецька республіка” захід було зірвано.
Проведення цієї провокативної акції цікаво насамперед фактом координації діяльності бойовиків “Донецької республіки” з проросійською організацією “Український вибір” Віктора Медведчука. Активісти луганського відділення “Українського вибору” знімали цю провокацію на відео.
У жовтні 2007 року організаційно оформлюється діяльність проросійської організації “Донбаська Русь”. Серед основних програмових засад організації: захист російської мови та організаційна підтримка регіональних проросійських проєктів. Діяльність “Донбаської Русі” пов’язують з діяльністю партії “Русский блок”. З організацією “Донбаська Русь” активно співпрацював і “народний губернатор” Донеччини Павло Губарєв.
Другий з’їзд і не тільки
У 2008 році за підтримки керівництва Луганської обласної ради в Сєвєродонецьку проходить 2-й “Всеукраїнський з’їзд народних депутатів і депутатів місцевих рад”, в якому бере участь лідер “Партії регіонів” Віктор Янукович. Серед гостей цього сепаратистського збіговиська – депутат Державної Думи РФ Костянтин Затулін. “Інститут країн СНД”, який очолює Затулін стає координатором сепаратистських рухів у Донбасі та Криму. Українську філію “Інституту країн СНД” очолює яскравий представник донецького сепаратизму Володимир Корнілов.
У 2009 році в Луганську відбулася “міжнародна науково-практична конференція” “Федералізм як перспективний шлях консолідації громадянського суспільства”. Серед основних спікерів конференції: російський депутат Сергій Бабурін. У цьому ж році за підтримки місцевої влади у Луганську було відкрито “Російський центр”. На відкритті центру був присутній голова фонду “Русский мир” В’ячеслав Ніконов.
У 2011 році в Москві член Вищої ради Всеросійської політичної партії “Єдина Росія” Юрій Шувалов оголосив про створення “Соціально-консервативного союзу”. Серед програмових завдань організації – “духовна мобілізація російського суспільства”. Яскравим підтвердженням “духовної мобілізації російського суспільства” стало проведення у 2011 році в Луганську “Антифашистського форуму”.
18 лютого 2012 року в Луганську відбувся круглий стіл “Майбутнє Донбасу”, в якому взяли участь проросійські громадські організації Донецької і Луганської областей. Серед гостей дійства – представники політичних і громадських організацій Ростовської області РФ. За підсумками роботи було оголошено про створення українсько-російської Громадської ініціативи “Донбас за Євразійський союз”.
Проміжний підсумок
Підсумовуючи, хотів би зауважити, що всі ці антиукраїнські політичні процеси були можливі тільки тому, що СБУ та міліція всі ці роки активно протистояли не проросійським і сепаратистським організаціям, а українським націоналістичним організаціям. Саме в ці роки ГІ “Права Справа” зазнала колосального тиску на членство організації з боку проросійські налаштованих співробітників правоохоронних і спеціальних служб України.
Займаючись протидією українським політичним рухам національного спрямування спеціальні служби України створили передумови для формування російської “п’ятої колони” в Україні. Саме діяльність цієї організованої і структурованої проросійської сили привела до подій 2014 року, а саме: окупації Криму та частини Донбасу.
Далі буде…
