Віце-голова Спілки журналістів Польщі, директор телеканалу «Бельсат» Агнєшка Ромашевська-Гузи повідомляє про діяльність російських агентів впливу в Польщі й Україні.
В Польщі було арештовано Матеуша Піскорського, досить контраверсійного діяча, котрий був звинувачений польською державою у шпигунстві на користь Росії.
Це був дуже важливий і позитивний сигнал з боку держави. Піскорський діяв впродовж років, і ми з колегами неодноразово спостерігали за його діяльністю. Я вважаю, що у Польщі надійшов час, щоб зайнятись подібними речами, тож дуже тішусь, що так сталося, хоча і не знаю, чи вдасться Піскорському щось довести.
Натомість я переконана, що людина, яка відверто діяла не лише в інтересах чужої держави, а й – і сподіваюсь це доведуть – діяла на замовлення чужої держави, не повинна робити вигляд, що вона є політиком.
Цілком погоджуюсь, в Україні ми маємо чимало людей, що вдають із себе політиків, хоча є простими агентами російських спецслужб, діючи у політичній сфері.
Те, що діяльність агентури Росії є активною – для мене не підлягає жодним сумнівам. Це очевидно. І Росія в цьому аспекті завжди діяла дуже справно і в часах Радянського Союзу вдосконалювала ці тенденції.
Якщо йдеться про агентуру в Польщі, як вона діє, адже, так розумію, що вона не викрадає флешки чи папірці зі столу якогось прапорщика!?
Насамперед йдеться не про викрадення інформації, оскільки в теперішній час інформація є доступною, і якщо робити ретельний пошук серед відкритих джерел, то можна дізнатись дуже багато. Через це подібним агентура і не має займатись.
У теперішній час агентура займається дещо іншим, те, що колись називалось діяльністю агентів впливу, є її засадничою роллю. Наприклад, ось що казали стосовно цього мої батьки, немовби це дивне речення, але воно дивне лише на перший погляд: «важливим є не те, що агентура дізнається в якійсь структурі чи державі – найважливіше, що вона вкине».
Це є насамперед головною метою: дезінформація і, говорячи простою мовою, примноження незгоди. Дезінтеграція – це дуже важливий елемент. Дезінтеграція – фундаментальна мета, на мою думку.
А якщо аналізувати польсько-українські відносини, в який спосіб діє російська чи-то кремлівська агентура?
Завжди можна знайти таке місце, що буде делікатним і вразливим для народу. У випадку акцій проти опозиційних структур та організацій – там завжди намагалися нацькувати одну людину на іншу, це насправді не є таким складним, вистачить вкинути якусь брехливу інформацію і помішати її з правдивою. Внаслідок цього виникає така мішанина, в якій тяжко з’ясувати, що ж було правдою, а що ні, і внаслідок цього можна розсварити двох людей. За аналогією подібне можна робити і з народами, звісно, діючи у більших масштабах. І коли це робиться, то в хід ідуть історичні сентименти, стереотипи, які можна використати, усі больові точки і зараз, я переконана, у польсько-українських стосунках використовується насамперед це.
Тобто йдеться, наприклад, про історичні спекуляції?
Вочевидь так. Беруться реально наявні проблеми, на які послідовно набудовують щось таке, що не дозволить це вирішити. Я переконана у цьому, адже агентура в Польщі функціонує саме в такий спосіб, аби, наприклад, показати, що українці є найбільшим ворогом Польщі.
У певний час у Польщі було переконання, що Україна є нашим союзником, незалежно від історичного минулого. Потрошки почали впроваджувати таке переконання, що, мовляв, не йдеться про історію, а йдеться, буцімто, про теперішнє, мовляв, зараз в Україні ростуть антипольські настрої, мовляв, в Україні ненавидять поляків.
Мовляв, незабаром поляків будуть мордувати, нехай не зараз, але скоро. Але ж пересічні люди зазвичай не знають правди, – оскільки переважна більшість людей не їздить в Україну, на відміну від мене. І люди не знають, чи безпечно полякам перебувати на українських вулицях.
Трапляється й повна брехня – лунають голоси, що в Україні жахливо бути поляком, попри те в Україні до поляків ставляться добре. Хоча, вочевидь, може статися, що хтось наштовхнуться на хама, котрий повівся по-хамськи, але ж назагал поляків трактують добре. Але людина, котрій ти про це скажеш в Кельцах, не знає, як насправді ставляться до поляків. І це є один із способів засівання підозрами.
До цієї суспільної параної, в українському випадку, долучаються так звані медіа з російським капіталом, адже вони діють доволі ефективно, маючи майже необмежені фінансові засоби.
В Україні без сумніву патологічна ситуація на ринку мас-медіа. Вона не є нормальна. Але на щастя, поки що діяльність великих російських ЗМІ в Польщі не є актуальною. І сподіваюсь, такою не стане.
За матеріалами закордонних ЗМІ
