Приєднуйся до нас

Що шукати?

За Лаштунками

Полеміка

Релігія чи політика?

r018Неабиякий релігійний скандал розгорівся днями в Україні – скандал, через який дехто навіть почав згадувати сумнозвісний Львівський Собор 1946 року, коли було ліквідовано (а фактично загнано у підпілля) Українську Греко-Ктолицьку Церкву.

Причиною конфлікту послугував лист за підписом першого заступника Міністра культури, національностей та релігій України Тимофія Кохана, який надійшов на адресу Предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Верховного Архієпископа Блаженнішого Святослава (Шевчука).
У листі йшлося про те, що у засобах масової інформації все частіше з’являються публікації про релігійну діяльність, яку «в порушення вимог законодавства України про свободу совісті та релігійні організації здійснюють представники, зокрема, Української Греко-католицької церкви, на Майдані Незалежності міста Києва впродовж грудня минулого року та на початку нового – 2014 року»
«Особливу стурбованість, – зазначалося у листі, – викликає те, що систематичне ігнорування з боку окремих ієреїв підтримується, нібито, священноначаллям УГКЦ, що має негативний вплив на загальньну правову культуру та правосвідомість громадян – вірних Церкви». Далі у листі зазначалося, де, відповідно до чинного законодавства, можуть проводитися богослужіння і містилося попередження, що недотримання наведених приписів може слугувати підставою для порушення перед судом питання про припинення діяльності відповідних релігійних організацій.
Різка форма листа викликала невідкладну реакцію Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, який тут же оприлюднив заяву, у якій зауважив, що «уперше за часи незалежності України пролунала погроза щодо «припинення діяльності відповідних релігійних організацій» УГКЦ.
Блаженніший нагадав, що саме цього року виповнюється 25 років з дня легалізації УГКЦ в колишньому Радянському Союзі: «Минули ті часи, коли руйнувалися храми, а священнослужителів, які несли духовну послугу своїм вірним, арештовували чи навіть вбивали. Тому велику стурбованість у нас викликало твердження, яке лунає тепер, у незалежній Україні, що служіння Української Греко-Католицької Церкви вважається таким, що може слугувати підставою для порушення перед судом питання про припинення її діяльності».
Глава УГКЦ переконаний, що в даному випадку йдеться про сам факт існування та служіння УГКЦ, а викладене у листі тлумачення Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зачіпає все релігійне середовище України.
«Церква не є учасником політичних процесів, але вона не може стояти осторонь, коли її вірні просять про духовну опіку, – зазначив Верховний Архієпископ у своїй заяві, – Наші вірні спільно з іншими громадянами України озвучили в мирний спосіб своє бачення європейського вибору України на основі християнських та загальнолюдських цінностей. Ці засади спираються на Божий закон і захищати їх доручив нам сам Христос-Спаситель, наказуючи силою Святого Духа продовжувати Його місію і «нести Добру Новину вбогим, проповідувати полоненим визволення, сліпим – прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий» (пор. Лк. 4, 18). Присутність духовного отця там, де перебувають його вірні, є складовою частиною пастирської опіки. Бути зі своїми вірними – це обов’язок священика, що випливає з самої місії Церкви. Цій місії, дорученої Христом, наша Церква завжди була вірною і такою залишиться у майбутньому, незважаючи на будь-які погрози.
Виходячи з принципу свободи віросповідання – основоположного права людини, душпастир може безперешкодно молитися там, де знаходяться його вірні. Для реалізації цього права не потрібен окремий дозвіл держави. Церква визнає право вірних на молитву та заспокоєння своїх духовно-релігійних потреб в усі часи і в будь-яких обставинах. Тоді, коли бракує діалогу між владою і народом, віруючі громадяни відчувають особливу потребу посилити молитви за мир і спокій в нашій державі, припинення насилля та потоптання гідності й конституційних прав громадян України.
Офіційна позиція нашої Церкви щодо актуальної суспільно-політичної ситуації викладена у низці звернень, як від імені самої УГКЦ, так і спільних із членами ВРЦіРО. Церква надалі зберігає за собою право давати оцінку ситуації в країні, якщо порушуються права людини та принципи суспільної моралі, що випливають з Божого закону та відображені в соціальному вченні Церкви».
На заяву очільника УГКЦ вже відреагував Президент України Віктор Янукович, який висловив переконання, що люди повинні мати право молитися там, де вони хочуть. «Треба пом’якшити законодавство і забезпечити віруючим можливість молитись там, де вони забажають», – подає слова Глави держави прес-служба.
Натомість висловлені у листі Міністерства культури думки поділяють лідери релігійних організацій «Православний вибір», «Союз православних братств України» та «Народний собор», які провели днями мітинг біля Патріаршого собору Української Греко-Католицької Церкви і закликали УГКЦ утриматися від участі в акціях протесту на Майдані Незалежності.
«Вкрай негативну реакцію викликає постійна присутність на Євромайдані представників Української греко-католицької церкви (УГКЦ), які, позиціонуючи свою конфесію «духовним опікуном» мітингувальників, проводять на території Майдану Незалежності релігійну діяльність без отримання відповідних погоджень… Закликаємо керівництво УГКЦ прийняти рішення про негайне припинення участі у Євромайдані та звільнення його від «політиків у рясах», – цитує агенція «Укрінформ» озвучене пікетниками звернення, – Окрім політизації своєї діяльності духовенство церкви вносить розкол в українське суспільство, оскільки половина населення не підтримує Євромайдан та радикальні дії опозиційних політичних сил, які перетворили його на майданчик для проведення передвиборчої кампанії. Обурення викликає також те, що священики УГКЦ очолюють колони агресивно налаштованих мітингувальників, радикальних націоналістів із ВО «Свобода», тим самим фактично благословляючи їх на скоєння злочинів».
Гнат Шумлянський

minkult_page_1minkult_page_2

Кількість переглядів: 66 

Реклама

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності