Приєднуйся до нас

Що шукати?

За ЛаштункамиЗа Лаштунками

Трафунки: надзвичайні новини та кримінал

Степи мої запродані

Однією з основних перешкод на шляху до встановлення миру на нашій спустошеною олігархами землі служить «партія війни», зацікавлена в продовженні бійні на Донбасі. Задля примноження своїх капіталів на муках і стражданнях мільйонів людей! В українській та закордонній пресі не бракує матеріалів, що показують, хто і як наживається на війні. У той час як десятки тисяч українських матерів, які принесли в жертву Молоху війни своїх синів, перебувають в горі, багато політиків і генералів перетворили т.зв. АТО на прибутковий бізнес. Одні задовольняють свою жадібність допомогою виконання оборонних замовлень, інші – шляхом розкрадання їх поряд з присвоєнням іноземної допомоги. Не дрімають у розграбуванні України і її іноземні партнери, на вишкіл до яких правляча олігархія хоче відправити наш народ для засвоєння «європейських цінностей».

На підставі матеріалів, зібраних депутатами бундестагу ФРН з фракції «Ліві», німецькі парламентарії прийшли до висновку, що великі аграрні концерни Німеччини під прикриттям війни на Донбасі скуповують сільськогосподарські угіддя в Україні. Вони стверджують, що «колишнє керівництво України чинило опір подальшій лібералізації законодавства у галузі землекористування, однак ці зміни були продавлені після зміни режиму за допомогою Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку». Надалі агроконцерни ФРН має намір використовувати ці орні землі для вирощування генномодифікованих продуктів, заборонених в Європі.

Глава бюро депутата німецького бундестагу Німа Мовассата Бріджит Бок-Луна заявила, що іноземні компанії для придбання українських земель отримують фінансову підтримку не тільки від Світового банку і Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), але і від німецької банківської групи Bankengruppe KfW. За її словами, останнім часом іноземні юридичні особи, в т. ч. громадяни ФРН, займаються масовим скуповуванням українських орних земель в обхід чинного мораторію. З цією метою використовується лізингова схема за підтримки київської влади. Останні натомість отримують кредити від міжнародних фінансових інститутів. Лідирують у захопленні українських земель американські та німецькі концерни. Так, наприклад, німецький підприємець Альфред Топфер отримав з цією метою 60 мільйонів доларів від ЄБРР. За допомогою цих коштів він подвоїв площу своїх земель з 50 до 100 тисяч гектарів. І це далеко не одиничний приклад розграбування українських чорноземів. Як випливає з депутатського запиту, такі німецькі компанії, як AGRARIUS AG, germanagrar CEE GmbH, KTG Agrar SE, Agroton і маюча німецьке коріння компанія Alfred C. Toepfer International (ADM), набули значні сільгоспугіддя в Україні.

Цей депутатський запит також проливає світло на непристойну роль уряду ФРН у цій справі. Останній прямо або побічно брав участь у фінансуванні купівлі землі в Україні. Зокрема, через деякі міністерства, які надають підтримку ряду спільних українсько-німецьких і українсько-європейських проектів в галузі сільського господарства, таких як Ukraine Investment Climate Advisory Services Project, Німецький аграрний центр на Україні (das Deutsche Agrarzentrum – DAZ), Німецька група радників в Україні (Deutsche Beratergruppe), а також TwinningProjekt українського уряду, укладений з метою навчання практиці управління в сільському господарстві з Нідерландами, Німеччиною та Литвою. «Нам відомо, що німецька Bankengruppe KfW видавала кредити згаданим у запиті компаніям, проте ця інформація поки закрита. Точніше, нам не надана точна інформація про розміри кредитів, які отримували ці фірми, так як в уряді заявили, що це суперечить положенню про банківську таємницю. З даною інформацією змогли ознайомитися тільки депутати. Але той факт, що кредити видавалися, очевидний», – говорить Бок-Луна.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

У запиті групи депутатів Бундестагу ФРН федеральному уряду зазначається: «Україна вважалася в минулому житницею Радянського Союзу, особливо плідною та продуктивною завдяки значній наявності чорнозему. Маючи 32 млн. гектарів орних земель, Україна володіє в два рази більшою площею земель для ведення сільського господарства, ніж Німеччина. Українські та іноземні агрохолдинги вже контролюють близько половини українських сільськогосподарських площ, це близько 17 мільйонів гектарів… Україна є одним з перспективних зростаючих ринків для виробників насіння Monsanto і DuPont. Існує побоювання, що Monsanto робить великий тиск на владу в Україні, щоб домогтися виконання своїх вимог для розвитку біотехнологій і генетично модифікованих організмів (ГМО). Вже минулого року Monsanto вклав 40 мільйонів доларів для збільшення потенціалу майбутнього виробництва в Україні». До цього треба додати особливу зацікавленість Monsanto у вирощуванні ріпаку в Україні для виробництва біопалива.

У зазначеному запиті депутати бундестагу поставили тридцять два питання уряду ФРН. Тим самим німецькі «Ліві» висловили щиру заклопотаність подальшою долею української землі, на частку якої припадає третя частина всіх світових запасів чорнозему. Тривогою з того ж приводу пронизана і стаття американського політолога Девіда Піра «Україна – пропагандистська війна». У ній оголюється мета Заходу щодо України. «Сотні років Захід жадав колонізувати Росію і Україну, – пише Пір. – Історично Україна була частиною Росії. В Росії і Україні багаті орні землі, велика кількість природних ресурсів, великі території і бідне, але освічене населення. Гітлер розпочав Другу світову війну, щоб підкорити житницю Росії – Україну».

Наші батьки і діди припинили фашистські наміри заволодіти нашими чорноземами. Не допустити їх захоплення іноземними агроконцернами з подачі правлячої «партії війни» – це веління нашого часу.

Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
             Т. Шевченко, «Розрита могила»

Джерело: А. Арсеєнко, політоглядач

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Loading

Реклама

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності