Вищий антикорупційний суд виніс вирок колишньому судді Малиновського суду Одеси.
60-річний Анатолій Целух збирався на пенсію, але тепер йому загрожує не тільки втрата довічного суддівського утримання, а й свободи. 7 років тюрми (всього) за 2 500 доларів хабара – таким є вирок антикорупційного суду. І саме таке покарання просив прокурор.
Суддю визнали винним за ч.3 ст.368 КК України – санкція статті передбачала від 5 до 10 років позбавлення волі.
Рішення не є остаточним і може бути оскаржене в апеляції протягом 30 днів. До набуття вироком законної сили в Целуха є запобіжний у вигляді 120 тис. грн застави.
Також у Целуха конфіскують майно і забороняють на 3 роки працювати суддею і обіймати посади у правоохоронних органах. У помешканні Целуха на шафі виявили 9900 доларів і 2400 євро. У квартирі також була жінка, яку суддя називав дружиною, хоча в декларації пише, що холостяк. Ця жінка заявила, що гроші в пакунку її, але, зі слів прокурора, побачивши вилучений пакет реагувала так розгублено, що детективи їй не повірили. Тим більше, що офіційно Целух живе один і в гривневому еквіваленті кошти відповідають заощадженням судді, вказаним у декларації. Відтак було вирішено, що гроші таки його і тепер суд їх конфіскує. Тим більше, що наступного дня після повідомлення про підозру Целух встиг продати квартиру і Мерседес. Пізніше в суді він пояснюватиме, що це планувалось давно і стало просто збігом, крім того, уже в нових обставинах він потребував гроші на адвоката.
У 2017 році до Малиновського суду надійшов позов від фізособи про визнання недійсним рішення ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» у власність квартири своєму працівнику Присатюку у 2008 році. На квартиру з’явився інший претендент. Історія була не нова і обставини раніше досліджувалися іншими суддями, навіть дійшло до Верховного суду. Розгляд у судді Целух затягнувся на понад півтора року і засідання з різних причин відкладалося 13 разів. Тим часом, власник квартир уже начебто хотів її продати і виїхати за кордон і цей спір його тільки затримував.
На початку 2019 Писатюк заявив відвід судді Целуху, але власний адвокат його не підтримала, пояснюючи це небажанням псувати стосунки із суддею. Після цього Писатюк начебто зустрів знайомого юриста Борисова, який, почувши про ситуацію, запропонував допомогти за мінімальну плату. Борисов сам не був адвокатом, але залучив знайому. На них обох Писатюк видав довіреності як на представників. У березні 2019 Борисов зайшов до судді Целуха і повідомив, що буде новим представником, і під час зустрічі суддя, з його слів, назвав суму 2 500 доларів. Борисов передав інформацію Писатюку, який відповів, що грошей не має. Тоді Борисов порадив звертатися у правоохоронні органи і потім написав відповідну заяву.
У вільних показаннях Целух розповів, що доступ до приміщення суду вільний для громадян, тому одного дня до нього в кабінет з’явився деякий Борисов як представник відповідача у справі.
«Любой гражданин мог прийти. И в зависимости от отношения конкретного судьи… кто-то кого-то выставлял, кто-то принимал и слушал человека», – розповідав обвинувачений. «Он заявил, что знает всех судей, заслуженный юрист…», – так Целух описував першу зустріч. На допиті Целух пояснював, що власник квартир Писатюк відомий сутяжництвом, вже близько 18 років судиться у Малиновському суді, деякі його справи дійшли Європейського суду. Суддя начебто знав, що Писатюк погано до нього ставиться. В антикорупційному суді Писатюк підтвердив, що у 2004 році суддя Целух вже розглядав його справу і тоді він подав на нього «три килограмма жалоб», а потім цього вже не робив, оскільки перестав вірити суду. «Вы считаете, что я крэйзи, чтобы связываться с ним?! … Я собираюсь уходить в отставку. Я что мог позволить себе такую роскошь, взять у неизвестного Борисова… Лишить себя того, что я заслужил за всю жизнь, оставочных и всего. Перечеркнуть всю жизнь?!», – реагував Целух. У подальшому Борисов нібито став бігати за суддею та починав дивні розмови. Ловив його у коридорі суду, а одного разу буцімто випадково у вихідний день зустрів його на парковці біля Сільпо. Целух наполягав, що ніколи не говорив з заявником про гроші, знаючи ціну таким заявам. Захист доводив версію, що Борисов діяв ініціативно, провокативно і за вказівками правоохоронних органів. Втім залишається фактом, що Целух так і не звернувся із заявою в правоохоронні органи на дії Борисова. Він пояснював, що начебто не надав цьому значення, вважав Борисова трохи неадекватним, а коли мова пішла про гроші, то одразу відшив. Хоча насправді продовжив із ним бачитись і спілкуватись. Під час дебатів цитувався епізод із протоколу НСРД, коли Борисов прийшов у кабінет Целуха і повідомив, що його клієнт збирається продавати квартиру і покупець дасть тисячу доларів, а зараз є тільки полторушка – Только полторушка, только полторушка. Вы понимаете? У него на той неделе в четверг будет сделка, то есть задаток – Ну хорошо… – Можно будет отложить? – А как? У него что возможности нет? – щиро здивувався суддя. – Нет, сейчас только полторы тысячи. У той день суддя порадив подати заяву про відкладення за станом здоров’я, щоб розглядати справу вже після отримання завдатку. Пізніше в засіданні Целух переконував, що до грошей відношення не мав і думав, що гроші потрібні відповідачу на поїздку чи інші потреби. Об’єктивних даних, що Борисов міг бути агентом, брав участь в інших аналогічних справах, суду надано не було. Відомо, що Борисов раніше успішно надавав послуги Писатюку і тепер запропонував зробити це мінімальну плату і Писатюк погодився, бо мав мало грошей. Перша зустріч Борисова із суддею відбулася не під контролем правоохоронних органів. У подальшій розмові Борисов говорив Целуху, що всієї суми коштів ще нема, що суд розцінив як ознаку того, що гроші попросив саме суддя, а не їх йому пропонували. За пару місяців після затримання судді Борисов раптово помер через хворе серце і в суді його не допитували. Замість цього було досліджено протокол допиту Борисова на стадії досудового слідства. Захист критикував такий доказ, але суд визнав його допустимим з огляду на поважну причини неявки свідка, а саме смерть. Судді дали можливість захисту спростувати показання Борислова і наголосили на необхідності врівноважити конкуруючі інтереси захисту і обвинувачення. Йдеться про те, що свідок не з’явився до суду з об’єктивних причин, що не залежали від його волі. Судді ВАКС зазначили, що неможливість допиту свідка в суді не має заганяти правосуддя у глухий кут з огляду на важливість доказу. Крім того, показання Борисова на стадії досудового слідства узгоджуються з іншими доказами. Обвинувачений наполягав, що він не помітив, як Борисов поклав гроші в лоток для документів в його кабінеті. Прокурор Снєгірьов критикував пояснення обвинуваченого як такі, що не відповідають обставинам справи. Зокрема, НСРД зафіксовано, що Борисов кладучи гроші говорив: «2,5 тисячі, як Ви і просили», а Целух відреагував спокійно і вони з відвідувачем ще повернулися до розмови про те, як суддя недавно порибалив. «Заява, що десь серед паперів могли бути заховані кошти також не відповідають вимогам здорового глузду… Заховати серед чотирьох аркушів 25 купюр, щоб їх ніхто не побачив, просто неможливо… Пану Целуху два тижні розповідають, що не можуть зібрати гроші. Якби ініціатором був Борисов, така ситуація була би в принципі неможлива», – зазначив прокурор. Такої ознаки хабара як вимагання, на думку суду, доведено не було. Для вимагання потрібні були погрози або ж умисне створення умов, за яких особа вимушена дати неправомірну вигоду. З приводу штучних умов, то такими можна було б вважати тривалий розгляд справи (1 рік і 8 місяців). Але судді ВАКС вважають, що не встановлено точно, з якої причини розгляд тривав так довго. Це може бути також наслідком таких об’єктивних обставин, як завантаженість судді, або ж особистої неорганізованості Целуха. Відтак не доведено, що суддя умисно затягував справу. Після викриття Целуха справу передали іншому судді, який прийняв рішення на користь Писатюка, що, на думку, прокурора свідчить про правомірність інтересів цього громадянина і відсутність потреби у підкупі суддів. Тим більше, що обставини виділення квартири вже раніше досліджувалися судом в іншій справі і законність була підтверджена Верховним судом. Целух говорив, що обладнанням не користувався, воно китайського виробництва і подароване його покійним товаришем. «Сам факт наявності у пересічного судді таких пристроїв при одержанні неправомірної вигоди дає підстави вважати, що останній цілеспрямовано готувався до її отримання», – зазначено у вироку антикорсуду. Доводи захисту щодо непустимості доказів суд спростував. Разом із тим, суд не став враховувати аудіозапис розмови, який Борисов зробив на власний диктофон ще до звернення у правоохоронні органи. З приводу інших доказів, то суд не встановив порушень в їх отриманні. Наголошується на тяжкості злочину і що Целух своїми діями завдав непоправної шкоди авторитету судової влади. Целух працював суддею близько 20 років. На момент винесення вироку йому було 60 років і суд зважив на це.
