Днями головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний спільно з іншими командувачами ЗСУ обговорили з начальником Об’єднаного штабу Збройних Сил Французької Республіки генералом армії Тьєрі Бюркаром пошук технологічних рішень для здобуття переваги над російською армією. У розмові також брали участь начальник Генерального штабу Сергій Шаптала, командувач Повітряних Сил Микола Олещук та командувач Військово-Морських Сил Олексій Неїжпапа.
За словами Залужного, під час зустрічі з французьким колегою обговорили важливість продовження пошуку технологічних рішень для здобуття переваги над противником у повітрі, дистанційному розмінуванні та вогневому ураженні ворожих цілей.
Нагадаю, раніше Залужний у своїй колонці на The Economist написав, що війна з Росією переходить на новий етап: “позиційна” боротьба зі статичними та виснажливими боями. Щоб перемогти в ній, потрібні високі технології.
ЗСУ потребують ключових військових можливостей і технологій. Виходом із ситуації, на його думку, могло б стати щось принципово нове у веденні бойових дій. Щось “на кшталт пороху, який винайшли китайці”, сказав українській генерал. Однак у цьому разі, щоб вийти з глухого кута, потрібно буде використовувати не один технологічний винахід, а сукупність усіх технічних рішень.
На перший погляд, таким рішенням могли б стати винищувачі F-16, які довгий час вважалися тією самою “чарівною пігулкою” від застою у війні. Втім, наразі головнокомандувач ЗСУ вважає, що ці літаки стали вже не такими корисними, адже росія вдосконалила свою ППО.
Американські винищувачі F-16 / Фото: ТСН.ua
Проблемою є й кількість обіцяних Україні F-16, адже ця цифра неспівпівставна з кількістю бойових літаків на озброєнні рф. Для порівняння, на початку широкомасштабного вторгнення у ЗСУ було 100 бойових літаків, тоді як у росіян налічувалось до 1000-1200 одиниць.
Натомість, першим технологічним інструментом для перелому ходу війни можуть стати українські ударні БПЛА.
Сучасні війни вже називають війнами сенсорів та штучних інтелектів. Успіх на полі бою багато у чому залежить від того, наскільки швидко вдасться зафіксувати накопичення ворожої техніки і засобів ураження. Тому у сучасній війні надзвичайно велику роль відіграють саме безпілотні літальні апарати. Варто зазначити, що українська армія у значній частині своїх перемог завдячує активному використанню саме ударної безпілотної техніки.
Зупинимося більш детально на тактико-технічних характеристиках ударних БПЛА, які є на озброєнні ЗСУ.
Switchblade
Цей дрон — розробка американської компанії AeroVironment. За відкритими даними, існують дві версії розумного боєприпасу: Switchblade 300 та Switchblade 600. Варто зазначити, що наразі Велика Британія — єдина іноземна країна, якій дозволено купувати Switchblade.
Головна відмінність такого дрону від інших БПЛА у тому, що після пуску він може змінювати пріоритет цілі. Оператор здатен обирати ціль ураження або запускати дрон-камікадзе в режимі вільного польоту, тобто розвідки. У такому випадку дрон вилітає в район ураження цілі, шукає її і сам проводить відповідні дії. Йдеться про знищення важкої бронетехніки противника.
Цими дронами можна керувати на відстані до 40 км і у повітрі вони здатні триматися до 40 хв. Так звана “шестисота” модель — ефективна проти ворожих танків, ракетних установок та артилерії.
Дрони-камікадзе вперше прийняли на озброєння в Ізраїлі. Втім, у решті країн донедавна до них ставилися досить скептично. До речі, у 2016 році Україна могла запустити подібний проєкт спільно з польськими партнерами. Причому умови були адекватними. Але, на жаль, тоді Генштаб ЗСУ відмовився від цієї пропозиції.
Американський БПЛА Switchblade / Фото: YouTube
Після війни в Нагірному Карабаху, яка показала надзвичайно високу ефективність застосування баражуючих боєприпасів проти артилерії, використанням подібної зброї серйозно зацікавилася армія США.
Як згадувалось вище, у ЗСУ вже є на озброєнні ці дрони-камікадзе. Українські оператори БПЛА вже пройшли відповідні курси.
Bayraktar
Головним ударним дроном української армії до останнього часу залишався турецький безпілотник Bayraktar. Корисне навантаження — 60 кг. Апарат може розвивати швидкість до 250 км на годину і здатен працювати з висоти у 3 тис. метрів. Максимальна відстань керованого управління — 150 км.
Корисне навантаження Bayraktar ТВ2 — 150 кг, з них 55 — електронно-оптична система розвідки та цілевказівки. На бойове навантаження залишаються 95 кг. Це може бути протитанкова ракета дальністю 8 км, високоточна осколково-фугасна авіабомба, що плавно знижується, або бронебійний снаряд. Надзвичайно велику роль відіграло застосування турецьких дронів в звільненні від окупантів Житомирщини та Київщини.
Втім, турецькі безпілотники мають і свою ахіллесову п’яту. Це їхня метеозалежність. Bayraktar може працювати лише в умовах ясної сонячної погоди. Туреччина розробляла його з урахуванням власного клімату і для театру бойових дій у сусідньому Азербайджані, країнах Близького Сходу й Африки. Однак в Україні на рік фіксується не більше 60-70 сонячних днів. Решта — це низька хмарність і туман, особливо характерні для районів проведення бойових дій на Донбасі. Використання Bayraktar в таких умовах ускладнена. Тепловізор апарату не завжди «пробиває» щільну хмарність.
Турецький безпілотник Bayraktar / Фото: commons.wikimedia.org
“Сокіл-300”
В Україні є власна розробка безпілотного літального апарату. Це — “Сокіл-300” КБ “Луч”. Україні, незважаючи на війну, потрібно закінчити цю програму. Хоча б тому, що за своїми характеристиками український ударний БПЛА значно перевершує конкурентів.
Характеристики ударного БПЛА “Сокіл-300”.
- Розмах крила, м: 14
- Довжина м: 8,57
- маса, кг
- порожнього: 535
- максимальна злітна: 1225
- Маса корисного навантаження, кг: 300
- БПЛА оснащений комплексом керованого протитанкового озброєння з ракетою від РК-2П (розробка ДержККБ “Промінь”) з дальністю дії до 10 км.
- Тип двигуна: 1 x МС-500В-05С/СЕ
- Максимальна швидкість, км/год: 580
- Тривалість польоту, год: 5 годин
- Дальність польоту, км
- нормальна: 1300
- максимальна: 3300.
Корисне навантаження українського “Соколу” — до 300 кг. Він здатен, на відміну від Bayraktar, запускати бомби з наднизької висоти 30-50 метрів та на відстані до 10 км від цілі. Такі можливості українського БПЛА значно ускладнюють його ураження системами протиповітряної оборони супротивника. В той же час російські ЗРК “Панцирь” та “Тор-М1” здатні збивати турецькі Bayraktar, що неодноразово траплялося під час війни у Сирії.
ОТРК “Сапсан”
Утім, справжнім проривом для нас стане використання засобів ураження з дальністю понад 500 км. Зокрема, йдеться про оперативно-тактичні комплекси українського виробництва “Сапсан”. Вперше комплекс “Сапсан” (“Грім-2”) був продемонстрований на виставці “Зброя та Безпека” в Києві в 2015 році. Втім, через бюрократичну тяганину і лобістські інтереси тодішнього військово-політичного керівництва країни вперше випробування відбулося лише наприкінці 2016-го.
Приблизно тоді ж з’явилася інформація, що новий ракетний комплекс замовила Саудівська Аравія. У квітні 2019-го стало відомо, що виготовлено два дослідні зразки комплексу. Один в рамках іноземного замовлення від Саудівської Аравії, а другий для Збройних сил України. З 2022 року комплекс міг стати на озброєння ЗСУ.
Дальність ураження ОТРК “Сапсан” вдвічі більша, ніж у ATACMS, які, можливо, будуть передані українській стороні (300 км), і втричі більше, ніж у тих, які нам уже передали (165 км).
Характеристики ОТРК “Сапсан” (“Грім-2”). Зазначу, що характеристики взяті з відкритих джерел:
- Для ракети ОТРК створили чотири типи головок самонаведення: електронно-оптичну, радіолокаційну, інфрачервону, мішану з перших двох варіантів,
- Робоча дальність — від 50 до 280 км (експортна версія),
- Максимальна дальність з певним типом снаряду — 500 км (версія для української армії має заявлену дальність у понад 400 км),
- Бойова частина ракети — 480 кг,
- В складі ОТРК не тільки пускова установка, а ще декілька одиниць техніки, зокрема транспортно-зарядна машина.
Виготовлення та використання власного озброєння дасть Україні можливість завдавати ударів по військових об’єктах на території росії, що наразі неможливо через надані нами політичні гарантії щодо використання західної техніки. Дальність ураження “Сапсана” дозволить ЗСУ тримати під вогневим контролем місця накопичення військової техніки та авіації ворога у глибині його території.
Наприклад, після удару ATACMS по аеродрому “Бердянськ” штурмові вертольоти К-52 були передислоковані до Таганрогу. Маючи на озброєнні “Сапсан”, ЗСУ могли б легко “дістати” їх і на новому місці. Щоб урятувати техніку, росіяни були б змушені переносити місця базування авіаз’єднань. Це б позбавило їх однієї з основних переваг на лінії фронту — переваги у повітрі. Також, проблем окупантам додали б і великі відстані, які були б змушені долати пілоти ворога для атаки наших позицій.
Це і є українське “вундерваффе”. Не треба винаходити велосипед чи просити його у когось. У нас уже все є, і воно наше.
За останніми даними, оприлюдненими у середині червня головою “Західноукраїнського об’єднання підприємств оборонно-промислового комплексу” Ігорем Кролом, ОТРК “Сапсан” для потреб ЗСУ готовий на 65-70%, і для того, аби завершити роботи над цим ракетним комплексом, потрібно ще 500 млн доларів.
Направивши кошти на розвиток вітчизняного ВПК, уряд створить локомотив української промисловості і знайде вирішення декількох питань одночасно, адже активна робота ВПК потягне за собою розвиток української економіки в цілому, а її результати закриють військові потреби.
Військова інфраструктура на території рф є законною ціллю за всіма міжнародними конвенціями. Інше питання, що це можуть гальмувати наші міжнародні партнери.
В такому разі ми дамо чітку відповідь на закиди республіканців про шляхи зміни ситуації на лінії фронту для подальшої фінансової підтримки: або ви даєте нам 63 млрд і ми змінюємо за ваш рахунок озброєння, або ми самі знаходимо гроші на реалізацію власної ракетної програми і переносимо війну на територію рф, але тоді жодних “червоних ліній” у питанні цілей бути не може. Ми тягнемося до нафтопереробних заводів, аеродромів і силових баз.
Так, це дипломатичний шантаж, але він має прозвучати.
Далі буде….
