Карл Густав Маннергейм – не просто національний герой Фінляндії. Він – символ опору проти ненаситної Радянської Росії. Тричі вона намагалася поглинути його маленьку Батьківщину – в 1918, в 1939 і в 1944 роках. І тричі Маннергейму вдавалося захистити її, завдавши радянським військам нищівних поразок.
Під його керівництвом країні з чотирьохмільйонним населенням вдавалося успішно воювати з супердержавою, населення якої перевищувало тоді 170 мільйонів чоловік. Сьогоднішні дії путінської Росії по відношенню до України на диво схожі на дії СРСР по відношенню до Фінляндії. Не дарма маршал у своїх мемуарах в основному називав Радянський Союз Росією. Тому й рядки з його мемуарів ідеально підходять для нашого часу.
Про війну
«Офіційні джерела чимало потрудилися над тим, щоб визвольна війна Фінляндії перетворилася на просту «громадянську» війну. За подібними вигадками стоїть прагнення звинуватити законні уряд і армію в розв’язанні війни, але це не приховає того факту, що в 1918 році ми захищали недоторканність і незалежність нашої держави. Якби ми не піднялися на боротьбу, Фінляндія в кращому випадку перетворилася б на автономну область Радянського Союзу – без якої би то не було національних свобод, без справжньої державності, і нам би не знайшлося місця серед вільних націй. Ми заплатили за незалежність дуже велику ціну, але жертви і тяготи визвольної війни не будуть забуті»
Про фінську армію
«Новий час – нові обов’язки. І все ж, як і раніше, всі основні питання вирішуються залізом і кров’ю. Для захисту нашої свободи армія повинна бути в повній бойовій готовності. Фортеці, гармати і іноземна допомога не допоможуть, якщо кожен чоловік не усвідомить, що саме він стоїть на сторожі країни. Нехай пам’ятають чоловіки Фінляндії, що без одностайності не можна створити сильну армію і що тільки сильний народ може безпечно створювати своє майбутнє»
Про фінських «укропів»
«Фінська армія, яку навіть у власній країні багато ненавиділи і на яку обмовляли, врятувала країну від загибелі і створила потужний фундамент для майбутнього Фінляндії як незалежної держави».
Про бюрократію під час війни
«І навіть зараз проблеми про виділення коштів на найважливіші потреби оборони розглядаються в такому темпі, немов ми живемо в нормальний мирний час. Тижні і місяці йдуть на обговорення в комітетах і комісіях, а коли нарешті кошти в кращому випадку виділяють, то ціни встигають вирости, але частіше відбувається так, що можливості закупівель вже втрачені»
Про комуністів
«Навесні 1920 уряд дозволив комуністам провести організаційні збори соціалістичної робочої партії Фінляндії. Хоча таємна центральна поліція, спираючись на незаперечні докази, вимагала заборонити цю партію і залучити її керівників до кримінальної відповідальності за зрадницьку діяльність, уряд ніяк не прореагував. Комуністи отримали можливість абсолютно відкрито продовжувати свою організаційну діяльність, вести пропаганду і брати участь у парламентських виборах 1922 року. У підсумку комуністи отримали 22 депутатських місця і змогли відстоювати в парламенті свої інтереси, так само як і інтереси Москви».
Про вибори
«Виборча боротьба була важкою: ліві сили вели підривну агітацію. Виборча система, прийнята на попередніх парламентських виборах, анітрохи не змінилася, тому – це слід відзначити особливо – та партія, яка всього лише два роки тому привела країну на край загибелі, мала такі ж конституційні права, як і партії, які боролися за збереження громадського порядку».
Про військову допомогу Заходу в боротьбі проти Росії
«Коли під час переговорів у міністерстві закордонних справ Великобританії я намагався довести, які конфлікти можуть виникнути, якщо більшовики вторгнуться в Європу, мене відверто не зрозуміли. Кілька воєначальників мали більш вірне уявлення про стан речей, але в цілому проблема відносин з Росією розглядалася в Лондоні як другорядна. Тому цілком природно, що наша визвольна боротьба, яка не дозволила більшовизму поширитися на Північ, не була оцінена по достоїнству».
Про Лігу націй (організацію-попередницю ООН)
«Незрозуміло, яку ефективну допомогу здатна надати Ліга націй малій державі в тому випадку, якщо на неї нападе велика держава; нападаюча сторона може, наприклад, стверджувати, що вона сама стала об’єктом нападу, і тоді замість надання дієвої допомоги почнеться нескінченне «вивчення питання».
Про підривну діяльність радянської Росії за кордоном
«Король Великобританії Едуард VIII (прихильник і друг А. Гітлера на англійському престолі, якого масони примусили зректися престолу) під час аудієнції сказав мені, що вважає комунізм небезпекою для всього світу, і у зв’язку з цим розповів: «Позавчора в мене на прийомі був Литвинов і говорив, що світову революцію пропагував Троцький, а сучасні кола, які перебувають при владі в Росії, не схвалюють цих ідей. Вони тільки хотіли б у межах своєї країни створити найбільш досконалу, на їхню думку, форму держави, використовуючи кращі ідеї, що стосуються суспільного устрою, а зовнішня пропаганда не входить в їхню програму. Саме це він прагнув довірливо повідомити мені, людині, яка має абсолютно чітке уявлення про їх підривну діяльність в Англії, Франції та Південній Америці»».
Про проплачені Росією комуністичні демонстрації у Фінляндії
«На початку серпня прибалтійські країни були остаточно приєднані до Радянського Союзу. У ці багаті подіями тижні в Москві йшли переговори про нікелеві концесії, на яких учасники з боку Фінляндії піддавалися сильному натиску. Одночасно в Гельсінках були за відомим зразком інсценовані демонстрації комуністів, метою яких було спровокувати кризу. Коли групу хуліганів затримали під час вуличних заворушень, посол СРСР заявив протест прем’єр-міністру Рюти».
Про збитий Росією цивільний літак з іноземними громадянами
«Найбільше громадську думку схвилював напад на фінський пасажирський літак» Калева», який 14 червня 1939 був збитий під час регулярного рейсу з Таллінна в Гельсінкі. Було доведено, що «Калева» збили два російських винищувача і що російський підводний човен, курсуючий в цьому районі, заволодів всіма вантажами, які перебували в літаку. Крім фінського льотчика та екіпажу лайнера загинули і пасажири; вони були іноземними громадянами, і в їх числі летів французький дипкур’єр, чий мішок з поштою став також трофеєм. Це підтвердив один з офіцерів підводного човна, який через пару років опинився у нас в полоні; за його словами, мішок з диппоштою у відкритому морі був переданий на борт судна, яке сюди було вислано з Кронштадту».
Про віроломство Росії
«27 листопада 1939 Молотов інформував нашого посла, що радянський уряд більше не вважає себе зв’язаним договором про ненапад. На фінську пропозицію про спільне вивчення інциденту з стріляниною невідомого походження в селі Майніла ніякої уваги не звернули і, спотворюючи факти, стали стверджувати, що уряд Фінляндії попросив відвести російські війська на 25 кілометрів від кордону. У ноті від 29 листопада Молотов кинув звинувачення в тому, що фінські збройні сили, «як відомо», продовжують вести військові дії не тільки на Карельському перешийку, а й на інших ділянках. На наші спростування відповіли вогнем».
«ФНР»
«1 грудня, на другий день війни, Інформбюро СРСР повідомило, що в «місті» Терійокі, а насправді в дачному селищі, розташованому поблизу кордону, сформовано «Народний уряд демократичної республіки Фінляндія». Головою уряду був обраний фінський комуніст, член секретаріату Комінтерну О. В. Куусинен…
На наступний день в інформаційному повідомленні радянський уряд заявив, що звернення про надання допомоги, зроблене від імені народного уряду, схвалене, і що Фінляндія і Радянський Союз такий договір уклали. Одночасно повідомили, що народ радянської Карелії тепер возз’єднується зі своїми фінськими побратимами по племені для створення єдиної національної держави…
Природно, що ніхто серйозно не сприйняв заяви «народного уряду», і ті листівки, які разом з бомбами розкидалися над столицею і обіцяли «відчуваючому голод народу Фінляндії хліб», не могли викликати нічого іншого, окрім сміху. По суті, ця пропаганда тільки зміцнювала наш внутрішній фронт».
Про радянських шпигунів
«Радянська преса і радіо вели жорстку антифінську пропаганду, яка особливо була націлена на заворушення, які нібито у нас були. При цьому робилися посилання на блискучі умови в Естонії. «Фінляндсько-радянське суспільство за мир і дружбу» робило все можливе для обробки ґрунту в Фінляндії і його ефективно підтримувало посольство СРСР в Гельсінкі. Сильно зросла кількість співробітників посольства і консульства, багато з них володіли фінською мовою і активно роз’їжджали по країні, проявляючи особливий інтерес до заборонених зон».
Про російську армію
«Та обставина, що оточені радянські підрозділи не здавалися, незважаючи на холод і голод, теж в основному результат роботи політруків, які втовкмачували солдатам в голову, що їх рідних чекає помста, а самі вони помруть від тортур, якщо потраплять до рук ворога. У багатьох випадках, як офіцери, так і рядові вирішували краще застрелитися, ніж здатися в полон. Політруки втручалися в розробку всіх тактичних наказів, що видно по перших невдачах. Це призводило до вражаючого змішання тактики і пропаганди.
***
Керівний склад російської армії представляли люди хоробрі, які володіли міцними нервами і їх не дуже турбували втрати. Для вищих чинів командування були характерні нерозторопність і безпорадність. Це знаходило відображення в шаблонності та обмеженості оперативного мислення керівництва. Командування не заохочувало самостійне маневрування військових підрозділів, воно вперто, хоч трісни, трималося за початкові плани. Росіяни будували своє військове мистецтво на використанні техніки, і управління військами було негнучким, безцеремонним і марнотратним. Відсутність уяви особливо проявлялася в тих випадках, коли зміна обстановки вимагала прийняття швидких рішень».
Про витрати на оборону
«Після важких уроків війни парламент зараз таки зрозумів, що військові витрати не слід зважувати на «аптекарських терезах», і суми, необхідні на приведення оборонного відомства в порядок, виділяти слід не нарікаючи. Скільки могла б заощадити країна, якби таке, лише тепер досягнуте розуміння, існувало серед членів парламенту раніше?!»
Карл Густав фон Маннергейм, «Мемуари»
Маршал закінчив роботу над «Мемуарами» в 1951 році, за кілька місяців до смерті.
