Ще один цвях в, труну російської пропаганди про “исконно русскую Одессу” – Козацьке кладовище Сотниківської січі, частина хрестів та поховань якого збереглися донині на схилі Шкодової гори Одеси, внесено Міністерством культури та інформаційної політики до Державного реєстру нерухомих пам’яток.
Про це повідомили в Департаменті культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації.
“Міністерство культури та інформаційної політики внесло найстаріше козацьке кладовище, що збереглося на північно-західній окраїні Одеси, до Державного реєстру нерухомих пам’яток“, – зазначили в ОДА.
Відповідно до наказу МКІП, буде укладено відповідний охоронний договір з балансоутримувачем, яким, ймовірно, стане “Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування”, що опікується кладовищами Одеси.
Коментуючи наказ МКІП щодо надання найдавнішому кладовищу Одещини державного статусу історичної пам’ятки, керівник Південного міжрегіонального відділу УІНП Сергій Гуцалюк наголосив, що одеські краєзнавці, науковці і представники патріотичних організацій протягом багатьох років підтримували це кладовище в належному стані.
Однак усі розуміли, акцентував Гуцалюк, що без набуття статусу історичної пам’ятки і охорони з боку держави цей унікальний артефакт XVIII-XIX століть, що свідчить про життя Одеси у доросійський період, опинився під загрозою.
“Це без сумніву великий крок до розуміння історичної спадщини нашого регіону, про розуміння того, як, ким і де будувалася Одеса“, – додав він.
У 1789 році козацькі загони під проводом Головатого та Чепеги підійшли разом з російськими підрозділами до мурів міста-фортеці на березі Чорного моря і взяли штурмом Хаджибей, який через п’ять років було перейменовано на Одесу.
Після захоплення міста-фортеці частина козаків, діючи в супрязі з російською армією, продовжила звільняти причорноморські землі від турецьких військ. А більшість місцевих мешканців, передусім тих козаків, які в 1775 році втекли з Запоріжжя й одержали дозвіл від Очаківського паші на проживання поряд із Хаджибеєм, залишились у районі сучасного Пересипу – Нерубайському, Усатовому, Чорноморській слобідці та Кривій балці. Заробляли на сольовому промислі Куяльницького лиману і в місцевих каменоломнях. Ці козацькі родини, власне, й стали мешканцями Хаджибея після втечі з нього турків, а згодом — і першими одеситами.
