Приєднуйся до нас

Що шукати?

За Лаштунками

Невідома Історія

Забито ще один цвях у домовину казки про “російську” Одесу

Ще один цвях в, труну російської пропаганди про “исконно русскую Одессу” – Козацьке кладовище Сотниківської січі, частина хрестів та поховань якого збереглися донині на схилі Шкодової гори Одеси, внесено Міністерством культури та інформаційної політики до Державного реєстру нерухомих пам’яток.

Про це повідомили в Департаменті культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації.

Міністерство культури та інформаційної політики внесло найстаріше козацьке кладовище, що збереглося на північно-західній окраїні Одеси, до Державного реєстру нерухомих пам’яток“, – зазначили в ОДА.

Відповідно до наказу МКІП, буде укладено відповідний охоронний договір з балансоутримувачем, яким, ймовірно, стане “Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування”, що опікується кладовищами Одеси.

Коментуючи наказ МКІП щодо надання найдавнішому кладовищу Одещини державного статусу історичної пам’ятки, керівник Південного міжрегіонального відділу УІНП Сергій Гуцалюк наголосив, що одеські краєзнавці, науковці і представники патріотичних організацій протягом багатьох років підтримували це кладовище в належному стані.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Однак усі розуміли, акцентував Гуцалюк, що без набуття статусу історичної пам’ятки і охорони з боку держави цей унікальний артефакт XVIII-XIX століть, що свідчить про життя Одеси у доросійський період, опинився під загрозою.

Це без сумніву великий крок до розуміння історичної спадщини нашого регіону, про розуміння того, як, ким і де будувалася Одеса“, – додав він.

У 1789 році козацькі загони під проводом Головатого та Чепеги підійшли разом з російськими підрозділами до мурів міста-фортеці на березі Чорного моря і взяли штурмом Хаджибей, який через п’ять років було перейменовано на Одесу.

Після захоплення міста-фортеці частина козаків, діючи в супрязі з російською армією, продовжила звільняти причорноморські землі від турецьких військ. А більшість місцевих мешканців, передусім тих козаків, які в 1775 році втекли з Запоріжжя й одержали дозвіл від Очаківського паші на проживання поряд із Хаджибеєм, залишились у районі сучасного Пересипу – Нерубайському, Усатовому, Чорноморській слобідці та Кривій балці. Заробляли на сольовому промислі Куяльницького лиману і в місцевих каменоломнях. Ці козацькі родини, власне, й стали мешканцями Хаджибея після втечі з нього турків, а згодом — і першими одеситами.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Кількість переглядів: 22,508 

Реклама

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності