Останнім часом майже на всіх продтоварах зустрічаються запевнення покупців у тому, що вони виготовлені «без ГМО». Загадкова абревіатура ГМО з’явилася на сторінках спеціальних наукових видань разом з продуктами-мутантами на нашому столі. І розшифровується вона як «генетично модифіковані організми». У наші дні букви ГМ (генетична модифікація) стали символом досягнень генної інженерії. Однак виробники їжі часто воліють не афішувати те, що їх продукція виготовлена з використанням рослин, що містять гени, перенесені з інших біологічних видів. Більше того, вони постачають майже всі продукти-мутанти, відомі як «їжа Франкенштейна» (відомого голлівудського чудовиська), рекламною етикеткою «без ГМО». У зв’язку з цим відповідь на питання, хто, як і навіщо займається культивуванням і продажем продуктів з ГМО, набуває сьогодні особливо актуальне значення.
Продукти-мутанти нібито «без ГМО»
За допомогою ГМ рослини наділяються новими характеристиками, що підвищують опірність шкідників, гербіцидів, кліматичних умов і т. д. Це нововведення, нібито спрямоване на вирішення проблем голоду в світі бідноти, викликає в останні роки все більшу тривогу в науковому середовищі. Тому що трансплантовані в сільськогосподарські культури чужорідні гени можуть переноситися за допомогою запилення на більш слабкі родинні рослини, знищуючи традиційний рослинний світ і створюючи «супербур’яни». Крім того, трансгенні рослини (ТР) ховають в собі непередбачувані наслідки для здоров’я людини і середовища її проживання.
Доводи захисників безпеки споживання генетично модифікованих продуктів (ГМП) не витримують жодної критики. Тим більше що вони поєднуються з застереженнями, що поняття «нульовий ризик» не існує для жодного продукту, що вигоди харчування ГМП переважують потенційні ризики. Як доказ їх нешкідливості ділки великого агробізнесу посилаються на висновки міністерства сільського господарства та інших відомств США. Однак віддалені наслідки впливу ГМП на людину ніколи не вивчалися незалежними дослідниками. У зв’язку з цим країни Євросоюзу наклали мораторій на виробництво і споживання ГМП, взявши курс на перенесення цього вигідного бізнесу на територію інших держав.
У переліку перших жертв глобальних агростервятників числиться й Україна.
Піонером у розробці ГМ та просуванні в торговельну мережу ГМП є США. Видаючи дозволи на продаж ГМП, влада США покладаються на тестування їх біотехнологічними компаніями, які самі і виробляють, і визначають відповідність ГМП федеральним вимогам. Такий підхід не може вважатися надійним захистом від шкідливих ГМП. Особливо з урахуванням того, що, наприклад, генетично модифікований сорт харчової добавки – L-триптофану – убив десятки і зробив інвалідами тисячі людей до того, як його застосування було заборонено Управлінням з контролю за якістю харчових продуктів США. Це викликало широкий рух за введення глобального мораторію на продукти-мутанти у всьому світі.
Всупереч твердженням, що споживання ГМП не завдає шкоди здоров’ю людей, останні дослідження доводять, що нові протеїни в ГМП можуть викликати алергію, отруєння токсинами, канцерогенні та інші захворювання (мабуть, чи не прикладом цього є різкий ріст онкозахворювань серед дітей, – ред.). Країни-імпортери ГМП піддають особливому ризику своїх громадян, так як виробники ГМП ретельно маскують «історію» їх походження. Це позбавляє мільйони споживачів вільно вибирати між ГМП і «чистими» продуктами, а в разі захворювання – встановити його причину і міру відповідальності винуватця.
Першим продуктом-мутантом на обідньому столі став помідор «Флавр Савр» – генне дітище компанії «Калген», створений напередодні нового століття. З тих пір на Заході з’явилося безліч зернових, овочів і фруктів з видозміненою генною системою. Найчастіше вони втрачають свої смакові якості і лише віддалено нагадують своїх попередників.
Зокрема це відноситься до сортів помідорів і полуниці, яким вживили гени північних риб (!) для надання більшої морозостійкості.
Цілком зрозуміло, зроблено це було з метою наживи – для підвищення врожайності і максимізації прибутку.
Названий експеримент завершився плачевно. Пилок від схрещених з оселедцем помідорів потрапив на бур’яни і передав їм опірність морозів. Тепер вони бурхливо ростуть взимку і легко пробивають сніговий покрив. Культивування ГМ-пшениці в США призвело до появи бур’янів, що не піддаються впливу отрутохімікатів. Сумно закінчилося застосування генетичних гормонів росту для телиць. Цілі стада корів були знищені захворюваннями, викликаними ними. Якість молока різко знизилася внаслідок збільшення в ньому гормонів, іноді в десять разів. Споживання такого молока спричинило спалах бубонної чуми в одній з країн Латинської Америки.
Не зважаючи на масові протести проти продажу масла зі штучної сої, томатної пасти з гігантських помідорів та інших ГМП, в які імплантуються гени скорпіонів (!), генний бум тривав в Америці на зламі століть. З кожним роком там вироблялося все більше і більше соєвих бобів, бавовни і зернових з використанням ГМ-насіння, розширювалися площі, зайняті посівами ГМО. Напередодні ХХІ століття близько 60% всіх перероблених продуктів харчування в США було виготовлено з використанням ГМО. Останні стали повсякденною їжею для бідняків на відміну від багатіїв, які харчуються екологічно чистими продуктами. Іншим вони недоступні в результаті дорожнечу.
Нещодавно Массачусетський технологічний інститут дійшов невтішного висновку: до 2025 року кожна друга дитина, народжена на Землі, буде аутистом. Аутизм – це серйозне захворювання, що характеризується зануренням людини в світ особистих переживань з активним відстороненням від зовнішнього світу. Головним винуватцем у цій глобальній трагедії є ТНК «Монсанто», що використовує гербіцид Roundup, який містить в собі гліфосат. Штаб-квартира «Монсанто» не раз запевняла клієнтів, що вживання продуктів, оброблених гліфосатом, безпечно для здоров’я. Однак експерти MТІ спростували ці прогнози.
Виробництво ГМО стало прибутковим бізнесом в Новому Світі. Уряд і агрокорпорації США виступають союзниками у насадженні генних нововведень. За темпами впровадження нових генних технологій в сільськогосподарську практику вони значно випередили інші країни і лідирують у виробництві ГМП. Судячи з усього, вони і далі мають намір слідувати цим небезпечним шляхом. Незважаючи на загрозу перетворення власних громадян і народів країн-імпортерів ГМП в виродків-мутантів з генними відхиленнями.
Продаж американського ГМ-насіння іноземним країнам, як правило, ставить їх у залежність від агрохімікатів ТНК, які продають їх у пакеті з насінням. Їх непристойні діяння в цьому напрямку викликали потужний підйом руху протесту проти застосування генної інженерії в країнах третього світу. Зарубіжні лабораторії ТНК не раз і не два піддавалися руйнівним набігам, а дослідні ділянки – спаленню. Але це не змогло зупинити нестримну гонитву за прибутком агробізнесу США.
Не бентежить ТНК і очевидна шкода ГМО середовищу (ареолу) існування людини. Перехід до ТР – це зміна моделі «один шкідник – один хімікат» на модель «один шкідник – один ген». Переваги такого підходу до вирішення аграрних проблем дуже сумнівні. Шкідники швидко адаптуються в новому середовищі і успішно чинять опір генним нововведенням. Боротьба за ринки супроводжується інтенсивним просуванням ТР в нові регіони світу. Культивування їх у великих природних географічних комплексах, де всі елементи знаходяться в складній взаємодії і утворюють єдину систему, загрожує загостренням глобальних екологічних проблем.
Особливі побоювання викликають досягнення біотехнологічних фірм США на ниві розробки «термінаторних технологій». Вони призначені для наділення ГМ-насіння характеристиками, які виключають їх повторне використання. Це нововведення зводиться до стерилізації насіння і нібито призначене для запобігання їх недозволеному обороту. Насправді йдеться про створення безплідного (!) насіннєвого матеріалу або «насіння-самогубців» разового користування.
В результаті іноземні фермери будуть змушені щорічно купувати нові партії ГМ-насіння у компаній, що спеціалізуються в області їх виробництва. Це прив’яже їх до монополістів в цій області на світових ринках. Для дрібних фермерів це стане непосильним тягарем і призведе багатьох до банкрутства. Культивування «насіння-самогубців» ставить багато країн в залежність від іноземних постачальників і таїть небезпеку використання поставок ГМ-насіння в якості зброї голоду.
«Монсанто» на чолі трансгенного бізнесу
Біотехнологічний інжиніринг вважається на Заході найвигіднішими науковим відкриттям. В даний час в боротьбу за завоювання ніш для ГМП на світовому ринку включилося безліч західних агрофірм. «Генентекс», «Новартіс», «ДюПонт» та інші гіганти агробізнесу числяться серед найбільших гравців на цій ниві. Найбільшою з них є американська ТНК «Монсанто», заснована в 1900 р. вона першою в світі зробила штучний замінник цукру – сахарин, потім стала лідером у виробництві пластмас і синтетичних тканин.
Пізніше компанія «Монсанто» додала до послужного списку своїх виробів гербіциди та пестициди. У роки брудної війни у В’єтнамі вона включилася у виробництво хімічних компонентів «Агента Оранж», який використовувався янкі для знищення тропічних лісів. Цей вид дефоліанту надходив на озброєння армії США і від інших виробників, наприклад, «Доу Кеміклс». Але версія, розроблена «Монсанто», мала найвищу концентрацію діоксину і користувалася особливим успіхом в Пентагоні.
Небезпеки, пов’язані з виробництвом діоксину, були відомі «Монсанто». Коли вона почала його виготовлення в 1940-х роках, робітники «Монсанто» майже негайно почали страждати від болісного шкірного висипу, незрозумілих болів в кінцівках іт. д.. Внутрішнє листування «Монсанто» показує, що компанія знала про справжні причини цих захворювань, але ретельно приховувала їх тривалий час. В результаті застосування «Агента Оранж» сотні тисяч людей у В’єтнамі досі страждають від ураження дефоліантом «Монсанто».
Коли акції «Монсанто» внаслідок викриття її злочинних діянь впали, вона зосередила свою діяльність на виробництві і просуванні на ринок генної інженерії зернових культур і продовольства. З тих пір її бізнес на ниві ГМП росте як гриби після дощу. Незважаючи на погану славу, «Монсанто» наполегливо розширює свою присутність на біотехнологічному ринку, встановлює свій контроль над найбільшими насіннєвими компаніями в США, займається скупкою родючих земель в усьому світі з метою розширення посівних площ для ГМО.
У наші дні придатні для сільгоспвиробництва землі стають предметом особливих інтересів американських агростервятників. Вони вважаються сильними світу цього вигідною сферою для інвестицій. Ділки великого бізнесу мають намір вкласти в скупку орних земель в близькому майбутньому за кордоном близько 150 млрд. дол. (в позаминулому № 16 (94)«ЗЛ» уже повідомляла, що агроміністр України Павленко оцінив наші родючі землі щонайменше у 100 млрд. дол., – ред.). Привабливим магнітом в цій справі служать наявні прогнози неминучого збільшення цін на продовольство: до 2017 пшениця і ячмінь подорожчають в середньому в 1,5 рази, а вартість соняшника, який виснажує грунти, подвоїться.
Першою жертвою іноземних агростервятників на зламі століть стала Африка в результаті масових угод по дешевому розпродажу землі збанкрутілими правителями. За наявними оцінками, на африканському континенті в іноземну власність або оренду вже перейшли понад 60 млн. гектарів землі – в два рази більше, ніж територія Великобританії. «Проте справжній «бум» у цьому питанні, – як зазначається на сторінках журналу «New Eastern Outlook», – зараз належить Україні, охопленій глибокою фінансово-економічною кризою і страждає від безвладдя. А причина тому – низькі ціни, відсутність земельного законодавства, що захищає права та інтереси місцевого населення, а також невисокі виробничі витрати, які так приваблюють потенційних покупців».
Американські та інші західні агростервятники не люблять розповідати про свої земельні надбання та володіння за кордоном. Скупка ними угідь в іноземних державах в більшості випадків здійснюється за «тіньовими схемами», щоб обійти заборони на продаж землі чужинцям, що існують у багатьох країнах. Одним з способів обійти законодавство в цьому відношенні є створення «спільних підприємств» за участю іноземного капіталу. У будь-якому випадку скупка земель веде до неоколонізації т. зв. «Незалежних» країн. На відміну від старого колоніалізму, неоколоніалізм обходиться набагато дешевше новим власникам землі, тому не вимагає витрат на їх захоплення військовим шляхом («ЗЛ» про це уже докладно писала на своїх шпальтах у статті «Степи мої запродані» у № 11 (69) ц. р.).
З 33 млн. гектарів сільськогосподарських земель в Україні 75% ріллі вже перебуває в приватних володіннях. Незважаючи на те, що до січня 2016 в країні діє мораторій на продаж землі, нові старі українські власті активно використовують схему оренди землі терміном до 50 років для особистого збагачення і залучення «незалежних» інвесторів. Останні прагнуть прибрати до своїх рук задешево родючий український чорнозем, з тим щоб пустити його потім для вирощування ГМП і культур для виробництва біопалива. Лідером в гонці агрохолдингів США, що прагнуть до неоколонізації України, є ТНК «Монсанто», вже вклала багато мільйонів доларів в аграрний сектор України. За нею йдуть аграрний холдинг «Каргілл», хімічний концерн «ДюПонт» та інші агростервятники. Останнім часом до українських угіддь проявляє все більший інтерес і американський пенсійний фонд NCH Capital. Він уже орендував 450 тис. га землі і зайнявся вирощуванням на ній ГМП.
На думку західних оглядачів, швидке зростання західних інвестицій у сільське господарство України в даний час фактично веде до скуповування його західними концернами. «Зелену вулицю» їм у цьому відношенні прокладають Світовий банк і Міжнародний валютний фонд. Останні тісно пов’язують інтереси західного капіталу з наданням нових кредитів терплячій крах владі України. Тандем СБ-МВФ, що виражає інтереси фінансової олігархії США та інших західних країн(про американську гілку єврейської родини Ротшильдів, Соросів та Рокфеллерів, які не одноразово заявляли про свої інтереси на приватизаційному ринку України, «ЗЛ» теж не одноразово повідомляла на своїх сторінках, ред.), поставив перед ними умову: хочете позики – звільніть держконтроль в аграрному секторі, включаючи оборот ГМО.
З американськими агростервятниками на території України «конкурують» (правильніше сказати «в долі», – ред.) близько 40 німецьких аграрних підприємств. Більшість з них обробляє від двох до трьох тисяч гектарів землі. За даними Німецького інституту глобальних і регіональних досліджень, сьогодні 1,7 млн. гектарів сільгоспугідь в Україні належить іноземцям. Серйозну тривогу з приводу масового використання українських земель американськими компаніями-виробниками ГМП висловили німецькі парламентарії. Вони побоюються, що це завдасть шкоди здоров’ю не тільки жителів України, але й межуючих з нею країн Європи.
Проте влада найменше стурбована цими проблемами. У міру наближення свого правління до фатальної межі вона зайнята вирішенням однієї проблеми – примноження власного багатства з використанням урядових важелів. Для досягнення цієї мети всі засоби хороші – аж до зради і продажу рідної землі.
Анатолій Арсеєнко, політоглядач
