Під Шосткою в одному із двох храмів Гамаліївського монастиря бетоном залито пантеон роду Скоропадських. Там поховано і батька останнього гетьмана України Павла Скоропадського – Петра. 
Гетьман Іван Скоропадський
Гамаліївський монастир мав стати фамільною святинею Скоропадських. Однак натомість за часі СРСР в оборонному монастирі розмістили колонію. Історик Ольга Ковалевська пояснює таке рішення придатністю приміщень під потреби тюрми: міцний мур, келії, перетворені на камери для засуджених, кутові вежі.
На початку шістдесятих, коли архітектурну перлину Лівобережжя – передали під зону, територію досліджували на підземні ходи, щоб не втекли засуджені. Під Святохарлімпієвською церквою була крипта із родинним похованням Скоропадських. “Розкрили захороненя. Іван Скоропадський був одягнений як гетьман. Уляна у цинковому гробу. Коли його розкрили, воно розсипалося”, – каже священик.
Останній гетьман Павло Петрович Скоропадський
Тоді всю усипальницю залили бетоном. Під підлогою, яка вже вкрита сучасною плиткою, сім поховань роду Скоропадських. Тут поховано і Петра Скоропадського – батька останнього гетьмана України Павла Скоропадського. 1918 року він взяв владу і проголосив Україну гетьманською державою, але гетьманат існував недовго.
На північній сторонці головного собору монастиря колись був військовий цвинтар, від нього залишилася одна могила і то умовна. У 1970 роках, коли копали водогін, знайшли людські рештки і встановили хреста. Інші розкопки не велися.
Від поховань роду Скоропадських вціліло лише три надгробки. Куди зникли решта поховальних плит і чи є там досі труни з тілами, ніхто достеменно не знає. Для цього потрібно обстежити крипту на наявність пустот у бетоні.
Від часів Богдана Хмельницького в Україні було 15 гетьманів, але збереглося лише три гетьманські могили. “Це процес був цілеспрямований на те, щоб дійсно знищити власне українську історію і не дати можливість просто згадувати, що у нас історія окрема”, – каже Ольга Ковалевська.
У червні на місці колишньої колонії у монастирі засновано Державний заповідник “Державотворці Сіверщини”, але його адміністрацію досі не створено.
У церкві, де усипальниця Скоропадських, господарює Московський Патріархат (РПЦвУ). Зелена маківка, притамана для наших церков, перетворилася на золоту. Стіни 18 сторіччя замуровують сучасною штукатуркою. І зааз храм уже мало нагадує стиль українського бароко.
