Франція стала заручницею ліберальної Європи настільки, що із трьох головних кандидатів у президенти жоден не може цілком влаштувати інтереси французів, ба більше того – усі троє є проросійськими кандидатами. У зв’язку із цим явка громадян на цих виборах була найнижчою за два десятиліття. А минулої ночі у Парижі окремі протестуючі навіть почали зводити барикади…
Протестувальна хода вулицями Парижа
Зокрема, проголосувати у другому турі за Макрона, закликав лідер лівих соціалістів Жан-Люк Меланшон, який посів третє місце у першому турі виборів, набравши 20%. “Ви не повинні давати голос Марін Ле Пен… Ми знаємо, за кого ніколи не будемо голосувати!“,- заявив Меланшон.
головний лівий соціаліст Франції Жан-Люк Меланшон
Як наслідок у другий тур президентських перегонів у Франції, який відбудеться 24 квітня, вийшли чинний голова держави Еммануель Макрон (27,6%) та лідерка ультраправої партії “Національне об’єднання” (раніше “Національний фронт”) віддана прибічниця Путіна Марін Ле Пен (23,41%), донька Жана-Марі Ле Пена, який пред дочкою очолював дану партію і був одним зі старих т. зв. партнерів-спонсорів української партії ВО “Свобода” (раніше СНПУ). Коли ж офіційно стало відомо про пр’ямий зв’язок французьких націоналістів із Кремлем, українські націоналісти офіційно від них відсторонилися…
Якщо Макрону вдасться перемогти, він стане першим від 2002 року президентом після консерватора Жака Ширака, який залишиться на другий термін.
На відміну від опонентів, з публічним оголошенням про балотування Макрон тягнув до останнього. У політичних дебатах передвиборчої кампанії-2022, особливо після оголошення Путіним 24 лютого широкомасштабної війни проти України, домінували дві теми: вартість життя (ціни, інфляція, тарифи на комуналку) та війна Росії проти України.
Якщо за два тижні Макрон не втрапить в якийсь великий скандал, то має всі шанси виграти ці перегони. Так, легкою прогулянкою ці два тижні для нього точно не стануть, бо Ле Пен дихає йому в потилицю. Але після перемоги на нього чекає ще більш складне випробування – об’єднання країни.
Президентські вибори-2022 показали, що Франція розділена, як ніколи. Великий відсоток виборців підтримує відвертих правих і лівих популістів.
***
Слідкуючи за французькими виборами, виникає певне відчуття дежавю. У 2017 році у другий тур також вийшла улюблениця Путіна, права популістка Марін Ле Пен. Експерти навіть жартують: якщо вона виходить у другий тур, то неодмінно програє, бо така вже у неї доля.
Дійсно, п’ять років тому у першому турі Марін Ле Пен фінішувала з результатом 21,3%. На противагу новачку в політиці Еммануелю Макрону (хоча від 2014 до 2016 року він працював міністром економіки за президентства Франсуа Олланда), якому вдалося набрати 24,01%. Щоправда, у його виході на президентську посаду до певної міри зіграла випадковість, адже тоді фаворит перегонів, республіканець та ще один поціновувач Путіна Фрасуа Фійон втрапив у неабиякий скандал, який викинув його з перегонів.
- Макрону перед виборами потрібен цап-відбувайло – голова розвідки Франції
- Меркель і Саркозі запросив до Бучі президент Зеленський, – ще б Макрона та Шольца…
- Франція, як і Німеччина, теж проти членства України в НАТО
Можна сказати, що до деякої міри долю Фійона повторив ще один симпатик Кремля, письменник Ерік Земмур. Ще в листопаді минулого року світові медіа повідомляли, що він має всі шанси вийти до другого туру президентських виборів-2022. Його називали “французьким Трампом” і “темною конячкою” ультраправого спектру через досить радикальні погляди, зокрема на імміграцію (він наприклад пропонував законодавчо зобов’язати іммігрантів давати своїм дітям французькі імена).
Проте після 24 лютого Ерік Земмур трохи не вгадав настрої виборців. Йому навіть довелося пояснювати своє ставлення до українців, які тікають від війни до ЄС, та до Росії, що вартувало симпатій виборців.
Виправдовувалася і давня поціновувачка Росії Марін Ле Пен за свої фото з Путіним і багатомільйонні кредити, які російські банки давали її партії. Можливо саме на тлі цього хейту Ле Пен довелося публічно засудити загарбницьку війну Путіна проти українців, а її штабу – пояснювати, що Франція виявляється мала співпрацювати з Росією 2017 року, щоб протидіяти “Ісламській державі” після серії кривавих терактів у низці французьких міст.
***
Тому, так, є певне відчуття дежавю з виборами 2017 року. За єдиним виключенням: президентські вибори-2022 продемонстрували неабиякий розкол у французькому суспільстві.
Наприклад, якщо скласти голоси за ультраправих Марін Ле Пен та Еріка Земмура, отримаємо 30,46% виборців, які підтримують відверто правих і радикально правих популістів. І майже напевно у другому турі велика частина електорату Земмура перетече до Ле Пен.
З лівого спектру маємо колишнього урядовця і депутата Європарламенту Жан-Люка Меланшона, за якого проголосували 21,95% французів, що більше, ніж йому прогнозували екзит-поли. Він вже закликав своїх виборців не голосувати за Ле Пен у другому турі. Проте це не означає, що всі його прихильники обов’язково підтримають Макрона.
Тобто, ліві виборці матимуть вирішальне значення у боротьбі 24 квітня. The Economist запустив онлайн прогноз можливих результатів Макрона та Ле Пен у другому турі. Станом на 11 квітня, за їхніми розрахунками, Макрон отримає 52% голосів, Ле Пен – 48%.
За місяць до першого туру виборів Макрон експериментував зі своїм іміджом, змінивши піджак з краваткою на чорне худі, демонструючи показні світлини з кілька денною неголеною щетиною. В Україні жартували, що він таким чином копіює Зеленського.
І так, і ні. Справа в тому, що багато хто у Франції, особливо робітничий клас і правий спектр виборців, не вважають Макрона “своїм хлопцем”, а радше зарозумілим “мажором”, який не розуміє потреби та проблеми простих людей. Тому, на думку західних оглядачів, Макрон останнім часом намагався уникнути “буржуазної зарозумілості”, яку йому приписують.
Українка Олена Ящук-Кодет, яка вже багато років живе в Парижі та разом із Еммануелем Макроном вчилася на одному потоці в “Інституті політичних наук”, розповідає, що відстояла півтори години в черзі, щоб віддати свій голос на виборчій дільниці.
“Знаєте, почуття від цих виборів досить змішані, бо є великий ризик, що до влади прийдуть крайні праві на чолі з Ле Пен. Від цього стає страшно, бо Франція – одна з ключових країн Європи. Макрон підтримує Україну, виступає за сильну Європу, тоді як Ле Пен – традиційна прихильниця Путіна. Але в середині Франції французи це бачать інакше. Їх в першу чергу цікавлять внутрішні проблеми: підвищення цін, якість життя, а вже потім все інше”, – розповідає Олена.
За її словами, думати про себе це природньо – така людська натура. “Але проблема з Макроном ще й у тому, що багато хто вважає його зверхнім. Для інших він заумний, надто елітарний, далекий від народу, нещирий. Проте особисто я вважаю, що Франція непогано пройшла випробування пандемією. Щодо українців, які тікають від війни, багато французів охоче їх приймають у себе, допомагають. Тому вибір Макрона для мене – свідомий”, – каже Олена.
***
У промові в своєму штабі після закінчення голосування у першому турі ввечері 10 квітня, Еммануель Макрон сказав про “проєкт європейської незалежності” та “незалежної Франції”, зокрема у військовому вимірі. Проте досі незрозуміло, від кого чи від чого він хоче зробити Францію незалежною.
Хоча, напевно, це робилося на противагу заявам Марін Ле Пен. За словами директора Центру досліджень і рефлексії політичних дій (Франція) Ніколя Тензера, Ле Пен не виправдовувала війну Росії проти України, проте сказала, що після війни Франція повинна знайти спосіб знову залучити Росію і створити з нею союз у сфері безпеки, вийти з інтегрованого командування НАТО і не давати Україні зброю.
“Вона також дуже євроскептична і підірвала б консенсус всередині ЄС щодо України – вона була б ще гіршою за Віктора Орбана (прем’єра Угорщини – ред.). Якщо її оберуть, імідж і авторитет Франції повністю зникнуть. Наразі неможливо передбачити остаточний результат другого туру, тому існує справжня стурбованість, що Ле Пен таки може перемогти”, – коментує Ніколя Тензер.
Справа ще й у тому, що всі ці заяви щодо НАТО та незалежності Франції у сфері безпеки та військовому плані – це гра на бажаннях і страхах французького виборця. Якщо почитати коментарі французів у різних соцмережах (саме реальних людей, а не російських ботів), то багато хто пише, що Франція – єдина серед країн-членів ЄС має ядерну зброю, тому, мовляв, французи не мають відповідати за безпеку інших країн.
Зрештою, і в самій Україні завжди нарікали на недалекоглядність французів та їхнє бажання зберегти діалог з росіянами, за що неодноразово висловлювався і сам Макрон, який, наввипередки з президентом Туреччини Ердоганом, дзвонив Путіну в Кремль. Проте, можливо, широкомасштабна кривава війна Путіна проти України змінила ставлення французів та французького політикуму до Росії?
На думку кореспондентки “Українського тижня” в Парижі Алли Лазаревої, змінилося ставлення французів до українців. Якщо раніше, за її словами, українців у Франції не знали і якогось такого ставлення до нас не було, то тепер до українців є симпатія, співчуття та захоплення сміливістю українського народу.
“Разом із тим є і велике незнання про те, що є Україна, чим ми відрізняємося від росіян, чому ми так не хочемо бути частиною їхньої держави, чому ми ладні померти, але не бути частиною Росії, заради чого ми так б’ємося. Вони не завжди можуть на ці запитання відповісти, бо вони нас недостатньо знають. Щодо росіян, тут дуже активно просувається теза, що треба розрізняти Путіна і російський народ, який мовляв страждає з Путіним, тому його треба звільняти. Ці наївні тези поширюються і, думаю, вони комфортні французам, бо не апелюють до почуття провини і власної недалекозорості”, – підсумовує Алла Лазарева.
