Приєднуйся до нас

Що шукати?

За Лаштунками

Полеміка

СПРАВА ПРО ПЕРЕПОХОВАННЯ ПРАХУ РАДЯНСЬКОГО ДИВЕРСАНТА КУЗНЕЦОВА. ЧИ БУДЕ ФІНАЛ?

Українці, зокрема львів’яни, давно і з інтересом спостерігають за справою із перепохованням з Пагорба Слави у Львові останків героя Радянського Союзу розвідника диверсанта майора НКВД Миколи Кузнєцова.

Нагадуємо, у далекому 2017 році родичка Миколи Кузнєцова звернулася до української влади та мерії Львова з проханням перепоховання його останків на малу батьківщину в Єкатеринбург. Серед мотивів вона вказала на неодноразові факти осквернення могили НКВДиста, а також те, що згідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» ім’я Миколи Кузнєцова занесене до списку осіб, які підпадають під закон про декомунізацію.

Після чого 27 жовтня 2017 року Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій спільно з Інститутом національної пам’яті під головуванням тодішнього віце-прем’єр-міністра України Павла Розенка, заслухавши доповідь директора Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, прийняла рішення, рекомендувати владі Львова надати Дозвіл на перепоховання праху Миколи Кузнєцова в Росії.

Незважаючи на це, а також те, що перший заступник мера Львова Андрія Садового, Андрій Москаленко, в одному з інтерв’ю в ЗМІ заявив, що «юридичних підстав для відмови у перепохованні у нас немає», дане питання протягом двох років у Виконкомі ЛМР відверто ігнорувалося.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Тоді до справи долучилися численні патріотичні організації України та суспільні діячі, які неодноразово звертались до мера Львова Андрія Садового з вимогою перестати блокувати питання ексгумації і таким чином ліквідувати осередок напруги та перепоховати Кузнєцова.

Так, свою думку по даному питанню тоді офіційно виказали:

Юрій Щербак – Надзвичайний та Повноважний посол України в США, Канаді, Ізраїлі, письменник, громадський діяч.

Михайло Слабошпицький, – лауреат Шевченківської премії, директор Ліги українських меценатів, критик, прозаїк, громадський діяч.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Віктор Терен – народній депутат України кільках скликань, письменник.

Валерій Корнєєв – член-кореспондент НАН України.

Володимир Базилевський – лауреат Шевченківської премії, журналіст.

Микола Григорчук – доктор фізико-математичних наук.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Михайло Сидоржевський – громадський діяч, Голова Національної спілки письменників України. Член Проводу ОУН.

Віктор Мельник – поет, прозаїк, перший заступник голови Національної спілки письменників України.

Ярослав Свелеба – БФ ім. Петра Болбочана

Петро Байса – голова ЛОО УНА- УНСО.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Тарас Боднар – голова ВГО «Поклик Нації».

Юрій Антоняк – голова ГО «Громадська Варта».

Валентин Атаманчук – директор Інституту соціально-політичного та екологічного розвитку.

Любов Бесчетна – редактор Всеукраїнської соціально-політичної газети «За лаштунками».

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Іван Сварник – історик, директор Львівської універсальної наукової бібліотеки.

Андрій Салюк – голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

Роман Крив’як – голова ГО «Галицьке віче».

Петро Чорній – редактор Всеукраїнської політичної газети «Дзвони Нації».

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Тарас Каляндрук – історик, письменник, громадський діяч.

Мирослав Фіцуляк – історик, заст. голови ГО «Білі Горвати».

Орест Круковський – директор Музею Визвольних змагань.

Олег Пилипенко – голова ГО «Спас».

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Орест Дашкевський – громадський діяч, КВУ.

Андрій Пташник – заст. голови ГО «Політична платформа».

 Богдан Каспер – голова ради ГО «Національна Революція.

Даному питанню були посвячені круглі столи, телевізійні та радіопередачі , а також публікації в засобах масової інформації, на які влада міста Львова та мер Садовий не реагували.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Але Львівська міська влада проігнорувала  і їхні багаторазові звернення з вимогою звільнити Львів та всю Україну від праху її ворога-окупанта и втягнулась в тривалі судові процеси.

ЧИТАЙТЕ ДО ТЕМИ:

Нарешті, 15 вересня 2021 року Верховний Суд України поставив крапку у справі радянського розвідника-диверсанта Миколи Кузнєцова, постановивши зобов’язати впродовж одного місяця Виконавчий комітет міської ради таки надати дозвіл  на перепоховання “тлінних останків” диверсанта на  його малій батьківщині в Єкатеринбурзькій області РФ. Постанова ВСУ,  не підлягає оскарженню і вступає у силу з моменту її винесення.

І ось тут вимальовується доволі цікаве запитання, як цього разу поведе себе мер Львова?

Що думають з цього приводу пересічні львів’яни, ми поцікавилися у звичайних перехожих прямо біля Пагорба Слави, де похований винний у загибелі від рук німецьких карателів понад 10 тис. українців радянський диверсант-розвідник Микола Кузнєцов.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Ось, що каже з цього приводу пан Микола зі Стрийської, змушений працювати пенсіонер із ІІ-групою інвалідності, 66 років:

Викопати того Кузнєцова, кремувати його рештки, змішати з порохом і вистрілити тим у бік москалів, щоб й духу його тут не було. А, ні, боїтеся політичного скандалу, то віддайте родичам, най забирають собі. Чого Садовий вчепився за нього, не розумію…

Пан Йосип, Рудне (селище під Львовом), підприємець, 52 роки:

Розумієте, це “Пагорб слави”. Сама назва місця говорить, що решткам ворога тут не місце. Не хоче Садовий віддавати Кузнєцова кацапам, то най перезаховає його у себе на подвір’ї“.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Пані Оксана, із Зеленої, творча особа, 44 роки:

Я постійно голосую за Андрія Івановича. Але є справи, в яких я його категорично не підтримую, ба більше, осуджую – це не по Біблії і не по Торі… Як це не віддавати родичам прах їхнього предка?

Андрій, з Левандівки (оспіваний Кричевським район у Львові), студент Політтеху, 22 роки:

Багато говорять по Львову і в ЗМІ про Садового і його орієнтацію – має право. Але тут вже пахне якоюсь некрофілією. Що ще вам на це сказати?

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Зоряна, площа Ринок, ІТ-шник, 27 років:

Якщо кожен мер буде ігнорувати Закон України і судові рішення, то це вже буде не держава, а якісь маленькі удільні спадкові князівства. Анархію треба припиняти в корені. Хіба Садовий не має більше чим зайнятися, він вже вирішив проблему зі сміттям, водою, опаленням чим там ще, що місто в рейтингах опустилося на останні місця в Україні? Навів порядок із фракціями у міській раді? Та віддай вже нарешті заради Бога того покійника родичам, щоб не смерділо тут ще й ним, даруйте, що так кажу…

Наталя, з Сихова, працівниця культури, 32 роки:

Туристів, а з ними й гроші нам до міста останки Кузнєцова не приваблять. А ось різноманітних провокаторів-диверсантів на кладовищі щороку вистачає, то вандалізм якийсь влаштують, то сутички зі “Свободою”… Воно нам треба, скажіть? Звісно, що повернути останки родичам, але перед тим провести ДНК-експертизу, бо кажуть, що то не він там похований, А так віддати і не залишати жодних загадок на згадку – не люблю їх“.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Чому практично одностайна думку української громади з цього питання до теперішнього часу ігнорується Садовим? На це питання нехай дадуть відповідь також наші читачі, ознайомившись з двома наступними документами:

Так, в листі МЗС РФ № 7202\ГС від 22.02.2018 р на ім’я депутата Держдуми Федеральних зборів Російської Федерації А.Г.Альшевского йдеться, що МЗС РФ вважає переміщення останків Героя Радянського Союзу Кузнєцова і демонтаж пам’ятника на його могилі «контрпродуктивним»!

Міністерство Оборони РФ в листі № 137\218 від 2 березня 2018 р повідомило: «Расположенные на Украине воинские захоронения, монументы и мемориалы в память о советских воинах являются символом Победы над фашистской Германией и имеют для наших соотечественников и пророссийски настроенных украинских граждан особую духовную значимость. Перезахоронение праха легендарного советского разведчика Кузнецова Н. И. на территории Российской Федерации может создать нежелательный прецедент и дать повод украинским официальным лицам и националистическим организациям развернуть на Украине кампанию по переносу других воинских захоронений и памятников участникам Великой Отечественной войны 1941-1945 годов с территории Украины» .

ЩО ДАЛІ?

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Слід пам’ятати, що статтею 382 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення Суду, що набрало законної сили, або здійснення перешкод у виконанні рішення Суду.

Якщо один з депутатів (або всі) буде проти прийняття рішення про надання дозволу на перепоховання останків померлого, то він (вони) може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, що набрало законної сили та здійснення перешкод у виконанні рішення Суду  вчинених службовою особою (ч.2 ст. 382 Кримінального кодексу України). Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення передбачена у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Що буде робити в цій ситуації Садовий, чи переконає він голосувати собі на догоду членів Виконкому, таким чином підставляючи їх під кримінальну відповідальність? Подивимося…

Але буде прикро, якщо родичам після постанови ВСУ доведеться звертатися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), лишень поступлення самої скарги до якого зганьбить не тільки Львівську мерію чи Садового, а й усю Україну, чергове показавши, як ігноруються судові рішення в нашій “правовій і проєвропейській” державі.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

 

Кількість переглядів: 21,128 

Реклама

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності